Патріотичне виховання підростаючого покоління. Історіографія проблеми

Статті і корисна інформація » Патріотичне виховання молодших школярів в умовах полікультурного суспільства » Патріотичне виховання підростаючого покоління. Історіографія проблеми

Сторінка 3

Чимало статей Т. Лубенця присвячено актуальним патріотичним проблемам: він обґрунтував психолого-педагогічну необхідність навчання дітей у школах їх рідною мовою. Характерними рисами народної школи вважав: принцип народності в освіті й вихованні, навчання рідною мовою, вивчення історії народу, знання природних багатств батьківщини і свого краю, зв'язок навчання з життям, підготовку дітей до трудової діяльності та ін.

Займаючись просвітницькою діяльністю, Драгоманов мріяв про той час, коли патріотичне, етичне та естетичне виховання в українських школах звернеться до джерел педагогічного впливу кращих народних традицій, а діти будуть виховуватись прекрасними українськими піснями; він прагнув створити українську енциклопедію. Не раз піднімав Драгоманов проблему вчительства. На його думку, вчителі повинні чітко усвідомлювати мету педагогічної діяльності - виховання гуманістичної національно-свідомої особистості. Драгоманов цей ідеал спирав на демократичну, гуманістичну і патріотичну основу національної свідомості, котра поєднувалась з толерантністю у взаєминах між людьми. Можна простежити думку про те, що основними напрямками концепції національного виховання Драгоманова є етичне, естетичне, моральне виховання дітей, яке включає виховання любові до Батьківщини, рідної мови і є основою патріотичного виховання.

Революційна ситуація в Російській імперії в 60-х pp. спонукала до активної громадянської діяльності інтелігенцію по всій Україні. В багатьох губернських центрах створювались недільні школи, бібліотеки, організовувались лекторії, ставились спектаклі, на сторінках демократичної преси з'являлися твори авторів, яких раніше ніхто не знав і які тепер ставали лідерами прогресивної думки й великих громадянських справ.

До середини XIX ст. педагогічна теорія оперувала чотирма-п'ятьма поняттями - "громадянин", "громадянство", "громадянське", вважаючи їх суттю:

культурну, цивілізовану поведінку в суспільстві;

приналежність до сфери світських, службово-державних відносин;

необхідність і потребу бути корисним своїй державі;

законослухняність і належне виконання певних суспільних обов'язків, "посад";

спрямованість на формування вільної індивідуально-свідомої поведінки і діяльності в суспільстві.

Але завдяки ліберально-буржуазним реформам Олександра II, який започаткував формування в Російській імперії громадянського суспільства, поняття "громадянин" наповнювалося новим реальним змістом, усе частіше вважаючи головним не законослухняність і обов'язки, а громадянську свободу, не чиновницький патріотизм, а гуманність і людяність. Отже, "громадянином" вважався не просто житель імперії, а повноправний член суспільства, який мав усі можливості для свідомої участі в управлінні ним і реформуванні його.

Але в середині XIX ст. таке тлумачення терміна "громадянський" утверджувалось у педагогіці з великими труднощами. Найбільш поширеним було традиційне розуміння цього слова, що характеризувало не стільки вільного соціально-активного діяча, скільки державного "подданного". Прогресивне ж розуміння слова "громадянин" - або критично мисляча і діяльна особистість майбутньої правової держави, або як людина-борець, котра реалізує свої соціально-політичні переконання у боротьбі за ідеали соціальної та національної рівності, тривалий час в Україні до появи національного (В. Антонович, Т. Рильський, А. Свидницький, та соціал-демократичного руху (С. Подолинський, Б. Ейдельман, К. Петрусевич,) залишалось не актуальним.

Одним із перших в українській суспільно-політичній думці в теоретичному плані і в розробці політичної стратегії М. Драгоманов тяжів до ідеалів розвитку громадянського суспільства. В його розумінні суспільство мало складатися з вільних, економічно і соціально забезпечених індивідів, діяти на основі громадянської ініціативи та асоціації, поєднання приватних і колективних інтересів та розв'язання суперечностей і конфліктів між ними на засадах взаємоповаги, діалогу та компромісів, пошуку спільних цілей і завдань. Як досвідчений педагог, М. Драгоманов не міг не розуміти, що формування свідомого громадянина, патріота - це мета не лише політичного, але й також громадянського виховання, яке на той період було взаємопов'язаним.

На розв'язання національно-освітньої проблеми з позиції революційного демократизму були спрямовані педагогічні пошуки І. Франка, П. Грабовського, М. Коцюбинського, Л. Українки. І. Франко, зокрема написав понад 100 наукових, публіцистичних і художніх творів з проблем народної освіти та патріотичного виховання дітей і молоді ("Освіта народу в Галичині", "Русини в Галичині і просвіта" та ін.). У них він викривав політику національної дискримінації українців в галузі освіти.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Упражнения тренинга
Психологические причины употребления алкоголя "мозговой штурм" Установка: упражнение проводится с целью выявления возможных вариантов проведения досуга без употребления алкоголя. Участникам предлагается свободно высказаться по поводу причин, побуждающих подростка употреблять алкоголь. Вед ...

Диференційоване навчання в школі
Класно-урочна система потребує вдосконалення навчального процесу диференціацією завдань і методики навчання залежно від можливостей учнів. Навчально-виховний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов — диференційованим н ...

Етапи ігрової моделі навчання
1. Введення учнів у тему, ознайомлення і правилами гри, загальний огляд її перебігу. 2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми). 3. Основна частина - проведення гри. 4. Обговорення. Інструктивні поради ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com