Розвиток шкільної історичноїосвіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст

Статті і корисна інформація » Становлення та розвиток методики викладання історії » Розвиток шкільної історичноїосвіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст

Сторінка 2

Розвитку учнів, їх самостійності і творчих сил повинні були сприяти трудові, лабораторно - бригадні, дослідні методи. Під час лабораторних занять використовувалися посібники нового типу, у яких не ставилось за мету дати зв'язний виклад навчального матеріалу. Так, «Робітники книги з історії для старших класів» А.Л. Введенського і А.В. Предтеченського містили матеріал з окремих тем, завдання, цільові установки по їх виконанню, заключні нариси, питання для повторення при підготовці до конференції, а також літературу для домашнього читання.

Учні знайомилися з цільовою установкою, вивчали наведені в книзі джерела, писали відповіді на питання. Потім їм залишалося тільки прочитати невеликий заключний нарис, зробити висновки по темі. Опрацювання теми закінчувалася конференцією з доповідями учнів і заключним словом вчителя.

Дослідницький метод передбачав виконання завдань-підрядів. Їх розробляли вчителі й давали для виконання бригадам учнів з 5 - 6 чоловік. У завдання-підряди входило малювання схем, карт, виготовлення костюмів і озброєння, моделювання. Два-три найкращі бригадні учня з креслення працювали дні й ночі, готуючись до річного звіту. Навесні, при підведенні річного звіту в школах відкривалися виставки робіт учнів, на які запрошувалися батьки й гості.

Так, в ході роботи з комплексної теми «Вивчення села в минулому й сьогоденні .» вивчалися феодально-кріпосницькі відносини. Спочатку учні вивчали джерела та літературу по темі, потім розмовляли з селянами й знайомилися з їх побутом, брали участь в екскурсіях. На основі зібраного матеріалу вони готували доповіді: «Взаємовідносини селян і поміщиків», «Селянське господарство», «Селянські хвилювання», ілюструючи їх діаграмами, що показують співвідношення кріпаків і вільних селян до середини XIX ст., співвідношення числа панщинних і оброчних селян по губерніях і повітах .

Методичні поради з організації бригадно-лабораторної роботи містилися в книзі Б.Н. Жаворонкова і С.М. Дзюбинського «Рухома лабораторія з суспільствознавства». Наприклад, лабораторно-трудовий метод передбачав накопичення матеріалу на екскурсії; відпрацювання його шляхом опису вражень; синтез лабораторії з книгою. При цьому індивідуальна робота розглядалася як засіб виконання частини завдання на основі поділу праці в колективі. Все це дуже нагадувало «Школу дії» (ілюстративний метод) німецького педагога Вільгельма Августа Лая кінця XIX - початку XX ст. Особливе значення він надавав «дії людини», її рухової реакції, вважаючи, що головну увагу слід приділяти виробленню в учнів «вираження» або «зображення». Під цим «термінами» малося на увазі малювання, креслення, ліплення, моделювання, драматизація, спів.

У радянській школі ідеї Лая переносилися на вивчення історичного матеріалу під назвою трудового методу. Але якщо у Лая навчання йшло від знань до дій, то в радянській школі, навпаки, від дій до знань. Отримання знань передбачалося в процесі історичного моделювання, реконструкції різних історичних об'єктів. Так, методист Н.Г. Тарасов організував в своїй гімназії історичний кабінет, де учні займалися моделюванням, робили, наприклад, житла первісної людини, єгипетські піраміди, замки феодалів або дворянські садиби XVIII ст. Часто діти повинні були відвідувати історичний музей своєї школи. Тут Н.Г. Тарасов учням пояснень не давав. Він розподіляв їх по бригадах (5 - 6 осіб) пропонував їм розглянути кілька вітрин і підготуватися до проведення екскурсії. Розглядаючи експонати, учні продумували доповідь по своїй темі. Хвилин через 20 вони починали проводити екскурсію, в кінці якої вчитель робив узагальнення та висновки за темою.

Школярі «реконструювали» різні підприємства минулого (наприклад, московську текстильну фабрику «Прохоровська» кінця XIX ст.). Б.Н. Жаворонков описав як на фабриці учні вивчали організацію і техніку виробництва, обов’язки робітників, з'ясовували зв'язки фабрики з ринком, з життям округу, історію текстильної промисловості.

Одним із засобів формування соціально-активної особистості було застосування отриманих знань на практиці. Школярі проводили бесіди з селянами і робітниками, виступали з доповідями, організовували маніфестації та вистави в дні революційних свят.

Таким чином, історія Батьківщини в якості окремого курсу до 1933 р. в школах СРСР не вивчалася. Історичний матеріал із вітчизняної історії давався у відповідних розділах загальної історії. Не існувало підручників і посібників, і основним джерелом знань було усне слово вчителя .

Отже, ліквідувавши історичні установи, які діяли в 20-ті роки, і винищивши багатьох істориків, партійно-державна верхівка на чолі з Сталіним розгорнула широкомасштабну деформацію історичної свідомості народу. За прямих директив згори поширювалась суб'єктивістська, завідомо неправильна оцінка історичних явищ і діяльності учасників подій, особливо тих, що були оголошені агентами імперіалізму і ворогами народу.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Застосування інтерактивних технологій на уроці алгебри в ході вивчення теми: «Розкладання многочленів на множники способом винесення спільного множника за дужки і способом групування»
У навчальному процесі інформаційні технології доцільно використовувати. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя, потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форм ...

Операції мислення
Проникнення в глиб тієї або іншої проблеми, що стоїть перед людиною, розгляд властивостей, складових цю проблему елементів, знаходження рішення задачі здійснюється людиною за допомогою розумових операцій. У психології виділяють такі операції мислення, як: аналіз; порівняння; абстрагування; синтез; ...

Значення наочності під час проведення практичних уроків на географічному майданчику
Під час навчання на уроках географії учень повинен не тільки засвоїти програмний матеріал, а й розуміти його, вміти використати набуті знання на практиці. Тільки в такому разі можна говорити, що мета навчання досягнута. Цілком зрозуміло, що процес формування наукового досвіду неможливий без розвитк ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com