Виховні функції історичного краєзнавства

Сторінка 1

На сьогодні ідея краєзнавства є поширеною й актуальною у виховному історико-педагогічному полі, оскільки, краєзнавчий матеріал серед засобів виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості посідає одне із вагомих місць. Виховні можливості краєзнавчої складової розкриваються у засвоєнні світосприймання і психології, народної культури і менталітету народу України як одного з кращих досягнень національної і загальнолюдської культури; у розумінні того, що тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, зможе утверджувати нову духовність, творити культуру, продовжувати зберігати і розвивати культурно-історичні традиції, забезпечувати тим самим вічність життя свого народу. Поряд з тим усебічне вивчення природних, соціально-економічних умов та історичних особливостей рідного краю є одним із найдієвіших засобів формування активної життєвої позиції молоді на ґрунті поліаспектного сприйняття ними змісту національної ідеї, сприяє міцному й усвідомленому засвоєнню основ наук, формуванню світогляду, вихованню високих загальнолюдських гуманістичних якостей, почуття громадянського обов’язку і відповідальності перед суспільством.

Місцевий матеріал у процесі вивчення історії України має високу виховну віддачу під час проведення краєзнавчих вечорів і конференцій, вікторин, олімпіад; в організації зустрічей з цікавими людьми; через випуск стінгазет, краєзнавчих альманахів тощо.

Історичне краєзнавство і конкретні краєзнавчі дослідження дають можливість сприйняти історичний простір і зрозуміти чим він відрізняється від безмежності. «Мала батьківщина» уособлює певну територію, від якої кожна людина починає своє свідоме життя і розширює власний світогляд, у тому числі в плані практичного освоєння простору, від того, де живе і до того простору, який починає розуміти, включаючи поняття села, міста, області, держави, планети Земля, Всесвіту. Знання про свій край є такими, до яких людина часто повертається впродовж свого життя, оцінюючи і порівнюючи інші краї та землі. Докладно про значення краєзнавства говорить у своїх наукових і публіцистичних працях голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України Петро Тимофійович Тронько, і саме його праці та ідеї складають теоретичну основу українського історичного краєзнавства.

Самоідентифікація розпочинається із пізнання себе, свого місця у соціумі й обов`язково локалізується щодо певного місця проживання, території, що неодмінно має екстраполюватися на історію малої батьківщини. «Любов до рідної землі, до малої батьківщини – одне з найсвятіших почуттів, які кожен з нас проносить крізь усе своє життя, – переконливо стверджує П. Тронько. – Витоки патріотизму починаються там, де людина вперше усвідомила себе особистістю, де взяла в руки буквар, де відчула красу і безмежжя рідної природи. На схилі років ми найчастіше згадуємо батьківську хату, битий шлях, яким ходили до школи, незайманий ліс за сільською околицею . Краєзнавство тому й користується такою популярністю і любов`ю в народі, що відгукується на найтонші рухи людської душі. Далеко не кожна наука здатна так органічно поєднати минуле, сучасне і майбутнє .».

Теоретичні міркування та досвід краєзнавчої роботи свідчать про великі і різнобічні функціональні можливості краєзнавства. Їх суть у збагаченні професійними знаннями і практичними навичками , зверненні до найрізноманітніших допоміжних дисциплін, баченні загальної історії через призму місцевих подій, поєднанні теорії і практики, заохоченні до самостійної дослідницької роботи, розширенні і поглибленні світогляду, розумових здібностей, загальної освіченості та ерудиції, прилучення до громадської діяльності, а також у сприянні всебічному вихованню, зокрема:

Правовому, бо потрібні знання міжнародних і вітчизняних нормативно-законодавчих актів, що захищають пам’ятки природи, культури, регламентують діяльність в історико-географічному середовищі, мистецькій спадщині;

Моральному, бо пізнання краю, його героїчної і трагічної історії, учасників і свідків багатьох подій не може не хвилювати, не формувати громадянсько-національних позицій;

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Лабораторні заняття як форма організації процесу навчання математики
Лабораторне заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда регламентація навчальної діяльності студентів, надається великий простір для прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому ...

Загальна характеристика спритності як фізичної якості людини
В сучасних умовах значно збільшився обʼєм діяльності, яка здійснюється у ситуаціях, що виникають несподівано, яка вимагає прояву винахідливості, швидкості реакції, здібності до концентрації й перемикання уваги, просторової, тимчасової, динамічної точності рухів та їх біомеханічної раціональнос ...

Принцип науковості навчання
Наукові знання - це правильне віддзеркалення дійсності, проте не всяке правильне віддзеркалення дійсності наукове знання. Наприклад, в дошкільному віці дитина правильно пізнає навколишній світ, але глибина віддзеркалення недостатня, щоб вважати знання школяра науковими. Науковими знання стають тоді ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com