Що виховує характер навчання

Сторінка 1

Виховання не може виконати свого основного завдання підготовки людини до життя в даному суспільстві поза навчанням. Виховання поза процесом навчання не могло б забезпечити підростаючому поколінню можливість засвоєння досвіду людства, наукових закономірностей природи і суспільства. Дитина у такому разі не могла б “наздогнати" старше покоління. Об'єм і глибина його знань не дозволили б йому брати участь в суспільному виробництві і, головне, удосконалювати його, що означало б відсутність прогресу.

Навчання є проміжком підготовки учня для майбутньої діяльності. Проте складність і глибина знань, що вивчаються в школі, різноманіття навчальних предметів, труднощі засвоєння змісту навчального матеріалу, абстрактність думки не завжди викликають у дитини суб'єктивне бажання вчитися, бути вихованим, працелюбним, готувати себе до самостійного трудового життя.

Учень, особливо молодший школяр, не може одночасно засвоювати зміст навчального предмету і думати про те, що ці знання йому вкрай необхідні для оволодіння майбутньою професією.

В процесі навчання, спілкування з дорослими, завдяки життєвому досвіду у дитини виникає інтерес до знань, навчальні предмети, які не входять в круг його інтересів, що склалися, і прагнень, не будуть оцінені дитиною як важливі, життєво необхідні. Він вивчатиме їх лише на вимогу вчителя, батьків, із-за боязні одержати погану оцінку, боязнь покарань.

В процесі оволодіння науковими знаннями світ начебто дробиться в свідомості дитини на окремі сторони, частини. Ця суперечність пізнання створює тенденції відриву навчання від виховання, бо дитина втрачає єдину картину світу, не уявляє світ як єдине ціле. Тому виникає необхідність, виконання завдань виховання, формування поглядів і переконань в процесі навчання.

В принципі виховуючого навчання можна виділити три положення: формування наукового світогляду в початкових класах:

елементів діалектико-матеріалістичного розуміння світу;

виховання моральних якостей особи і вольових рис характеру;

формування відчуттів і емоцій, пов'язаних з навчальним процесом.

Сенс наукового пізнання - розкрити закономірності, які людина відображає в абстрактному вигляді. Тому вміст знань в навчанні дитина засвоює переважно за рахунок абстрактних роздумів, бо головне призначення навчання - пізнання учнем закономірностей навколишнього світу.

Відбувається відрив людського, життєвого досвіду дитини, його конкретно-образного представлення світу від односторонньої абстрактної характеристики окремих сторін, виражених у відповідних навчальних предметах: математиці, хімії, фізиці і т.д.

Максимальну увагу учень зосереджує на вивченні теорем, формул, наукових положень, доказів, які вимагають розвиненого абстрактного мислення.

Світогляд, особисті погляди і переконання не можуть бути абстрактними. Вони вимагають зв'язки абстракції з конкретним пізнанням, з світом предметів, явищ, знайомих учню із власного досвіду.

У системі абстрактних роздумів можна створити тенденції до того, щоб учень намагався пов'язати наукову закономірність, що вивчається, з уявленням про Всесвіт. Тоді відбуватиметься певна переробка наявних поглядів і формування нових.

Ось, наприклад, як можна образно представити ідею нескінченності рахунку. При переході до вивчення розряду тисяч вчитель питає у дітей:

Пам'ятайте, спочатку ми вивчали одиниці, потім десятки, потім сотні, зараз тисячі. Чи є найбільше число або вважати можна без кінця?

Діти відповідають:

Найбільшого числа немає, тому що за тисячами йдуть мільйони, трильйони і ще якісь дивні назви.

Кінця рахунку немає, тому що одна людина скаже число, а інший назве більше.

Вважати можна без кінця, тому що чисел багато, їх все не перерахуєш.

Є кінець рахунку. Адже є ж найбільше число.

Вчителька говорить дітям про те, що оточуючих нас предметів так багато, що неможливе все перерахувати: листя на деревах, травички, порошинки, краплі дощу або сніжинки, піщинки, камінчики і ін. Дуже багато зірок, видимих і невидимих. І всі предмети складаються з маленьких частинок. Їх теж можна вважати, і якби ми стали рахувати все по порядку, то не могли б назвати найбільше число. Світ нескінченний, і немає кінця рахунку, і немає найбільшого числа.

Цей момент уроку створює тенденції, нехай в елементарній і початковій формі, до уявлення про світ на основі математичних положень, що вивчаються. Ці тенденції до узагальненого представлення предметів навколишньої дійсності з погляду абстрактної математичної думки і є первинний зародок формування матеріалістичного світогляду.

Страницы: 1 2

Актуально про педагогіку:

Таксономія Б. Блума
Конкретизація цілей навчального предмета на основі таксономії Блума проводиться в два етапи. На першому виділяються цілі курсу, на другому - цілі поточної, повсякденної діяльності. Щоб зробити цілі повністю діагностічнимі, тобто повністю що перевіряються, а навчання - відтворюваним, необхідно висун ...

Система формування особистості молодшого школяра у полікультурному виховному просторі
Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей молодшого шкільного віку. Однак в значному ступені така складність виникає при спробі переносити на дітей "дорослі" показники проявів любові до Вітчизни. Любов до Вітчизни п ...

Проблемно-орієнтоване навчання
У різні епохи формувалися свої погляди на завдання і характер навчання, що визначали навчальний процес, специфічний для кожного суспільства, конкретних умов його життя, тенденції у теорії та практиці навчання. Так, у середні віки склався догматичний вид навчання. Суть навчання вбачали у механічному ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com