Місце історичного краєзнавства у вітчизняному законодавстві про освіту

Сторінка 3

На підтримку розвитку історичного та географічного краєзнавства Кабінетом міністрів України була затверджена Міжгалузева програму «Пізнай свою країну» на 2007-2012 рр. (Наказ № 49/765/3027/308 від 27.08.2007 р.), фінансування заходів якої передбачається у межах бюджетних призначень, передбачених центральними органами виконавчої влади. Серед основних завдань програми були виділені: залучення дітей і молоді до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних об'єктів і явищ соціального життя, проведення краєзнавчих наукових досліджень.

Значну кількість заходів історико-краєзнавчого спрямування проводить Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. При сприянні Центру був створений Рух за збереження і примноження звичаїв, традицій і обрядів українського народу «Моя земля - земля моїх батьків», Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція «Краса і біль України». 104 центри туризму і краєзнавства учнівської молоді України спрямовують цю роботу в регіонах, а саме, залучають дітей та юнацтво до вивчення історичної, культурної та природної спадщини.

Крім того Міністерством освіти і науки проводиться значна робота з ознайомлення учнів та студентів з визначними історичними місцями України, що сприяє формування історичної пам’яті молоді. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 286 від 06.04.2007 р. була розроблена програма проведення комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна – Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих та історичних об’єктів).

Значну роботу з вивчення і пропагуванню історії рідного краю здійснюють краєзнавчі та історичні музеї. Сьогодні в Україні нараховується 223 краєзнавчі музеї та 82 історичні музеї. Музеї здійснюють активну виставкову діяльність, представляючи численні пам’ятки з історії даного краю, проводять археологічні експедиційно-пошукові роботи по території даного регіону.

Внесок у дослідження та розвиток історичного краєзнавства також вносять бібліотеки, що представляють значну кількість краєзнавчої літератури. Досить позитивно слід відзначити те, що частина бібліотек представляють краєзнавчі матеріали в Інтернеті. Серед основних краєзнавчих ресурсів, представлених на бібліотечних сайтах України, слід назвати: електронні краєзнавчі каталоги; путівники, довідники, тексти з історії краю; матеріали наукових і науково-практичних конференцій з історико-краєзнавчої тематики; посилання на інформацію про край в Інтернеті.

Значний вклад у розвиток історичного краєзнавства також вносять громадські організації, зокрема Національна спілка краєзнавців України, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Український фонд культури, фонд ім. О. Гончара та інші. Особливо слід відмітити Національну спілку краєзнавців України. Саме з їх ініціативи і за безпосередньою участю разом з Міністерством культури і мистецтв було розроблено і підготовлено до затвердження проект Програми розвитку краєзнавства на 2000-2010 роки.

Заявлена в новій програмі для 11-річної загальноосвітньої школи ідея вдосконалення історичного краєзнавства, як складової змісту історії України, вимагає нових підходів щодо її реалізації. У пояснювальній записці програми з історії вказано: «Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах «історія краю» передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень». На історичне краєзнавство в 11-річній школі передбачено: 5 клас – 4 год. (Тема 4. Наш край в ХІХ – ХХ ст.); 7 клас – години не передбачені; 8 клас – години не передбачені; 9 клас – 8 годин разом із підсумковим оцінюванням (Тема 4. Наш край наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст.; Тема 8. Наш край у другій половині ХІХ ст.); 10 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 5. Історія рідного краю у 1900 - 1920-і рр.); 11 клас – 4 год. разом із узагальненням (Тема 6. Наш край у 1921 – на початку 50-х рр.; Тема 7. Наш край у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.). Сумарна кількість годин на 7 років навчання – 26. Це приблизно складає 8% від всього навчального часу, виділеного на історії України. В порівнянні з редакцією програми 2001 р., де сумарна кількість годин – 15 (5 – 11 класи), ці зміни дорівнюють 3% навчального часу.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до музично-естетичної діяльності
Державні документи орієнтують викладацьку та наукову громадскість на відтворення інтелектуального і духовного потенціалу молоді. В сучасних умовах дефіциту духовності особливо гостро постала проблема вдосконалення роботи педагогічних вузів щодо підвищення рівня підготовки вчителя музики. Їхня профе ...

Формування концепції народної педагогіки і її характерні особливості
Етнопедагогіка забезпечує єдність навчання і виховання, зв'язок із життям рідного краю, врахування вікових, індивідуальних та національних особливостей дітей, досягнення наступності між дошкільним і шкільним навчанням, полегшує перехід з сімейної обстановки в шкільну, збагачує і активізує навчально ...

Засоби навчання. Їх види та функції
Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Засоби навчання у навчальному процесі: слово вчителя — для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок; викладаючи новий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи не ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com