Основні проблеми виховання дитини з неблагополучних родин

Сторінка 7

Чим нижчий рівень інтелектуального розвитку дитини, тим важче знаходити слова, необхідні для вербалізації предмета, засобів праці, операцій та їх послідовності, грамотно оформляти свої висловлювання. Чим більше дитина наближається до норми, тим адекватніше та правильніше вона вербалізує процес своєї діяльності.

Референтним показником розумової діяльності в процесі праці виявлено також її самостійність — здатність розв’язувати інтелектуальну задачу в процесі виконання завдання без сторонньої допомоги. Із самостійністю розумової діяльності пов'язана її усталеність як доцільне акцентування на вже виділених суб'єктом істотних для розв'язування задачі ознаках протягом виконання завдання. Усталеність створює можливість відносно довготривалої діагностичного діяльності в умовах діяльності й доведення виконання розумового завдання до кінця. Дослідження показало найнижчий рівень сформованості зазначених якостей, особливо самостійності, у розумово відсталих дітей. Групи учнів із затримкою психічного розвитку за цим показником наближаються до нормально розвинених: різниця середніх значень між нормально розвиненими учнями та із затримкою психічного розвитку — 2,75%, а між дітьми із затримкою психічного розвитку та розумово відсталі — 17,25%.

Аналіз результатів експерименту показав, що серед нормально розвинених повністю самостійно виконують навчальне завдання 60% учнів, серед дітей із затримкою психічного розвитку — 25%. Ні один розумово відсталий учень не зміг виконати індивідуальне завдання самостійно. У ході експерименту допомогу надавали всім групам досліджуваних, проте нормально розвинені потребували її лише під час виконання першого завдання, розумово відсталі – у процесі виконання всіх завдань і на всіх етапах діяльності; група дітей із затримкою психічного розвитку у цьому пл. ані характеризувалась неоднозначністю. розумово відсталі учні і деякі із затримкою психічного розвитку сприймали аналогічні завдання як нові. Виконуючи їх, вони йшли методом проб та помилок і, незважаючи на допомогу, не відкривали для себе необхідного способу роботи, не засвоювали його і не переносили в нові умови.

Відмінність між групами учнів спостерігалась і в характері допомоги, яку їм надавали. Майже всі нормально розвинені намагалися виконувати завдання самостійно, а в разі непереборних труднощів зверталися за допомогою до вчителя. І це спостерігалося передусім на початку виконання системи завдань. Нормально розвиненим учням для успішної роботи достатньо було повторно визначити мету роботи, проаналізувати умову задачі (зразок, заготовку і т.д.), вербально підказати початок виконання завдання, а інколи — тільки схвалити виконуване. Вони виявилися дуже чутливими до допомоги вчителя. Учні із затримкою психічного розвитку уже потребували більшої вербальної допомоги, особливо під час розв'язання першого завдання. А сприйнята допомога сприяла позитивному перенесенню застосованого способу роботи на інші завдання та ефективному їх виконанню.

Зовсім інша картина спостерігалася в розумово відсталих дітей, які в більшості виявляли пасивність, коли стикалися з труднощами в розв'язанні завдань: вони майже не зверталися за допомогою до експериментатора, не виявляли ніякої активності в подоланні перешкод. Тому їхня діяльність у цілому характеризувалася недостатньою цілеспрямованістю, відволіканням, переключанням зусиль на виконання другорядних, а інколи і зайвих з точки зору досягнення основної мети дій. Саме розумово відсталим учням необхідно було допомагати протягом виконання всієї системи завдань як у вербальному, так і практичному плані (показ операцій та їх послідовності). Але й це інколи не приводило до успіху: деякі з досліджуваних ніби кружляли навколо виконання однієї й тієї ж операції — повторювали кілька разів виконану дію, так і не змігши перейти до наступного етапу роботи. Інші ж були не здатні застосувати до своєї особистої діяльності інструкцію, пояснення завдання, підказку показ операції. В результаті учасник дослідження, ніби завмирав, відмовляючи, таким чином від можливості виконати завдання.

Незважаючи на те, що експериментальна ситуація створювала всі необхідні умови для усталеної розумової діяльності під час виконання системи завдань (створення мотивації, стимуляції, надання допомоги), відволікалися від роботи не лише розумово відсталі, а й досліджувані із затримкою психічного розвитку. Проте дані оцінок з усталеної розумової діяльності свідчать про більшу відмінність між групами учнів із затримкою психічного розвитку та розумово відсталими, ніж між дітьми з затримкою психічного розвитку та нормально розвинені; учні із затримкою психічного розвитку наближаються до нормально розвинених. За даними дослідження, сформованість індивідуального способу діяльності є показником вивчення інтелектуальної готовності до навчальної діяльності не тільки нормально розвинені, а й учнів з вадами розумового розвитку. Результати експерименту свідчать про таку залежність: чим вищий рівень розумового розвитку учнів, більша відповідність способу їхньої самостійної діяльності еталонному і тим менший діапазон та варіативність даних. Отже, нормально розвинені діти та із затримкою психічного розвитку менше, ніж розумово відсталі, відходять від раціональної технологічної послідовності роботи.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Основні праці по проблемах самовиховання
Серед значних робіт по самовихованню я б хотіла вказати праці А.І.Кочетова, який двадцять п'ять років свого життя присвятив роботі над цією проблемою. В його популярній книзі "Як займатися самовихованням" розкривається вся теорія самовиховання, його цілі, задачі, прийоми і методи роботи н ...

Системний аналіз планування підготовки кваліфікованих працівників
Об'єктивний механізм планомірності припускає підтримкою пропорційності між масою і структурою суспільних потреб. Дія закону планомірного розвитку стосовно сфери професійно-технічної освіти означає суспільну необхідність прямого, свідомого регулювання процесу планування підготовки кваліфікованих пра ...

Міні-лекція на тему: «Комунікативні бар’єри: сутність, види, прийоми та засоби їх подолання»
Комунікативні бар’єри – психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації. Н. Ю. Бутенко надає наступну класифікацію комунікаційних бар’єрів: Фонетичний. Семантичний і лінгвістичний (значеннєвий). Стилістичний. Логічний. Для всіх людей, а особливо для викладачів вищих навчальних за ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com