Основні теорії і поняття девіації

Сторінка 2

Усе це свідчить про складність критеріїв оцінки різноманітних типів і форм девіантної поведінки. Розробка таких критеріїв входить до предметної сфери девіантної соціології і вимагає усвідомлення співвідношення нормативної системи поведінки, нормативної свідомості суспільства та об’єктивними вимогами, перспективами його розвитку. Тобто виникає проблема, що найбільш повно виражає цю перспективу, – пануюча норма або невідповідна їй поведінка.

Як нами було відмічено, індивід стає особистістю в процесі соціалізації, тобто засвоєнні морально-етичних і правових норм, в тому числі відповідних цінностей і норм поведінки. Спектр соціальних цінностей достатньо широкий – це цінності моральні, етичні, ідеологічні, політичні, релігійні, естетичні і інші. Цінності моральні і етичні тісно пов’язані з суспільними ідеалами. Найважливіша функція соціальних цінностей – відігравати роль критеріїв вибору із альтернативних способів дій. Цінності будь-якого суспільства взаємодіють між собою, і тим самим вони є принципами даної культури.

У випадку, коли систему соціальних цінностей характеризує стійкість, довготривалість і поширеність в межах даного суспільства, вона формалізується, конкретизується в формі соціальних норм. В житті існують часто повторювані відносини між членами суспільства. Ці відносини і попадають під поняття об’єктивної норми в поведінці людей.

Відхилення від середнього образу поведінки до якогось часу вкладаються в рамки того, що можна вважати об’єктивною соціальною нормою. Якщо ж особа досягла певної межі, ступінь відхилення буде настільки високою, що такого роду поведінка, буде віднесена до числа аномалій, актів антисуспільних, злочинних.

Слід зауважити, що соціальні відхилення в поведінці людей настільки ж різноманітні, наскільки різноманітні існуючі еталони поведінки – норми, шаблони, стандарти тощо. Вчинок (дія) може не відповідати соціальній нормі з об’єктивних або суб’єктивних причин цілями або мотивами, прямими або побічними наслідками. Він може бути новаторським або консервативним, типовим чи нетиповим, випадковим або закономірним, позитивним чи негативним. Однак межі і переходи між усіма такими оцінками досить відносні й мінливі. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства й особистості, найбільш важкоусувані соціальні відхилення в поведінці належать до явищ соціальної патології. Тому подолання явищ соціальної патології, як і інших форм девіантної поведінки, є необхідною умовою оздоровлення суспільства, важливою складовою соціальної політики держави.

Дезорганізація соціальної системи проявляється в існуванні типів поведінки, зміст яких відхиляється від соціальних норм. Дезорганізація, як і відхилення в поведінці, присутня в будь-якій соціальній системі, так як і її основа – соціальна організованість і соціальна норма.

Відхилення в поведінці присутні завжди, коли діють соціальні норми. Це можуть бути норми поведінки морального, етичного, естетичного характеру. Алкоголізм, наркоманія, проституція – приклади типів поведінки, що відносяться до видів поведінки соціального відхилення. Різні види відхилень у поведінці розцінюються державою як правопорушення, злочин.

До основних форм девіантної поведінки належать правопорушення (включаючи злочинність), пияцтво, наркоманія, проституція, самогубство. Серед них злочинність є найнебезпечнішою формою, проявом гострого конфлікту між особистими та суспільними інтересами. Алкоголізація (пияцтво і алкоголізм) та наркоманія є формою втечі від повсякденних турбот і життєвих негараздів, засобом зняття напруження й невпевненості. Крайньою формою такої втечі є самогубство. Е. Дюркгейм встановив, що рівень самогубств корелює з величиною населення, соціальними катаклізмами і іншими формами соціальної патології. Р. Мертон вважав, що у цій формі відхилення в поведінці проявляється неможливість для суб’єкта проявити свою активність.

Сутність і діагностика девіації мають не лише наукові розробки історичного плану. Активно розробляє ці проблеми сучасна українська соціологія. Особливо важливим тут є діалектичний взаємозв’язок девіантної соціології і кримінології.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Формування комунікативних умінь і навичок з розвитку зв’язного мовлення
У лінгводидактиці під поняттям „зв’язне мовлення” прийнято розуміти таку мовленнєву діяльність, яка становить єдине самостійне ціле, передає закінчену думку і членується на складові частини. Окремі методисти під поняттям „зв’язне мовлення” іноді розуміють формування монологічних навичок. Однак, на ...

Теоретико-методологічні засади розвитку художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку
Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві зв’язки і відношення між предмета ...

Специфіка використання дидактичних ігор образотворчого змісту
Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати завдання, яке подається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета — допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com