Вікова динаміка природнього розвитку координаційних здібностей

діти 4-6 років володіють низьким рівнем розвитку координації, нестабільною координацією симетричних рухів, рухові навики формуються у них на фоні надлишку орієнтовних, зайвих рухових реакцій, а здібність до диференціювання зусиль – низька;

у віці 7-8 років рухові координації характеризуються нестійкістю швидкісних параметрів й ритмічності;

в період від 11 до 13-14 років збільшується точність диференціювання мʼязових зусиль, покращується здібність до відтворення заданого темпу рухів, підлітки 13-14 років відрізняються високою здібністю до засвоєння складних рухових координацій, що обумовлене завершенням формування функціональної сенсомоторної системи, досягненням максимального рівня у взаємодії всіх систем аналізаторів і завершенням формування основних механізмів довільних рухів;

у віці 14-15 років спостерігається деяке зниження просторового аналізу й координації рухів;

в період 16-17 років продовжується вдосконалення рухових координацій до рівня дорослих, а диференціювання мʼязових зусиль досягає оптимального рівня.

В онтогенетичному розвитку рухових координацій, здібність дитини до вироблення нових рухових програм досягає свого максимуму в 11-12 років, цей віковий період визначається як той, що особливо піддається цілеспрямованому спортивному тренуванню. Помічено, що у хлопчиків рівень розвитку координаційних здібностей з віком вище, ніж у дівчаток.

Таким чином, різні прояви координаційних здібностей мають своєрідну вікову динаміку біологічного розвитку. Проте найбільш високі темпи їхнього природного розвитку припадають на предпубертатний вік. У підлітковому віці координаційні здатності суттєво погіршуються. В юнацькому віці вони знову покращуються, а в подальшому – спочатку стабілізуються, а з 40–50 років починають погіршуватися.

Актуально про педагогіку:

Аналіз методик вдосконалення формування часових уявлень з використанням наочностей
Дослідження проводилося в три етапи, на базі ДНЗ №270 м. Києва. У дослідженні брали участь дві однорідні групи дітей середньої групи закладу, кожна з яких налічувала по десять дітей у віці 4–5 (наприкінці експерименту більшості дітей виповнилось 5) років. На першому етапі вивчалася і аналізувалася ...

Урок, як основна форма навчального процесу з біології
Основною формою навчального процесу з ботаніки є урок. Він має певні організаційні ознаки: проводиться вчителем у спеціально обладнаному кабінеті біології, або у класній кімнаті. Урок - це не тільки необхідна організаційна форма в процесі навчання, а й основна структурна функціональна одиниця цього ...

Спостереження, як основний метод використання кімнатних рослин на уроках біології
Метод спостереження в процесі вивчення рослин сприяє розвитку в учнів таких прийомів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Разом з тим учні засвоюють практичні уміння й навички (вимірювання, малювання, записи, фотографування, гербаризація та ін.). Спостереження можна проводити в кл ...