Розвиток шкільної історичноїосвіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст

Статті і корисна інформація » Становлення та розвиток методики викладання історії » Розвиток шкільної історичноїосвіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст

Сторінка 2

Розвитку учнів, їх самостійності і творчих сил повинні були сприяти трудові, лабораторно - бригадні, дослідні методи. Під час лабораторних занять використовувалися посібники нового типу, у яких не ставилось за мету дати зв'язний виклад навчального матеріалу. Так, «Робітники книги з історії для старших класів» А.Л. Введенського і А.В. Предтеченського містили матеріал з окремих тем, завдання, цільові установки по їх виконанню, заключні нариси, питання для повторення при підготовці до конференції, а також літературу для домашнього читання.

Учні знайомилися з цільовою установкою, вивчали наведені в книзі джерела, писали відповіді на питання. Потім їм залишалося тільки прочитати невеликий заключний нарис, зробити висновки по темі. Опрацювання теми закінчувалася конференцією з доповідями учнів і заключним словом вчителя.

Дослідницький метод передбачав виконання завдань-підрядів. Їх розробляли вчителі й давали для виконання бригадам учнів з 5 - 6 чоловік. У завдання-підряди входило малювання схем, карт, виготовлення костюмів і озброєння, моделювання. Два-три найкращі бригадні учня з креслення працювали дні й ночі, готуючись до річного звіту. Навесні, при підведенні річного звіту в школах відкривалися виставки робіт учнів, на які запрошувалися батьки й гості.

Так, в ході роботи з комплексної теми «Вивчення села в минулому й сьогоденні .» вивчалися феодально-кріпосницькі відносини. Спочатку учні вивчали джерела та літературу по темі, потім розмовляли з селянами й знайомилися з їх побутом, брали участь в екскурсіях. На основі зібраного матеріалу вони готували доповіді: «Взаємовідносини селян і поміщиків», «Селянське господарство», «Селянські хвилювання», ілюструючи їх діаграмами, що показують співвідношення кріпаків і вільних селян до середини XIX ст., співвідношення числа панщинних і оброчних селян по губерніях і повітах .

Методичні поради з організації бригадно-лабораторної роботи містилися в книзі Б.Н. Жаворонкова і С.М. Дзюбинського «Рухома лабораторія з суспільствознавства». Наприклад, лабораторно-трудовий метод передбачав накопичення матеріалу на екскурсії; відпрацювання його шляхом опису вражень; синтез лабораторії з книгою. При цьому індивідуальна робота розглядалася як засіб виконання частини завдання на основі поділу праці в колективі. Все це дуже нагадувало «Школу дії» (ілюстративний метод) німецького педагога Вільгельма Августа Лая кінця XIX - початку XX ст. Особливе значення він надавав «дії людини», її рухової реакції, вважаючи, що головну увагу слід приділяти виробленню в учнів «вираження» або «зображення». Під цим «термінами» малося на увазі малювання, креслення, ліплення, моделювання, драматизація, спів.

У радянській школі ідеї Лая переносилися на вивчення історичного матеріалу під назвою трудового методу. Але якщо у Лая навчання йшло від знань до дій, то в радянській школі, навпаки, від дій до знань. Отримання знань передбачалося в процесі історичного моделювання, реконструкції різних історичних об'єктів. Так, методист Н.Г. Тарасов організував в своїй гімназії історичний кабінет, де учні займалися моделюванням, робили, наприклад, житла первісної людини, єгипетські піраміди, замки феодалів або дворянські садиби XVIII ст. Часто діти повинні були відвідувати історичний музей своєї школи. Тут Н.Г. Тарасов учням пояснень не давав. Він розподіляв їх по бригадах (5 - 6 осіб) пропонував їм розглянути кілька вітрин і підготуватися до проведення екскурсії. Розглядаючи експонати, учні продумували доповідь по своїй темі. Хвилин через 20 вони починали проводити екскурсію, в кінці якої вчитель робив узагальнення та висновки за темою.

Школярі «реконструювали» різні підприємства минулого (наприклад, московську текстильну фабрику «Прохоровська» кінця XIX ст.). Б.Н. Жаворонков описав як на фабриці учні вивчали організацію і техніку виробництва, обов’язки робітників, з'ясовували зв'язки фабрики з ринком, з життям округу, історію текстильної промисловості.

Одним із засобів формування соціально-активної особистості було застосування отриманих знань на практиці. Школярі проводили бесіди з селянами і робітниками, виступали з доповідями, організовували маніфестації та вистави в дні революційних свят.

Таким чином, історія Батьківщини в якості окремого курсу до 1933 р. в школах СРСР не вивчалася. Історичний матеріал із вітчизняної історії давався у відповідних розділах загальної історії. Не існувало підручників і посібників, і основним джерелом знань було усне слово вчителя .

Отже, ліквідувавши історичні установи, які діяли в 20-ті роки, і винищивши багатьох істориків, партійно-державна верхівка на чолі з Сталіним розгорнула широкомасштабну деформацію історичної свідомості народу. За прямих директив згори поширювалась суб'єктивістська, завідомо неправильна оцінка історичних явищ і діяльності учасників подій, особливо тих, що були оголошені агентами імперіалізму і ворогами народу.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Донауковий розвиток соціальної педагогіки в культурі доіндустріального суспільства
Хронологічні рамки доіндустріального (або традиційного) суспільства охоплюють найдовший період філогенезу, а саме від приходу кроманьйонця (Homo sapiens) приблизно 40 тис. років тому у верхньому палеоліті – до великих географічних відкриттів наприкінці XV cт. н.е. Саме 40 тис. років тому формування ...

Диференційований контроль навчальних досягнень учнів основної школи
Сучасна концепція загальноосвітньої школи України вимагає, щоб школа не обмежувала свої функції лише забезпеченням засвоєння суб’єктом певної суми знань, умінь, навичок, а вирішувала головне завдання – створення для кожної дитини сприятливих умов усебічного розвитку її здібностей, таланту, цілеспря ...

Дидактично-методичні передумови організації інтерактивного навчання писемного мовлення в середній школі
Письмо - це один із найскладніших видів людської мовленнєвої діяльності. У рамках взаємозалежного навчання видів мовленнєвої діяльності воно виконує три основні функції: є засобом фіксації досягнень учнів у всіх аспектах навчання, служить джерелом інформації при навчанні читання й виступає як самос ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com