Виховні функції історичного краєзнавства

Сторінка 2

Естетичному, бо неминуча зустріч з прекрасним – музейними збірками, етнографічними скансенами, пам’ятками архітектури і монументального мистецтва, меморіальними цінностями, багатою народною творчістю, яких не замінить жодна колекція, ілюстративні видання, кіно фотодокументи і т.п.

Фізичному, бо краєзнавство – це походи, експедиції, туризм, що вимагають зусиль, витривалості й уміння долати віддалі й перепони, а це в свою чергу, гартує тіло, додає сили, формує волю, характер. Туристичні походи формують такі важливі якості краєзнавця, як самостійність, спостережливість, уміння орієнтуватись на території, проводити бесіди з місцевим населенням тощо.

Широкі можливості для національного та громадського виховання відкриває історичне краєзнавство, що є невід’ємною складовою «кореневої системи» духовності дитини, важливим засобом забезпечення діалектичного, нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Іншими словами, воно виступає своєрідним виявом поєднання макро- і мікрорівнів, допомагає дітям читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом, самостійно розібратись, куди веде шлях їхніх батьків і дідів, нашого народу.

Історичне краєзнавство також є однією з найбільш дієздатних форм патріотичного виховання учнівської молоді. Важливе значення його в житті українського суспільства відзначив у привітанні до делегатів і гостей Другого з’їзду Всеукраїнської спілки краєзнавців Президент України Л. Д. Кучма, глибоко усвідомлюючи виняткову роль краєзнавства у створенні об’єктивного літопису нашої країни, відродження історичної пам’яті народу та формування на цій основі національної свідомості.

Місцеве краєзнавство завжди і всюди, за різних умов, обережно продовжувало свій поступ до всебічного збереження історичної пам’яті та історичного досвіду через різні форми дослідницької діяльності та накопичення історичних матеріалів на майбутнє. Це і є один із чинників, який у складних умовах сприяв національно-культурному відродженню і утвердженню державності в Україні, що підкреслює О. Реєнт. Конкретні дати, події, явища, люди завжди були об’єктом сприймання, вивчення, особливо тоді, коли до них можна було «доторкнутись», коли їх можна було перевірити, коли в них можна було пересвідчитись. Бо саме на історико-краєзнавчому матеріалі та праці краєзнавців різних часів, значною мірою, формувались і формуються історичне і державне мислення, національна ідентифікація та самосвідомість майбутніх поколінь.

Важливу роль відіграє історичне краєзнавство у формуванні історичної пам’яті. Як категорія історичного пізнання історична пам’ять зберігає джерела історичного процесу і відтворює історичний досвід суспільства. До історичної пам’яті належить генетична пам’ять поколінь і кожної людини, зокрема, зосереджені в архівах, музеях, бібліотеках та інших державних і приватних зібраннях історичні матеріали, документи, а також – історичні пам’ятки архітектури, мистецтва, традиційно-побутової культури тощо.

Учні й студенти, взагалі молодь, яку цікавить історія свого краю, мають зрозуміти, що історична доля складається для кожного регіону і для кожної людини тісно пов’язано з історичною і політичною волею. Історична доля формується за допомогою історичного мислення і за політичною волею, яка переважає історичне мислення завдяки політичному мисленню, яке завжди є частиною історичного.

Далеко не кожна наука здатна так вміло і досконало поєднувати минуле, сучасне і майбутнє, відкривати заново давно відоме і викликати в душі народу радість за свою культуру та відродження патріотичного відчуття. Воно, по суті стало уніфікованою гілкою знання, що опирається на природознавчий, історичний та мистецький фундамент. На думку П.Т. Тронька, історичне краєзнавство – це синтетична наука і мистецтво донесення до широкого загалу особливостей історичного процесу. Неможливо переоцінити його виховну роль і моральну вдачу.

З допомогою історичного краєзнавства учнівська молодь вперше на прикладах історичного розвитку свого міста чи села знайомиться із поняттям «малої історії», яка для них стає реальною і наочною. Ця реальність створює психологічний фон, який дає змогу учням усвідомити свою причетність до долі країни та відчути відповідальність за збереження її духовних скарбів. Через введення в навчальну програму уроків з вивчення історії рідного краю історичне краєзнавство формує в учнівської молоді любов до рідної землі, до малої батьківщини – одне з найсвятіших почуттів, які кожен з нас проносить крізь усе своє життя.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Проблема організації самостійної роботи учнів у психолого-педагогічній літературі
Самостійність учнів у навчанні є найважливішою передумовою повноцінного оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Часто і правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє у них здатність міркувати, запобігає формалізму в знаннях і взагалі формує самостійність як ри ...

Гра-драматизація як засіб розвитку акторських здібностей дітей
У іграх-драматизаціях дитина-артист, самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), проводить власні дії виконання ролі. У грі-драматизації дитина виконує який-небудь сюжет, сценарій якого заздалегідь існує, але не є жорстким каноном, а служить ка ...

Робота вчителя початкових класів над усуненням вад вимови
У початковій школі формуванню дикції у молодших школярів приділяється значна увага. Вміло організована робота з текстом включає школяра в творчу працю, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати її вдосконалювати культуру його почуття. Таку вимогу диктує сама сп ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com