Місце історичного краєзнавства у вітчизняному законодавстві про освіту

Сторінка 1

У контексті сучасної соціокультурної ситуації пріоритетними стали історія та інші суспільствознавчі дисципліни, покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами нашої держави.

Методологічна переорієнтація сучасної школи на особистість, спрямованість освіти на найповнішу реалізацію інтелектуального, духовного і творчого потенціалу молодої людини обумовлюють необхідність подальшої розробки концептуальних підходів до змісту шкільної історичної освіти загалом, курсу історії України зокрема. Включення краєзнавчого компоненту у зміст шкільного курсу історії визначається важливим напрямком у розвитку змісту шкільного курсу з вітчизняної історії. На думку доктора історичних наук, професора В.А. Потульницького, це дає можливість повніше уявити історичне минуле нашої Вітчизни, а в рамках всесвітньої історії акцентувати увагу на тих цивілізаціях, з якими була пов’язана раніше і пов’язана нині доля України.

Сьогодні, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Сьогодні в системі загальноосвітньої школи України краєзнавчі знання формуються у процесі вивчення як окремих курсів з історії краю, так і навчального предмету історії, змістове наповнення якого щодо краєзнавчого матеріалу досить різноманітне, зумовлене специфікою історичного розвитку певного краю, його конкретно-історичними особливостями.

У «Національній доктрині розвитку освіти України», затвердженій 17 квітня 2002 р. Указом Президента за № 347/2002, у розділі «Національний характер освіти і національного виховання» проголошено курс на побудову освіти «на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях, духовності», ставиться завдання забезпечити «виховання свідомого громадянина, патріота» . А все це найефективніше реалізується шляхом звернення до минулого, звичаїв, обрядів, традицій свого села, міста, рідного краю. Концепція безперервної історичної освіти в Україні передбачає: «Діти повинні знати не тільки історію свого народу, але й історичне минуле населення, яке живе поруч – у конкретному місті або селі, у даному історичному регіоні. Тому краєзнавство та регіональна історія стануть не доповненням, а складовою частиною вітчизняної історії».

За програмами загальноосвітніх шкіл з історії України періоду незалежності (1992 р., 1996 р., 1998 р., 2001 р., 2004 р.) відводяться окремі уроки для вивчення історії рідного краю за хронологічними періодами. Тобто, у сучасних шкільних курсах вітчизняної історії історія краю представлена, за визначенням завідувача лабораторії історичної освіти АПН України О. Пометун, так званими «кишеньками», які розташовані наприкінці розділів і називаються «Наш край».

Навколо такого традиційного з радянських часів структурування курсу вітчизняної історії сьогодні точаться гострі дискусії. Проблема полягає у визначенні ролі, місця, змістового наповнення історії рідного краю у системі історичної освіти. Так, під час засідання «круглого столу» з проблем формування змісту шкільної історичної освіти, що проходило в Інституті педагогіки АПН України у листопаді 2002 р., доктор педагогічних наук, професор О. Пометун зазначила, що, згадана вище схема вивчення історії краю «не є місцева історія, це – краєзнавство, яке вчителі розглядають здебільшого як можливість проілюструвати загальні тенденції на історичному матеріалі». На думку науковця, виховний, розвивальний та інтелектуальний потенціал локальної історії (історії краю – прим. автора) до навчального процесу не залучено. У зв’язку з цим, вважає О. Пометун, важливо взяти на озброєння досвід інших країн, де учні починають вивчати історію саме з локальної історії, наступним етапом опанування історичних знань є регіональна історія і лише після цього відбувається вихід на загальнодержавну історію.

У свою чергу доктор історичних наук, професор Ю. Мицик не підтримуючи думку про регіоналізацію історії, висловився за викладання історії рідного краю як додатку до основного курсу історії України за регіональними програмами та навчальними посібниками з інформацією краєзнавчого змісту.

Страницы: 1 2 3 4

Актуально про педагогіку:

Тест як один із засобів контролю вивчення іноземної мови
Одним з найефективніших засобів контролю в навчанні іноземної мови вважається тест. Використовуванню тестів присвячені численні публікації в журналі «Іноземні мови в школі». Більшість з досліджень в даній області відповідала потребам свого часу, проте в них зачіпалися окремі аспекти і проблеми тест ...

Роль меценатства у збереженні культурної спадщини
У сучасному світі такі явища як «благодійність» та «меценатство» трактуються по-різному, тому проблема походження благодійності, місця благодійної діяльності в системі суспільних відносин, форм благодійності та їхня еволюція, співвідношення понять «благодійність» та «меценатство» все ще залишається ...

Еволюція поняття "педагогічна технологія"
Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". Поняття "педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти - "педагогічна технологія", "технологія навчання", "освітні т ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com