Історія розвитку ігрової діяльності в педагогіці

Сторінка 2

Філософське поняття такого явища як "гра" було ґрунтовно досліджено голландським ученим Й. Гейзінгом. Він припускав, що гра виникла раніше, ніж культура, оскільки наявність культури можлива лише у людському суспільстві, а тварини зовсім не чекали людину, яка навчила б їх гратися. Окрім того, дослідник указував на те, що всі відомі концепції гри орієнтуються на один із основних філософських напрямів – ідеалізм чи матеріалізм. Ідеалісти вважали, що гра – це породження душі, яке сприяє розвитку і прояву піднесеності особистості. Матеріалісти розглядали гру як своєрідну репетицію трудових стосунків і суспільних відносин. З останньої треті XIX століття з’являються перші научні теорії гри.

Гра починає розглядуватися як важливий засіб формування та тренування навичок, необхідних для психофізичного та особистого розвитку, як первинна форма залучення людини до соціуму, а також як один із засобів формування здібностей до навчання та виховання почуття відповідальності за свои вчинки та за свою групу. Одним з перших дослідників, який виголосив подібні погляди на гру, був К.Гросс. З початку XX століття інтерес до вивчення гри виникає з новою силою. Дослідники (У. Макдауголл, Г. Мерфі, Ф.Я. Бентендейх) проголосили тезис, що гра – це "певний соціальный інстинкт", притаманний кожній людині. Найбільшою популярністю користується теорія гри як самовираження (Ж.Пиаже). Вважається, що гра прикрашає життя, доповнює його, життєво необхідна кожній людині. Відомий радянський психолог А.Н.Леонтьев вважав гру првідною діяльністю дошкільного періоду, завдяки оволодінню та виконанню якої формуються центральні психологічні новоутворення та відбувається підготовка до інших видів діяльности.

Міркування відносно сутності гри на різних етапах розвитку суспільства відображено у теоріях ігрової діяльності. Так, за теорією Штейнталя і Лацаруса, гра – це найбільш активний відпочинок, який має місце в тих випадках, коли людина хоче відпочити від роботи, але ще не потребує повного спокою. Відповідно до змісту цієї теорії гра розглядалась як розвага, антитеза продуктивній діяльності і діяльність, яка не містить пізнавальної інтенції.

Широко досліджували гру відомі зарубіжні психологи. Так, Г. Спенсер, К. Бюллер, Ф. Бонтендайк, Ф. Шиллер та інші намагалися вивести першопричину гри з фізіологічних і фізіопсихологічних чинників.

Значний внесок у розроблення теорії гри зробили вітчизняні та зарубіжні психологи Н.П. Анікеєва, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, Н.В. Кудикіна, О.М. Леонтьєв, А.С. Макаренко, О.В. Малихіна, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін та ін.

Страницы: 1 2 

Актуально про педагогіку:

Діагностика рівня розвитку логічного мислення дітей молодшого шкільного віку
Дослідження розвитку логічного мислення проводилося на базі 2-В класу Гімназії №31 м.Черкас. Кількість респондентів 30 осіб (учні 7-8 років, з них 8 дівчаток та 22 хлопчика). Діагностична програма, метою якої було діагностика рівня розвитку логічного мислення включала в себе такі методики: Методика ...

Порівняльний аналіз констатувального та контрольного етапів дослідження
Після проведення формувальної частини експерименту нами було проведено контрольне дослідження за тими ж методиками, що і при проведенні констатувальної частини експерименту. Узагальнені результати контрольного дослідження представлені в таблиці 2.2 Таблиця 2.2Узагальнені результати контрольного ета ...

Гра як засіб відпочинку та навчання
У дитячі роки гра є провідним видом діяльності людини, через яку вона пізнає світ. У грі діти й підлітки "намагаються перевірити свою силу і спритність; реалізують бажання фантазувати, відкривати таємниці й прагнути до чогось далекого і прекрасного. За вмілого використання гра може стати незам ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com