Патріотичне виховання підростаючого покоління. Історіографія проблеми

Статті і корисна інформація » Патріотичне виховання молодших школярів в умовах полікультурного суспільства » Патріотичне виховання підростаючого покоління. Історіографія проблеми

Сторінка 4

Будучи переконаними в тому, що виробити громадянську свідомість, розвинути національний і загальнолюдський показники особистості може тільки національна школа, вітчизняні педагоги-демократи (К. Ушинський, Б. Грінченко, І. Франко, М. Коцюбинський, Л. Українка) приділяли велику увагу формуванню національно-громадянських цінностей.

У творчості Л Українки провідною виступає ідея громадянського виховання. Вона пронизує всю спадщину поетеси - епістолярну й поетичну. Питання родинного виховання цікавлять Л Українку - в плані громадянської відповідальності, за виховання дитини як майбутнього громадянина країни" Ця думка знайшла поетичне вираження у її творі "Моя колискова" (з циклу "Сім струн", 1890), "Мати-невільниця" (з циклу "Невільничі пісні", 1895).

Значну роль у її праці відігравала педагогічна громадськість. Вона опікувалась створенням національної школи (С. Русова, Б. Грінченко, С. Черкасенко, Т. Лубенець та багато інших), що мала стати осередком формування національної свідомості та патріотизму нового покоління українців. Педагогічна громадськість розбудувала видавничу справу, забезпечуючи школу книжками, написами рідною мовою, готувала національно свідомі педагогічні кадри. У боротьбі за розбудову національно-громадянської свідомості українського суспільства сформувалася ціла плеяда видатних громадських та культурно-освітніх діячів, педагогів. Соціально-політичну, громадянську та педагогічну діяльність вони часто пов'язували в єдине, нерозривне ціле. Така діяльність ставала головним змістом життя багатьох лідерів національного руху, які створювали умови для подальшого піднесення національної самосвідомості, громадянських цінностей народу, що, зрештою, привело не тільки до національно-культурного відродження, а й відродження української державності.

Таким чином, тогочасна політика, що проводилась царизмом, створила умови не тільки для розвитку національної, але й становлення громадянської ідеї у вихованні. Пріоритетними громадянськими цінностями цього етапу стали національно-патріотичні почуття.

У ХХ столітті вперше системно, на теоретико-практичному рівні, розробив проблему виховання громадянина видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський у праці "Народження громадянина”. На багатому фактичному матеріалі він розкрив свої новаторські ідеї, стверджуючи, що гуманний підхід вимагає передусім виходити з інтересів і потреб особистості школяра. У цій праці знайшли віддображення такі проблеми, як "Становлення моральності. Народження громадянина”, "Емоцій і громадянська гідність”, "Громадянське начало праці”, "Моральна стійкість”, "Моральні звички ”. Незважаючи на конкретно-історичні особливості часу та системи, в умовах яких працював педагог обґрунтована ним система виховання громадянина є сьогодні надзвичайно актуальною.

Для Сухомлинського патріотизм асоціюється насамперед з працелюбністю, яка забезпечує примноження національних багатств, з любов’ю до рідної природи, яка розвиває емоційну сферу дитини і є джерелом творчого натхнення, з громадянською відповідальністю за все, що відбувається в країні і з країною: " Справжнє громадянське виховання, починається там, де ідея і особиста праця - піт, мозолі, зливаються воєдино, творять те, про що народ говорить: у людини є святе за душею. Я твердо переконаний, що цим святим для кожної людини повинна стати праця, одухотворена високою ідеєю. Це така ж сама святиня, як і обов’язок перед полеглими за наше щастя. Коли я вдумуюсь у слова патріотизм, Батьківщина, громадянин, - ці слова завжди зв’язуються в моєму уявленні з трьома іншими поняттями: народ, труд, хліб. Це три могутні корені громадянськості".

Педагогічний колектив школи під керівництвом В. Сухомлинського повсякчас дбав про те, щоб пізнаючи минуле та сучасне свого народу учень відчував себе громадянином, щоб людська краса осмислювалася та переживала передусім як яскраве, повноцінне, духовно-багате життя громадянина.

Проблема виховання патріота у творчій спадщині педагога розглядається у тісному взаємозв’язку з моральним вихованням. Василь Олександрович зазначає, що осердям морального виховання моральної зрілості є ідея Вітчизни. Моральна вихованість, духовне благородство людини досягається тим, що вона бачить світ через свій обов’язок перед Батьківщиною; найдорожчою святинею для неї є її честь, слава, могутність і незалежність. Як справжній патріот свого рідного краю В. Сухомлинський прагнув, щоб діти бачили життя своєї Вітчизни очима громадянина, зацікавленого в її розквіті, славі могутності." На всіх уроках, коли вивчалося минуле й сучасне нашої Вітчизни, я прагнув пробудити почуття того, що Вітчизна це - рідний дім; її щастя - це моє особисте щастя, її горе в годину тяжких випробувань - моє горе. В історії нашої Батьківщини - безліч світлих, героїчних сторінок, що звеличують наш народ. Я пробуджував почуття гордості за світле, героїчне, утверджуючи в їхній свідомості, думку про те, що вони спадкоємці слави і честі предків. Але в історії Вітчизни є й темні, тяжкі сторінки. Я прагнув до того, щоб ці сторінки пробуджували почуття болю в юних серцях”.

Страницы: 1 2 3 4 

Актуально про педагогіку:

Психологічні особливості шестирічних першокласників як основна умова організації ігрової діяльності в умовах ГПД
В системі початкової освіти України відбуваються серйозні перетворення. Початкова школа перейшла на чотирирічне навчання. До першого класу прийшли шестирічні діти. Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільного пе ...

Виховання як педагогічна категорія
Категорія тлумачиться як поняття, відтворююче найбільш загальні властивості і зв'язки явищ матеріального світу, характерні особливості сприйняття дійсності в тому чи іншому середовищі, узагальнююче найбільш суттєві ознаки предметів, подій, процесів тощо. Категорія у перекладі з грецької мови звучит ...

Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності
Аудіювання − це процес сприйняття мовлення на слух. Воно є перцептивною, мисленнєвою, мнемічною діяльністю. Перцептивною − тому що здійснюється сприймання, рецепція, перцепція; мисленнєвою − тому що її виконання пов'язане з основними мисленнєвими операціями: аналізом, синтезом, ін ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com