Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

Сторінка 2

Батьки постійно спілкуються з дітьми, читають їм книги, уважно вислуховують дітей, розмовляють з ними, підтримують інтерес до пізнання.

Дисфункціональна родина по-різному впливає на навчальні успіхи молодших школярів. У тих випадках, коли батьки не звертають уваги на навчання, успіхи молодшого школяра, не ведуть спільних бесід, під час яких дитина могли б розповісти про свої переживання, не має постійної підтримки, в дитини виникає постійна емоційна напруга, депресія, невротична тривога. Все це у більшості випадків негативно відбивається і на її емоційному стані, розумовому розвитку, на успіхах у навчанні. У дисфункціональній родині часто спостерігається низький рівень самоповаги і відносно слабке почуття родинної єдності і солідарності. Все це створює несприятливі соціально-психологічні умови для успішного навчання дитини.

Якщо говорити про місце дитини в системі суспільних відносин, можна зазначити, що дитина, починаючи відвідувати початкову школу, психологічно переходить в нову систему соціальних відносин. Сім`я починає виконувати функцію контролю щодо дитини у зв'язку з необхідністю вчитися в школі, виконувати домашні завдання, заново організовувати режим дня. Суворість вимог до дитини, навіть в самій доброзичливій формі, покладає відповідальність на батьків у контексті подальших відносин у родині. Необхідні утримання від ситуативних імпульсивних бажань і обов'язкова самоорганізація створюють спочатку у дитини почуття самотності, відчуженості себе від близьких - адже вона повинна нести відповідальність за своє нове життя. Починається важкий період випробування дитини не лише необхідністю ходити в школу, бути дисциплінованою (правильно поводитися в класі, бути уважним під час уроку, до розумових операцій, які треба здійснювати при виконанні завдань вчителя і ін), але і необхідністю організації свого дня вдома , в сім'ї.

Зміна ігрової діяльності в навчальну викликає у дитини почуття покинутості рідними і високу сенситивність до відношення з боку членів сім'ї, тому в цей час дитині небхідна батьківська допомога, але якщо розглядати це питання в парадигмі дисфункціональної родини, то можна стверджувати, що в умовах «вакуумності» проблем – молодший школяр не отримує такої підтримки.

У функціональній сім`ї дорослі стурбовані навчальними проблемами дитини. Саме вдома намагаються організувати правильне ставлення до навчальної діяльності - відношення взятої на себе відповідальності. Батьки спеціально беруть відпустку у вересні, щоб допомогти дитині увійти в навчальну діяльність і визначити його самопочуття і успіхи на багато років вперед. Організовується робоче місце (стіл, стілець, полиці, лампа, годинник та ін), ведуться бесіди про необхідність правильно спланувати свій час, щоб добре вчитися і встигати грати, гуляти, займатися іншими приємними або обов'язковими справами. Деякі батьки практично вчать організовувати робочий час для занять. Так, в одній родині дітям для виконання домашніх завдань виділяють певні години, тим самим контролюючи їх діяльність. Заведений будильник ставиться перед дитиною на столі. Таким чином дитину досить швидко привчають контролювати себе під час роботи і не відволікатися на сторонні фактори.

Найголовніше, що може дати сім'я молодшому школяру, – навчити його утримуватися від розваг під час навчання, вміння керуватися вольовими зусиллями.

Сім'я, члени якої усвідомлюють свої обов’язки і виконують покладені на них виховні, комунікативні функції, допомагає дитині засвоїти пропоновані вимоги навчальної діяльності та прийняти ці вимоги як необхідне.

Успіхи дитини в засвоєнні норм життя в нових умовах формують у неї потребу у визнанні не тільки в колишніх формах відносин, але і в навчальній діяльності. Характер адаптації до умов життя в молодшому шкільному віці і відношення до дитини з боку сім`ї, визначають розвиток її почуття особистості. Дитина відчуває зміни соціального статусу і в сім'ї та всередині сімейних відносин знаходить нове місце: це статус учня - відповідальної людини, з нею радяться, її думку враховують.

У молодшому шкільному віці відбувається перебудова відносин дитини з людьми. Тільки в надрах колективного життя виникає індивідуальне поводження. Початок навчальної діяльності по-новому визначає ставлення дитини з дорослими і однолітками. Реально є дві сфери соціальних відносин: «дитина-дорослий» і «дитина-діти». Ці сфери взаємодіють один з одним через ієрархічні зв'язки.

Страницы: 1 2 3 4 5

Актуально про педагогіку:

Наочність в процесі навчання української мови. Види наочності
Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення української мови, домогтися вільного володіння нею. Вирішення цього відповідального і нелегкого завдання зобов’язало вчителя постійно і всебічно підвищувати ефективність навчально-виховного процесу. Се ...

Гра-драматизація як засіб розвитку акторських здібностей дітей
У іграх-драматизаціях дитина-артист, самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), проводить власні дії виконання ролі. У грі-драматизації дитина виконує який-небудь сюжет, сценарій якого заздалегідь існує, але не є жорстким каноном, а служить ка ...

Соціалізація особистосі і роль у цьому процесі соціального педагога
Для соціальної роботи як системи професійної діяльності соціалізація особистості виступає над завданням. Поняття "соціалізація" було вперше введено в наукову систему понять американським соціологом Ф. Гідінгсоном в кінці XIX століття, який тлумачив це поняття як "процес розвитку соці ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com