Виховні функції історичного краєзнавства

Сторінка 2

Естетичному, бо неминуча зустріч з прекрасним – музейними збірками, етнографічними скансенами, пам’ятками архітектури і монументального мистецтва, меморіальними цінностями, багатою народною творчістю, яких не замінить жодна колекція, ілюстративні видання, кіно фотодокументи і т.п.

Фізичному, бо краєзнавство – це походи, експедиції, туризм, що вимагають зусиль, витривалості й уміння долати віддалі й перепони, а це в свою чергу, гартує тіло, додає сили, формує волю, характер. Туристичні походи формують такі важливі якості краєзнавця, як самостійність, спостережливість, уміння орієнтуватись на території, проводити бесіди з місцевим населенням тощо.

Широкі можливості для національного та громадського виховання відкриває історичне краєзнавство, що є невід’ємною складовою «кореневої системи» духовності дитини, важливим засобом забезпечення діалектичного, нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Іншими словами, воно виступає своєрідним виявом поєднання макро- і мікрорівнів, допомагає дітям читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом, самостійно розібратись, куди веде шлях їхніх батьків і дідів, нашого народу.

Історичне краєзнавство також є однією з найбільш дієздатних форм патріотичного виховання учнівської молоді. Важливе значення його в житті українського суспільства відзначив у привітанні до делегатів і гостей Другого з’їзду Всеукраїнської спілки краєзнавців Президент України Л. Д. Кучма, глибоко усвідомлюючи виняткову роль краєзнавства у створенні об’єктивного літопису нашої країни, відродження історичної пам’яті народу та формування на цій основі національної свідомості.

Місцеве краєзнавство завжди і всюди, за різних умов, обережно продовжувало свій поступ до всебічного збереження історичної пам’яті та історичного досвіду через різні форми дослідницької діяльності та накопичення історичних матеріалів на майбутнє. Це і є один із чинників, який у складних умовах сприяв національно-культурному відродженню і утвердженню державності в Україні, що підкреслює О. Реєнт. Конкретні дати, події, явища, люди завжди були об’єктом сприймання, вивчення, особливо тоді, коли до них можна було «доторкнутись», коли їх можна було перевірити, коли в них можна було пересвідчитись. Бо саме на історико-краєзнавчому матеріалі та праці краєзнавців різних часів, значною мірою, формувались і формуються історичне і державне мислення, національна ідентифікація та самосвідомість майбутніх поколінь.

Важливу роль відіграє історичне краєзнавство у формуванні історичної пам’яті. Як категорія історичного пізнання історична пам’ять зберігає джерела історичного процесу і відтворює історичний досвід суспільства. До історичної пам’яті належить генетична пам’ять поколінь і кожної людини, зокрема, зосереджені в архівах, музеях, бібліотеках та інших державних і приватних зібраннях історичні матеріали, документи, а також – історичні пам’ятки архітектури, мистецтва, традиційно-побутової культури тощо.

Учні й студенти, взагалі молодь, яку цікавить історія свого краю, мають зрозуміти, що історична доля складається для кожного регіону і для кожної людини тісно пов’язано з історичною і політичною волею. Історична доля формується за допомогою історичного мислення і за політичною волею, яка переважає історичне мислення завдяки політичному мисленню, яке завжди є частиною історичного.

Далеко не кожна наука здатна так вміло і досконало поєднувати минуле, сучасне і майбутнє, відкривати заново давно відоме і викликати в душі народу радість за свою культуру та відродження патріотичного відчуття. Воно, по суті стало уніфікованою гілкою знання, що опирається на природознавчий, історичний та мистецький фундамент. На думку П.Т. Тронька, історичне краєзнавство – це синтетична наука і мистецтво донесення до широкого загалу особливостей історичного процесу. Неможливо переоцінити його виховну роль і моральну вдачу.

З допомогою історичного краєзнавства учнівська молодь вперше на прикладах історичного розвитку свого міста чи села знайомиться із поняттям «малої історії», яка для них стає реальною і наочною. Ця реальність створює психологічний фон, який дає змогу учням усвідомити свою причетність до долі країни та відчути відповідальність за збереження її духовних скарбів. Через введення в навчальну програму уроків з вивчення історії рідного краю історичне краєзнавство формує в учнівської молоді любов до рідної землі, до малої батьківщини – одне з найсвятіших почуттів, які кожен з нас проносить крізь усе своє життя.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Основні праці по проблемах самовиховання
Серед значних робіт по самовихованню я б хотіла вказати праці А.І.Кочетова, який двадцять п'ять років свого життя присвятив роботі над цією проблемою. В його популярній книзі "Як займатися самовихованням" розкривається вся теорія самовиховання, його цілі, задачі, прийоми і методи роботи н ...

Наукові підходи до визначення поняття мотивація
Одна із самих ранніх теорій мотивації була запропонована грецьким філософом Аристотелем. Аристотель вважав, що мотивація являється результатом функцій «захоплень», яка завжди була пов’язана з якимось результатом або метою. Привести у дію організовану систему для отримання необхідного результату мож ...

Розробка бінарних дій викладача і учнів на уроці
Таблиця 1.4 - Розробка бінарних дій викладача й учнів на уроці «Загальні відомості про Концентратори» Структурні елементи уроку Дії викладача Дії тих, кого навчають, 1.Організація початку роботи Вітання учнів, перекличка - Відповідають на вітання; - готуються до заняття (дістають зошити, ручки) 2. ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com