Історія розвитку ігрової діяльності в педагогіці

Сторінка 2

Філософське поняття такого явища як "гра" було ґрунтовно досліджено голландським ученим Й. Гейзінгом. Він припускав, що гра виникла раніше, ніж культура, оскільки наявність культури можлива лише у людському суспільстві, а тварини зовсім не чекали людину, яка навчила б їх гратися. Окрім того, дослідник указував на те, що всі відомі концепції гри орієнтуються на один із основних філософських напрямів – ідеалізм чи матеріалізм. Ідеалісти вважали, що гра – це породження душі, яке сприяє розвитку і прояву піднесеності особистості. Матеріалісти розглядали гру як своєрідну репетицію трудових стосунків і суспільних відносин. З останньої треті XIX століття з’являються перші научні теорії гри.

Гра починає розглядуватися як важливий засіб формування та тренування навичок, необхідних для психофізичного та особистого розвитку, як первинна форма залучення людини до соціуму, а також як один із засобів формування здібностей до навчання та виховання почуття відповідальності за свои вчинки та за свою групу. Одним з перших дослідників, який виголосив подібні погляди на гру, був К.Гросс. З початку XX століття інтерес до вивчення гри виникає з новою силою. Дослідники (У. Макдауголл, Г. Мерфі, Ф.Я. Бентендейх) проголосили тезис, що гра – це "певний соціальный інстинкт", притаманний кожній людині. Найбільшою популярністю користується теорія гри як самовираження (Ж.Пиаже). Вважається, що гра прикрашає життя, доповнює його, життєво необхідна кожній людині. Відомий радянський психолог А.Н.Леонтьев вважав гру првідною діяльністю дошкільного періоду, завдяки оволодінню та виконанню якої формуються центральні психологічні новоутворення та відбувається підготовка до інших видів діяльности.

Міркування відносно сутності гри на різних етапах розвитку суспільства відображено у теоріях ігрової діяльності. Так, за теорією Штейнталя і Лацаруса, гра – це найбільш активний відпочинок, який має місце в тих випадках, коли людина хоче відпочити від роботи, але ще не потребує повного спокою. Відповідно до змісту цієї теорії гра розглядалась як розвага, антитеза продуктивній діяльності і діяльність, яка не містить пізнавальної інтенції.

Широко досліджували гру відомі зарубіжні психологи. Так, Г. Спенсер, К. Бюллер, Ф. Бонтендайк, Ф. Шиллер та інші намагалися вивести першопричину гри з фізіологічних і фізіопсихологічних чинників.

Значний внесок у розроблення теорії гри зробили вітчизняні та зарубіжні психологи Н.П. Анікеєва, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, Н.В. Кудикіна, О.М. Леонтьєв, А.С. Макаренко, О.В. Малихіна, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін та ін.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Методологічні аспекти організації експериментально-дослідницької роботи
Оптимальній поведінці суб’єктів стресової ситуації сприяє їхня здатність справлятися із стресовими факторами, вірно організовувати свою поведінку в складних ситуаціях взаємодії, контролювати свій емоційний стан, швидко приймати правильні рішення – тобто стресостійкість. Належний рівень стресостійко ...

Зародження історико-методичної науки
Зародження історико-методичної науки відноситься до періоду появи в Росії перших збірок, що містять історичні відомості. Це «Азбуковники» XV - XVII ст. і «Синопсис» («Огляд») - навчальний посібник, що з'явився в Києві в 1674 р. У ньому описуються військові події, даються переліки імен руських князі ...

Педагогічні погляди Квінтілліана
Квінтіліан /42-118 рр. н.е. /. Будучи не лише теоретиком, але і практиком, в обширному /12 книг/ творі "Про виховання оратора" систематизував і переробив запозичені з Греції педагогічні ідеї і доповнив їх обширними дидактичними вказівками, чому його можна назвати першим за часом дидактом. ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com