Поняття соціально-педагогічної реабілітації

Сторінка 2

Патогенна дезадаптація викликана відхиленнями, патологіями психічного розвитку і нервово-психічними захворюваннями, в основі яких лежать функціонально-органічні ураження нервової системи. Це означає, що в одному випадку патогенна дезадаптація може виражатися в різних по своїй мірі і глибині нервово-психічних захворюваннях, в іншому - у різному ступені вираженості олігофренії, відставанні в розумовому розвитку. Діти з важкими формами нервово-психічних захворювань повинні лікуватися стаціонарно у поєднанні з додатковими психолого-педагогічними реабілітаційними програмами. До дітей із захворюваннями, які носять менш виражений пограничний характер, застосовні заходи медико-педагогічного оздоровчого характеру в умовах учбово-виховних установ (дитячі сади, школи, дитячі будинки і так далі). Усе більш гостро встає питання про розвиток так званої лікувальної педагогіки, де разом з корекційно-розвиваючими дидактичними програмами виступають такі ефективні форми лікувальної педагогіки і психологічної корекції, як ігротерапія, казкотерапія, корекційно-розвиваюча фізкультура, пальчикова терапія і так далі. Психосоціальна дезадаптація викликана статевовіковими і індивідуально-психологічними особливостями дитини, які обумовлюють їх певну нестандартність, важковиховувану, що вимагає індивідуального підходу і в окремих випадках спеціальних психосоціальних і психолого-педагогічних корекційних програм. По суті справи йдеться про деякі особові психологічні особливості, що утрудняють соціальну адаптацію дітей і підлітків. До них можуть відноситися різні риси вдачі, неадекватний прояв самооцінки, порушення емоційно-вольової і комунікативної сфери, неусвідомлювані регулятори поведінка, витіснена в підсвідомість комплекси, фіксовані установки, фобії, тривожність, агресивність. У таких підлітків, як правило, немає помітних змін в ціннісно-нормативній сфері, їх проблеми поведінки носять психологічний характер. У цих випадках разом з індивідуальним педагогічним підходом застосовують в сім'ї і школі дуже ефективну психокорекційну техніку і психосоціальні технології. Соціальна дезадаптація проявляється в порушенні норм моралі і права, в асоціальній поведінці і деформації системи внутрішньої регуляції, референтних і ціннісних орієнтації, соціальних установок. Залежно від міри і глибини деформації процесу соціалізації можна виділити дві стадії соціальної дезадаптації. Стадія шкільної соціальної дезадаптації представлена такими, що запущеними, що педагогічно вчаться, для яких характерне хронічне відставання по ряду предметів шкільної програми, опір педагогічним діям, зухвалість з учителями, різні асоціальні прояви (лихослів'я, паління, хуліганські проступки, пропуски уроків). В той же час, незважаючи на відставання в навчанні, значна частина педагогічно запущених прагне до отримання професії, економічної самостійності, готова працювати. Деформація в їх ціннісно-нормативній сфері доки незначна. Реабілітаційна робота з ними може вестися у рамках учбово-виховних установ, загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ. По відношенню до них потрібна більше адресна психологічна і соціальна допомога, розширення сфери їх інтересів в позашкільній і позакласній діяльності, формування професійних планів і життєвих спрямувань. Тут можуть неоціниму допомогу зробити соціальні установи для дітей, сім'ї та молоді, клуби за інтересами, а також центри екстремальної соціально-психологічної допомоги. У системі народної освіти є досвід створення центрів соціально-педагогічної реабілітації для важковиховуваних дітей та підлітків, які створюються на базі вечірньо-змінних шкіл і учбово-виробничих комплексів. Глибшу стадію соціальної дезадаптації представляють соціально-запущені підлітки.

Соціальна занедбаність характеризується глибоким відчуженням підлітків від сім'ї і школи як основних інститутів соціалізації. Їх формування йде в основному під впливом асоціальних і криміногенних груп, для них характерна глибока деформація і спотворені цінності нормативної сфери, асоціальна поведінка і протиправні дії (бродяжництво, наркоманія, пияцтво, здирство). Вони, як правило, професійно не орієнтовані, до праці відносяться негативно і мають установку на паразитичне існування. В умовах учбово-виховних установ важко добитися успіху в роботі з соціально-запущеними дітьми. У таких випадках доречна постановка їх на облік в інспекції у справах неповнолітніх і приміщення до спеціальних закритих учбово-виховних установ. Очевидно, що залежно від характеру дезадаптації в реабілітації домінуватимуть або психолого-педагогічні діагностико-корекційні програми, дефекти психіки, що виявляють і виправляють, включаючи як пізнавальну сферу, так і особові особливості, або соціально-педагогічні програми ресоціалізації, відновлення соціального статусу підлітка в системі міжособових стосунків, переорієнтацію референтних орієнтації соціальних установок. Так, відносно дітей з пограничним рівнем психічного і інтелектуального розвитку на перше місце виходять методи корекційно-розвиваючого навчання, що дозволяють відновити дефекти його пізнавальної сфери. При психосоціальній дезадаптації важливе місце відводитиметься адекватно вибраним психосоціальним технологіям і психотерапевтичній техніці, що допомагає в рішенні індивідуально-психологічних особових проблем; при соціальній дезадаптації - програми по включенню в систему нових соціальних стосунків, що виконують функції інститутів ресоціалізації, по формуванню позитивних життєвих планів і спрямувань. Зрозуміло, в тому або іншому ступені різні реабілітаційні форми і методи будуть представлені в кожній з реабілітаційних програм, що застосовуються до різних видів дезадаптації, але проте для ефективної реабілітації мають бути вибрані адекватні пріоритети. Здійснення процесу реабілітації може також утруднюватися тим, що нерідко в одному дитині-підлітку представлені як би змішані форми дезадаптації, включаючи і патогенну, і психосоціальну, і соціальну. І тоді діагностико-корекційні програми мають послідовно бути орієнтовані на усі вище перелічені форми дезадаптації. Нині склалася досить широка різновідомча мережа соціальних установ, що займаються психолого-педагогічною і соціально-педагогічною реабілітацією дезадаптованих дітей і підлітків. Соціально-реабілітаційні установи нині створюються в системах Міносвіти, Міністерства праці і соціального розвитку, Міністерстві охорони здоров'я, комітетів у справах молоді. При цьому різновідомчі установи, як правило, орієнтовані на певні види дезадаптації, що, у свою чергу, і визначає їх специфіку. Найбільш складні і глибокі форми дитячо-підліткової дезадаптації представлені в соціально-реабілітаційних установах Міністерства праці і соціального захисту, які, як правило, створюються при соціальних притулках.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Вища освіта Нідерландів
Система освіти, як і культура її народу, є унікальним явищем, незрівнянно складнішим, ніж інші системи (транспорту, зв'язку, безпеки), бо глибоко пов'язана з духовними і матеріальними аспектами минулого і сучасного. З огляду на це у кожній країні освіта та її організація мають свої особливості. Про ...

Соціально-економічний розвиток Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття
З розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийшла одна з найбільших колишніх радянських республік - Україна. За виробничим потенціалом і чисельністю населення Україна - друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населення ...

Технології та методи навчання електронних таблиць в школі
Формування інформатичних компетентностей учня здійснюється не тільки шляхом реалізації відповідного змісту освіти, але і вибором методів та технологій навчання. Однією з найрезультативніших технологій – є технологія «Розвиток критичного мислення», це підтверджують вчені за результатами апробації ці ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com