Основні проблеми виховання дитини з неблагополучних родин

Зростає швидкість утворення образів, фантазії, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви.

Тому не дивно, що діти молодшого шкільного віку люблять казки. В казках вони можуть відчути де добро, де зло. Із «героями» їм цікаво мандрувати, вивчати новий матеріал.

Ігротерапія – це метод терапевтичного впливу на дітей і на дорослих за допомогою гри. В основі різних методик, конкретизують поняття «ігротерапія», є великий вплив гри на розвиток особистості. Гра знімає напруження й тривогу, страх перед присутніми, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе у різних життєвих ситуаціях.

Характерною особливістю гри є її двоплановість:

Учасник гри виконує реальне завдання, яке потребує дій, пов’язаних з повним виконанням конкретних, часто нестандартних завдань.

Ряд моментів цієї дійсності носить умовний характер, що дозволяє відволіктися від реальної ситуації із її багаточисельними обставинами.

За допомогою гри між дорослими і дітьми досягається позитивний емоційний контакт. Гра корегує зниження негативних емоцій, страхів, невпевненості у собі, розширює здібності дітей, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами.

Структуру дитячої гри створюють ролі, взяті на себе учасниками гри; ігрове використання предметів – заміна реальних предметів ігровими (умовними); реальні стосунки між учасниками.

Одиницею гри і центральним моментом є роль.

Ігрова терапія передбачає взаємозв’язок дорослого з дитиною на особистих умовах останньої.

Ігрова терапія виявилася ефективною при роботі з дітьми різних діагностичних категорій за винятком повного аутизму і неконтактної шизофренії. Вона ефективна як допомога при агресивності поведінки; як засіб покращення емоційного стану дітей після розлучення батьків; потерпілих від насильства і покинутих дітей; зниження страхів; стресу і тривоги; при корекції успішності дітей із відставанням у навчанні; із розумово-відсталими дітьми; з дітьми із затримкою психічного розвитку тощо.

Початок ігрової терапії було покладено у 20-і роки ХХ століття в роботах М. Кляйн (1922), А. Фрейд (1921), Г. Гуг-Гельмут (1926).

Ігротерапію одною із перших стала використовувати Анна Фрейд у роботі із дітьми, які пережили бомбування Лондона під час Другої світової війни. Якщо дитина мала можливість висловити в грі свої переживання, то вона переборювала свої страхи, а пережите не перетворювалося у психологічну травму.

А. Фрейд встановила, що гра є важливим фактор встановлення емоційного контакту з дитиною і, за допомогою якого, дитина відчуває себе вільною. Отже, А. Фрейд працювала з дітьми з порушеною психікою, з дітьми з цілим «букетом» страхів. Діти, які виховуються у неблагополучних сім’ях, мають подібні психічні проблеми, велику «кількість» страхів, тому її надбання в ігротерапії, можна використовувати в практиці з дітьми із будинку-інтернату.

М. Кляйн вважає, що гра є символічною діяльністю, за допомогою якої дитина вільно себе виражає у діях. В ролях, які грає дитина, в ігровій діяльності, і прихований певний символічний смисл.

Гра є єдиним видом діяльності, де дитина є вільною від зовнішніх проблем суспільства. У 1919 році М. Кляйн стала використовувати ігрову техніку при роботі з дітьми молодших 6-и років. Вона вважала, що дитяча гра і створена на її основі, ігрова терапія, дозволяє проникнути у дитячу свідомість. Термін «ігрова терапія» був запропонований саме Мелані Кляйн.

Слідом за З. Фрейдом, Герміна Гуг-Гельмут стала однією із перших терапевтів. Вона пропонувала дітям, з якими проводилася ігротерапія, іграшки для того, щоб вони могли виразити себе.

Ігрова терапія ґрунтується на природній потребі дітей у грі. Для її успішного проведення необхідні емоційна зацікавленість педагога, його гнучкість і здатність до «ігрового» перевтілення. На думку А. Захарова, ігрова терапія найбільш ефективна для дітей віком 4-7 років, коли відбувається інтенсивний рольовий розвиток особистості.

Рекомендована тривалість ігрового сеансу – не довше 30 хв. Саме за такий відрізок часу діти не втрачають інтересу до гри й задовольняють потребу в ній. Менша тривалість гри викликає у дитини почуття незавершеності. Темою для ігор є казки, вірші, різноманітні оповідки, фантазії, зміст сновидінь або реальні події.

У процесі ігротерапії педагогові важливо дотримуватися таких основних правил:

встановити невимушені товариські стосунки з дітьми;

приймати дитину такою, якою вона є (без осуду і схвалення);

не гальмувати і не пришвидшувати ігровий процес;

здійснювати спрямований вплив на дитину через відтворювані нею і дорослим персонажі.

Інтерес до здобуття знань через гру стимулює пізнавальну діяльність і є своєрідним трампліном для пізнавальної активності, опорою для емоційної пам’яті. Він сприяє підвищенню емоційного тонусу, мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.

Одним із провідних у ігротерапії називають принцип казкотерапевтичної психодіагностики, який передбачає таке:

Актуально про педагогіку:

Освіта і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства
Необхідно зазначити, що освіта - це сукупність матеріальних, духовних та людських ресурсів і динамічна послідовність суспільних, приватних і групових заходів з використанням цих ресурсів для розвитку кожної окремої особистості й суспільства в цілому. Таке визначення передбачає, що до системи освіти ...

Виклад основного матеріалу
З огляду на це метою даної статті є розкриття методики навчання іноземних мов у початковій вальдорфській школі для визначення основних прийомів навчання та перспектив їх використання в сучасних українських школах. Фундаментом побудови дидактики і методики вальдорфської школи є їхня орієнтація на ці ...

Умови та методика виконання експериментальної перевірки впливу методики проведення практичних занять на успішність студентів
Експериментальна перевірка впливу методики проведення практичних занять на успішність студентів проходила на базі відокремленого структурного підрозділу НУБіПУ «Немішаївський агротехнічний коледж». Участь у ній брали 50 студентів, які утворили експериментальну (23 особи) і контрольну (27 осіб) груп ...