Система методичної роботи з історичного краєзнавства в загальноосвітніх закладах

Статті і корисна інформація » Історичне краєзнавство в системі історичної освіти загальноосвітніх навчальних закладів Україні » Система методичної роботи з історичного краєзнавства в загальноосвітніх закладах

Сторінка 3

- навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами з історії краю);

- зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольних рухів, народними умільцями; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції;

- конференції з історії краю;

- організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю;

- робота з краєзнавчими текстами;

- дидактичні ігри з краєзнавства, брейн-ринг «Люби, вивчай свій рідний край», аукціони, ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту;

- тематичні бесіди і діалоги учителя та учнів.

Найбільш ефективною формою проведення краєзнавчих уроків є урок-екскурсія безпосередньо в шкільному, районному або обласному краєзнавчому музеї. Вчитель розповідає сам, використовуючи експонати музею або ж розповідь поєднується із самостійною роботою учнів над матеріалами музею. В цьому випадку школярі самі виступають з короткими повідомленнями про окремі експонати.

Такі уроки, як правило, проводяться під час вивчення нового матеріалу з історії краю. Перевага уроку у шкільному, районному або обласному краєзнавчому музеї полягає в забезпеченні предметності, наочності навчання. Учитель має можливість пояснювати матеріал, використовуючи справжні пам’ятки історії. Під час проведення уроку в музеї зорове сприйняття поєднується з моторним та слуховим, що особливо загострює сприйняття матеріалу, який вивчається.

Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні педагогічні вимоги: добровільний вибір теми, глибокий інтерес до неї, самостійність у роботі над рефератом, розроблення його плану, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.

Деякі школярі вибирають об'єктом вивчення історію вулиці села (міста), де вони проживають, фольклор рідної місцевості, етнографію краю чи історію свого роду.

Цікавою формою є урок-бесіда. Йому передує самостійна робота учнів зі збирання та вивчення матеріалу, що дозволяє широко використовувати знання та життєвий досвід школярів. Готуючись до такого уроку, учні опрацьовують літературу з історії краю, матеріали краєзнавчого музею, місцеву періодичну пресу тощо.

Потім відбувається захист творчих робіт учнів. Це можуть бути: письмові роботи на краєзнавчі теми, літопис краєзнавчого об’єкту, літературна обробка спогадів учасників різних історичних подій.

У сучасних умовах важливо послідовно розвивати в учнів уміння самостійно здобувати та творчо застосовувати знання. А це можливо лише за умов оволодіння ними досвідом самостійної творчої діяльності. Досвід творчої діяльності забезпечує готовність до пошуку шляхів розв’язання нових проблем, які виникають в умовах нестандартних ситуацій, тобто за відсутності зразка дії.

В дидактиці чітко визначено, що об’єкт є наочним лише тоді, коли він достатньо простий і звичний для суб’єкта навчання. Це означає, що використання краєзнавчого матеріалу на уроці матиме ефективний результат лише в тому випадку, коли учні вже володіють певним мінімумом краєзнавчих знань і мають достатнє уявлення про соціально-економічні умови розвитку свого краю, в школі є необхідні навчально-методичні посібники, виготовлені на основі краєзнавчих джерел і свідчень (карти, схеми, стенди, графіки, таблиці та ін.), інша краєзнавча література тощо.

Якщо учні не підготовлені до використання краєзнавчого матеріалу, то він не тільки не зможе стати засобом оволодіння основами науки і активізації пізнавальної діяльності учнів, а й буде об’єктивним гальмом у цій справі.

Для запобігання такому стану речей варто здійснювати організацію спеціальної цілеспрямованої діяльності учнів і вчителя, в процесі якої використання краєзнавчого матеріалу проходить три стадії. На першій і другій стадіях він виступає предметом вивчення, засобом пізнання та формування системи знань під керівництвом учителя, на третій – засобом і методом самостійного пізнання учнями.

Діяльність учнів у процесі самостійної роботи полягає в ознайомленні зі змістом параграфа, фіксуванні основних фактів, понять у конспекті, доповненні основного матеріалу фактами місцевої історії, встановленні зв’язків місцевого матеріалу із загальноісторичними, виявленні особливостей явищ і подій місцевої історії, а також чинників які зумовлюють ці особливості.

Таким чином самостійне складання конспектів уроку значною мірою організовує і спрямовує діяльність учнів, а самі конспекти є засобом організації та фіксування змісту матеріалу, що вивчається, основою організації активної самостійної пізнавальної діяльності.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

Наочність та технічні засоби навчання
Кабінетна система в школі дає змогу вчителеві народознавства використовувати різноманітні засоби унаочнення та технічні засоби навчання. До засобів унаочнення належать: фольклорні матеріали - альбоми, наукові, творчі роботи учнів; експонати - предмети мистецтва й побуту українців та представників р ...

Робота із практичної стилістики у школі
Одним із основних завдань вчителя-словесника є засвоєння учнями поняття про стилі мовлення і спілкування, їх основні ознака та сфери вживання кожного з них. Потрібно навчити дітей характеризувати мовленнєву ситуацію (умови спілкування) і відповідно до неї добирати стиль мовлення, навчати розрізняти ...

Характеристика та умовами формування толерантності у педагогічному середовищі
Під толерантністю ми розуміємо професійно важливу якість педагога, що виявляє свою сутність як здатність сприймати без агресії відмінні від його власних судження, образ життя, характер поведінки, зовнішність і будь-які інші особливості людей, які його оточують у сфері освітнього простору і соціокул ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com