Характеристика дошкільного віку

Сторінка 2

пізнавальні психічні процеси починають працювати в режимі єдиної інтелектуальної діяльності, проявляється об'єднання зовнішніх і внутрішніх дій;

виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка;

дитиною усвідомлюються норми і правила. Вони починають керувати її поведінкою, перетворювати її дії на довільні та морально регульовані вчинки;

виникають первинні моральні настанови, передусім розрізнення того, що є добрим і поганим;

дитина вже не може жити у безладі. Все, що бачить, вона намагається впорядкувати, збагнути закономірні відношення навколишнього світу, що є свідченням виникнення первинного, хоча ще схематичного дитячого світогляду.

Діяльність дитини все більше спонукається і спрямовується не окремими мотивами, які змінюються або вступають в конфлікт між собою, а певним підпорядкуванням мотивів окремих дій. Відокремлення дитини від дорослого наприкінці раннього віку призводить до нових взаємин дошкільника з ним, та до нової ССР. Вперше дитина виходить за межі свого сімейного кола і встановлює нові стосунки з більш широким світом дорослих людей.

Спілкування дитини з дорослим ускладнюється і набуває нової форми та нового змісту. Дошкільнику вже замало уваги дорослого і спільної діяльності з ним. Завдяки мовному і мислевому розвитку значно розширюється спілкування дитини з оточуючими. Зміст спілкування стає поза ситуативним, який виходить за межі ситуації, що сприймається. Протиріччя ССР дошкільника полягає у розриві між його прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення безпосередньо. Єдиною діяльністю, яка дозволяє розв’язати це протиріччя є сюжетно-рольова гра.

Криза 7 років: у зв’язку з просуванням у загальному розвитку з’являється явно виражене прагнення посісти нове, більш доросле становище у житті та виконувати нову, важливо не лише для самої дитини, але й для оточення діяльність. Реалізуючи це прагнення дитина вступає у суперечки і з тим стилем свого життя, який становив основний смисл її діяльності на попередньому етапі, - її перестає тішити гра. Розв’язуючи цю суперечність, дитина входить в такий етап розвитку, який у психологічній літературі називається кризою семи років.

Уява дошкільника обмежена внаслідок недостатності знань і уявлень. Водночас бурхливе дитяче фантазування зумовлене низькою критичністю мислення. Дошкільник легко об'єднує різні враження і некритично ставиться до одержаних комбінацій, що особливо помітно у молодшому дошкільному віці (Л. С. Виготський).

Переважає пасивна уява: у дитини комбінації образів не спрямовані на практичне втілення. Вона фантазує заради самого фантазування, яке перетворюється на своєрідну гру. Спочатку уява спрямовується на предмети, з якими дитина діє, потім спирається на ігрові дії у сюжетно-рольовій грі, а наприкінці дошкільного віку переходить у внутрішній план. Здатність уявного оперування образами призводить до виявів творчої активності дітей у різноманітних сферах: у мовленні (складання казок, оповідань, загадок), малюванні, конструюванні, музичній діяльності. Зростає довільність уяви, що відкриває можливість для створення перших завершених продуктів творчості. Дошкільник не створює нічого принципово нового з погляду суспільної культури. Характеристика новизни образів має значення тільки для самої дитини.

На думку О.М. Дьяченко, у дошкільному віці вирізняються два етапи розвитку уяви.

Перший - у 4-5 р. Рівень творчої уяви дещо знижується через орієнтацію на засвоєння зразків соціальної поведінки. Афективна уява призначена для створення емоційно важливих для дитини ігрових ситуацій, які допомагають подолати негативні переживання. Щоб позбутися страху дитина програє страшну ситуацію (гра у Бабу-Ягу, Поросят і Вовка). Пізнавальна уява збагачується. Вирізняється процес пошуку ідеї, створення задуму, а також підбору адекватних засобів їх втілення. Образ уяви - це вже не окремий предмет, а цілісна ситуація (квадрат домальовує до цеглини, яку піднімає кран на будівництві). Планування поширюється на всю діяльність, хоча і коригується у ході здійснення.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Суть мислення як процесу вирішення завдань
Визначення мислення як процесу вирішення завдань використовується, головним чином, в експериментальних дослідженнях конкретних механізмів пізнання, при діагностиці мислення. Будь-яке завдання має об'єктивну (наочну) і суб'єктивну (психологічну) структуру. Об'єктивно завдання включає: набір певних у ...

Особливості міжособистісної взаємодії у стресових ситуаціях
Особливості міжособистісної взаємодії визначаються взаєминами в групі, у колективі, а також у суспільстві. Тому важливу роль у житті кожної людини відіграє взаємодія з іншими людьми. Стресова ситуація може як позитивно впливати на процес взаємодії, так і негативно. Це залежить від того, яку стратег ...

Конспект уроку для 6-го класу за програмою "Образотворче мистецтво"
Тема уроку: "Пейзаж у живописі". Тип уроку. Комбінований урок: формування та вдосконалення умінь і творче застосування їх на практиці. Мета уроку. Навчальна. Формування умінь: • спостерігати вплив світла на зміну кольорів; • передавати колір природних форм відповідно до змін часу доби та ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com