Соціально-педагогічна робота

Статті і корисна інформація » Соціально-педагогічна робота

Сторінка 1

Соціальне виховання школи реалізується через головні програми: створення (або розвиток) внутрішньо-шкільного виховного середовища та активізація виховного потенціалу мікросередовища (педагогізація мікросоціума), тобто програми внутрішньої та зовнішньої соціально-педагогічної діяльності школи. Ці програми взаємопов'язані, багато в чому обумовлюють одна одну і знаходяться у діалектичній взаємозалежності.

Основними напрямами внутрішньо-шкільної соціально-педагогічної діяльності є діагностування, захист прав та охорона прав дитини, реалізація соціального виховання, керування соціально-виховною діяльністю.

Соціально-педагогічна діагностика – спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями.

Об'єктом такої діагностики для соціального працівника є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості. Предметом діагностики є соціально-педагогічна реальність. Предмет та об'єкт діагностики відображаються у змісті діагностики.

У соціально-педагогічній діагностиці розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).

На основі діагностування (соціологічного, психологічного, педагогічного, соціально-педагогічного) 2 рівня сформованості соціального досвіду, соціальної вихованості, потреб та інтересів дітей, плануються заходи соціального працівника з охорони та захисту прав дитини в школі та вдома, оскільки, у разі незадоволення першого (матеріального) рівня потреб дитини, не може йтися про розвиток духовного рівня.

Паралельно проектуються здійснення соціального виховання у трьох напрямках: організація життєдіяльності, що виховує людяність; соціально-педагогічна корекція позиції та поведінки дитини, що відхиляється від норми і соціально-педагогічна реабілітація.

Реалізація соціального виховання, всіх трьох його складових, відбувається у процесі створення та функціонування культурно-виховного простору школи. Останній створюється, виходячи з ініціативи, активності, потреб, творчих можливостей дітей та педагогічного колективу, але в ідеалі має віддзеркалювати культуру суспільства (чи закладати зміни в ній).

Культурно-виховний простір школи може складатися з таких взаємопов'язаних сфер: традиції школи (історія, свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання…), виробництво (навчальний процес, догляд за приміщенням школи, присадибними ділянками, третій трудовий семестр), інформаційна система (бібліотечно-інформаційний центр, газета, телебачення, радіо, комп'ютерна мережа, архів), мистецтво та дозвілля (гуртки, секції, клуби, театри, музеї, художня і музична школи…), економіка (грошова одиниця, стипендії, гаранти) тощо. Будуватися культурно-виховний простір школи в умовах демократизації суспільства має на принципі самоуправління, тому провідну роль у оновленні соціального виховання мають зіграти наступні виховні сфери: самоуправління (парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика (писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільної життєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральні закони, соціальні цінності школи), соціальна робота (самозахист та самодопомога дітей).

Що стосується провідної виховної сфери у школі – виробництва (навчального процесу), то саме шкільний компонент змісту загальної середньої освіти має соціально-педагогічну спрямованість. «Під шкільним компонентом слід розуміти особистісно-орієнтовану диференційовану варіативну периферійну частину змісту загальної середньої освіти, спрямовану на задоволення потреб і пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх здібностей, організацію різноманітної діяльності за нахилами, широке ознайомлення з різними галузями наукових знань, корекцію між соціальним замовленням та потребами особистості».

Харківський науковець Василенко О.М. доводить, що «соціальна сутність шкільного компонента змісту загальної середньої освіти полягає в тому, що він, як частина змісту загальної освіти є засобом передавання соціального досвіду підростаючим поколінням, а також виступає як засіб саморегуляції, самовизначення, самоствердження особистості, збереження індивідуальних особливостей кожного учня, розвитку загальних та спеціальних здібностей особистості».

За О.М. Василенко, у процесі навчання слід створювати такі педагогічні умови, як: урахування характеру, динаміки різноманітних загальнонаукових і професійних інтересів школярів; забезпечення структурно-функціональної єдності між елементами змісту базового та шкільного компонентів загальної середньої освіти; забезпечення вільного вибору учнями змісту шкільного компоненту загальної середньої освіти. Це сприятиме оптимальному задоволенню потреб і пізнавальних інтересів учнів, а також дасть можливість у необхідній та достатній мірі індивідуалізувати й диференціювати навчання та підвищити якість знань школярів. Отже, саме шкільний компонент змісту загальної середньої освіти» підвищує соціально-педагогічний аспект державного за суттю навчання.

Страницы: 1 2 3

Актуально про педагогіку:

Аналіз педагогічного досвіду з проблеми дослідження
Одним із завдань нашого дослідження було проаналізувати педагогічний досвід з проблеми, що вивчається. З цією метою ми проаналізували чинну навчальну програму для середньої загальноосвітньої школи для 2-4 класів з читання та української мови на предмет зорієнтованості на формування в учнів початков ...

Сутність поняття “соціалізація особистості”, її етапи і фактори
У гуманітарні науки термін “соціалізація” прийшов з політекономії, де його первинним значенням було “усуспільнення” землі, засобів виробництва. Автором терміну “соціалізація” стосовно людини, очевидно, є американський соціолог Ф. Р. Гідінгсоном, який в 1887 р. в книзі “Теорія соціалізації” спожив й ...

Спільна робота сім’ї та загальноосвітньої школи в педагогічному процесі
Сухомлинський у своїх працях “Батьківська педагогіка” в “Сім’я і школа” висвітлює питання виховання дітей. Основною причиною дитячої бездоглядності й правопорушень є за моїм твердим переконанням, низька педагогічна культура сімейно-шкільного виховання. Пора і батькам, і вчителям глибоко усвідомити, ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com