Основні проблеми виховання дитини з неблагополучних родин

2) Друга частина – це діти, які від 5-6 років знаходяться у будинках-інтернатах.

Дитина, яка росте і виховується в умовах будинків інтернатного типу, як правило, не засвоює навичок продуктивного мовлення. Її поведінка нервова і поспішна: такі діти водночас потребують уваги вчителя-вихователя, а потім, змінюючи свій настрій на агресію або пасивне відчуження. Вони потребують любові і уваги, не вміють поводити себе таким чином, щоб з ними спілкувалися відповідно до їх потреби.

Неправильна форма спілкування призводить до того, що дитина займає по відношенню до інших негативну позицію. Діти без батьків ділять світ на «свій» і «чужий», на «ми» і «вони».

Виділяють такі проблеми у мовленні дітей, які виховуються в інтернатних умовах:

Невміння висловлювати свою думку повним реченням.

Їх речення не співпадають із реальною дійсністю.

При висловленні своїх емоцій, переживають (розумово відсталі і з затримкою психічного розвитку), наступає нервове збудження.

Текст у окремих частинах може належати до різних тем.

Всі описані вище обставини впливають на психічний стан дитини, появляється невпевненість у собі, байдуже ставлення до оточуючих, що є одними із причин відсталого розумового розвитку.

Будинку-інтернаті здійснює наступні види діяльності:

надання невідкладної допомоги при погрозливій ситуації;

проведення комплексу заходів, спрямованих на виведення дитини з кризової ситуації, і створення умов для залучення його в нормальний життєвий процес; консультування дітей, батьків, працівників дитячих установ в екстрених випадках;

здійснення медико-психолого-педагогічної корекції;

проведення соціально-педагогічної реабілітації, включаючи професійно-трудові, учбово-пізнавальні, соціокультурні й оздоровчі програми;

реабілітаційна допомога (відновлення втрачених контактів з родиною й усередині родини: пошук найбільш прийнятних і комфортних умов для життєдіяльності дитини; оздоровлення системи міжособистісних відносин, відновлення його соціального статусу в колективі однолітків за місцем навчання, роботи; визначення і зняття психотравмуючих ситуацій серед найближчого оточення дітей; юридична допомога і правовий захист неповнолітніх).

Враховуючи фізіологічний, розумовий розвиток дитини, особливостями наочно-образної пам’яті, основним видом роботи є гра – це вид їхньої діяльності і спілкування.

Діти, які приходять до школи, мають недостатній розвиток внутрішньої мови, внутрішнього плану дій, малий досвід активної роботи мовного центру лівої півкулі і центру, пов’язаного із перекодуванням, низький рівень вольової регуляції, сприймання, пам’яті, уваги.

На сьогоднішній день проблема педагогічної занедбаності молодшого школяра є не досить вивченою, але у науці і практиці пропонуються конкретні шляхи для її подолання в навчально-виховному процесі в умовах школи-інтернату.

Існують чотири шляхи подолання занедбаності, які пропонує сучасна дидактика:

педагогічна профілактика;

педагогічна діагностика;

педагогічна терапія;

виховна дія.

Педагогічна профілактика – це система попередніх заходів, які пов’язані із усуненням зовнішніх причин, факторів, умов, що викликають певні недоліки в розвитку дітей. Все це зумовлює пошук оптимальних педагогічних систем, а також нових педагогічних технологій, проблемного і програмованого навчання, використання активних і ефективних методів та форм.

В залежності від вікових особливостей дітей виділяють 4 групи методів профілактики.

І. Психолого-педагогічний вплив і стимулювання активності дитини:

приклад;

виховання самоповаги;

очікування радості;

вимогливість.

ІІ. Спілкування і взаємодія у різних ситуаціях:

педагогічна вимога;

довіра;

переконання;

осуд.

ІІІ. Організація життя і діяльності дитячого колективу:

створення ситуації особистісної та групової експективи;

колективні ігри;

колективні змагання;

колективне самообслуговування.

ІV. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної діяльності:

створення ситуацій емоційного перевантаження;

ігротерапія;

створення ситуацій з опорою на життєвий досвід;

створення ситуацій успіху в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності.

Педагогічна діагностика – це системний контроль і оцінка результатів навчання, а також вчасне виявлення недоліків у засвоєнні навчального матеріалу, що спрямовано на підвищення ефективності цілісного процесу.

Виділяємо 3 основні методичні критерії комплексної діагностики педагогічної занедбаності у дитячому віці:

виявлення домінуючих тенденцій, а також рівня розвитку;

діагностика цілісної індивідуальності;

єдність (взаємозв’язок) діагностичних і прогностичних функцій.

Педагогічна терапія призначена для складання заходів, які б забезпечували усунення відставань у навчанні (у вигляді додаткових індивідуальних занять).

Виховна дія. Основна причина неуспішності пов’язана із недоліками у вихованні, тому із занедбаними учнями слід проводити індивідуальну виховну роботу, яка включає і роботу з батьками.

Актуально про педагогіку:

Естетичне виховання учнів
Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, ...

Роль і місце екології в навчанні
Концепція екологічного виховання і освіти повинна спиратися на науковий аналіз реальності і деякі загальні положення філософського характеру. Сьогодні вони формуються як результат обширних досліджень фахівців самого різного профілю. Порушення рівноваги біосфери унаслідок стихійної діяльності людини ...

Підвищення мовної культури молодших школярів засобами фразеологізмів
Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій неверб ...