Поняття соціально-педагогічної реабілітації

Сторінка 3

Різнотипні соціально-реабілітаційні установи складаються в системі Міністерства утворення, і вони передусім розраховані на дезадаптованих учнів, які з різних причин не справляються з шкільними програмами, входять в гострий конфлікт з учителями і вважаються "важкими" навчающимися. Сімейна ситуація цих дітей також часто відрізняється неблагополуччям, це, як правило, малозабезпечені неповні або багатодітні сім'ї, сім'ї, де батьки або один з них зловживають алкоголем, де відбуваються сімейні конфлікти, бешкети, прояви жорстокості і насильства. Велике значення в реабілітації дезадаптованих дітей і підлітків має соціально-педагогічна підтримка і психологічна допомога сім'ї. Що характерно, сучасні дослідження багатодітних сімей показують, що в цих сім'ях на перший план з великим відривом в порівнянні з потребою в матеріальній допомозі виходить потреба в психолого-педагогической підтримці.

Педагогічна реабілітація - це педагогічна дія на важковиховувану та яка погано навчається дитину і підлітка з метою коригування його поведінки, оптимізації емоційного стану, інтелектуальній діяльності, ліквідації педагогічної занедбаності. Шляхом реабілітації, корекції і компенсації відбувається відновлення нормальних цілей, механізмів і ресурсів дитини.

Соціально-педагогічна реабілітація - це система заходів виховного характеру, спрямована на формування особових якостей, значимих для життєдіяльності дитини, активної життєвої позиції дитини, сприяючих інтеграції його в суспільство; на оволодіння необхідними уміннями і навичками по самообслуговуванню, позитивними соціальними ролями, правилами поведінки в суспільстві: на здобуття необхідної освіти.

Соціально-педагогічна реабілітація дезадаптованих дітей і підлітків, що знаходяться в конфліктних виховних ситуаціях здійснюється, як правило, в спеціалізованих установах, які називаються реабілітаційними центрами, у будинках дитини, дитячих домах, школах-інтернатах, дитячих приймачах-розподільниках, спецшколах, притулках, хосписах, центрах соціальної допомоги. Основна мета діяльності таких установ - соціальний захист і підтримка нужденних дітей, їх реабілітація і допомога в життєвому самовизначенні.

Соціальна-педагогічна реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом і сім'єю суспільних зв'язків та відносин унаслідок погіршення стану здоров'я, стійких розладів функцій організму (інвалідність); зміни статусу (особи похилого віку, безробітні, біженці); умов життя (смерть члена сім'ї, втрата житла тощо). Метою цих заходів є повернення сім'ї до виконання ЇЇ функцій, формування в особистості позитивного ставлення до життя, праці, навчання.

Об'єктами соціальної реабілітації є сім'ї, які опинились у кризовій ситуації: діти-інваліди та їх батьки; діти-сироти, жінки та діти, які зазнали різних форм насильства; безробітні, особи похилого віку. Реабілітація спрямована на конкретну особистість чи сім'ю, але у певному соціумі, що зумовлює вибір заходів для відновлення їх можливостей і потенціалу на основі врахування зв'язків з мікросередовищем, його особливостей.

Соціально-педагогічна реабілітація сім'ї повинна бути спрямованою на відновлення соціального і виховного потенціалу сім'ї, захист її прав у кризових ситуаціях, що дозволить їй повернутися до функціональної спроможності у суспільстві, знайти мету життєдіяльності і місце у мікро- і макросередовищі, самостійно розв'язувати проблеми. Реабілітація здійснюється як фахівцями, так і самою особистістю у спільній діяльності, яка передбачає комплекс заходів, їх неперервність, інтенсивність, підпорядкованість меті, індивідуальність відбору, наступність, комплексність заходів, співпраця з клієнтом та його оточенням, здійснення заходів на початку виникнення проблеми, профілактика рецидивів. Реабілітація передбачає надання допомоги особистості чи сім'ї, поки вони не відновили свої функції, життєдіяльність. Ця допомога залежить від потреб клієнта, характеру його проблем. Відновлення організму і потенціалу людини у реабілітації передбачає наявність орієнтирів для виявлення меж і ступеня допомоги. Таким орієнтиром є якість життя - ступінь сприйняття окремою особою чи групою людей факту задоволення своїх потреб, наявність можливостей для досягнення щастя і самореалізації. Сюди належать умови життя людини, домашні обставини, задоволеність працею чи навчанням, оточення, соціальні та політичні умови.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Народна іграшка як засіб морального виховання
В системі виховання дітей дошкільного віку особливе місце займає моральне виховання. Моральне виховання - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки. В процесі озна ...

Зміст та завдання економічного виховання
Економічне виховання є важливим чинником підготовки особистості до повноцінного функціонування у ринковому середовищі. Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості. Економічна культура особистості означає гармонійне поєднання ...

Поняття стимулу. Види стимулів навчання
Поняття “стимул” хоч і позначає аналогічно до мотиву рушійну силу людини до діяльності, значно відрізняється від того за своїм смислом. В давності так називали довгу загострену палицю, якою поганяли биків та мулів. У перекладі це слово позначає “підштовхувати, поганяти”. Отже, на відміну від мотиву ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com