2) Друга частина – це діти, які від 5-6 років знаходяться у будинках-інтернатах.
Дитина, яка росте і виховується в умовах будинків інтернатного типу, як правило, не засвоює навичок продуктивного мовлення. Її поведінка нервова і поспішна: такі діти водночас потребують уваги вчителя-вихователя, а потім, змінюючи свій настрій на агресію або пасивне відчуження. Вони потребують любові і уваги, не вміють поводити себе таким чином, щоб з ними спілкувалися відповідно до їх потреби.
Неправильна форма спілкування призводить до того, що дитина займає по відношенню до інших негативну позицію. Діти без батьків ділять світ на «свій» і «чужий», на «ми» і «вони».
Виділяють такі проблеми у мовленні дітей, які виховуються в інтернатних умовах:
Невміння висловлювати свою думку повним реченням.
Їх речення не співпадають із реальною дійсністю.
При висловленні своїх емоцій, переживають (розумово відсталі і з затримкою психічного розвитку), наступає нервове збудження.
Текст у окремих частинах може належати до різних тем.
Всі описані вище обставини впливають на психічний стан дитини, появляється невпевненість у собі, байдуже ставлення до оточуючих, що є одними із причин відсталого розумового розвитку.
Будинку-інтернаті здійснює наступні види діяльності:
надання невідкладної допомоги при погрозливій ситуації;
проведення комплексу заходів, спрямованих на виведення дитини з кризової ситуації, і створення умов для залучення його в нормальний життєвий процес; консультування дітей, батьків, працівників дитячих установ в екстрених випадках;
здійснення медико-психолого-педагогічної корекції;
проведення соціально-педагогічної реабілітації, включаючи професійно-трудові, учбово-пізнавальні, соціокультурні й оздоровчі програми;
реабілітаційна допомога (відновлення втрачених контактів з родиною й усередині родини: пошук найбільш прийнятних і комфортних умов для життєдіяльності дитини; оздоровлення системи міжособистісних відносин, відновлення його соціального статусу в колективі однолітків за місцем навчання, роботи; визначення і зняття психотравмуючих ситуацій серед найближчого оточення дітей; юридична допомога і правовий захист неповнолітніх).
Враховуючи фізіологічний, розумовий розвиток дитини, особливостями наочно-образної пам’яті, основним видом роботи є гра – це вид їхньої діяльності і спілкування.
Діти, які приходять до школи, мають недостатній розвиток внутрішньої мови, внутрішнього плану дій, малий досвід активної роботи мовного центру лівої півкулі і центру, пов’язаного із перекодуванням, низький рівень вольової регуляції, сприймання, пам’яті, уваги.
На сьогоднішній день проблема педагогічної занедбаності молодшого школяра є не досить вивченою, але у науці і практиці пропонуються конкретні шляхи для її подолання в навчально-виховному процесі в умовах школи-інтернату.
Існують чотири шляхи подолання занедбаності, які пропонує сучасна дидактика:
педагогічна профілактика;
педагогічна діагностика;
педагогічна терапія;
виховна дія.
Педагогічна профілактика – це система попередніх заходів, які пов’язані із усуненням зовнішніх причин, факторів, умов, що викликають певні недоліки в розвитку дітей. Все це зумовлює пошук оптимальних педагогічних систем, а також нових педагогічних технологій, проблемного і програмованого навчання, використання активних і ефективних методів та форм.
В залежності від вікових особливостей дітей виділяють 4 групи методів профілактики.
І. Психолого-педагогічний вплив і стимулювання активності дитини:
приклад;
виховання самоповаги;
очікування радості;
вимогливість.
ІІ. Спілкування і взаємодія у різних ситуаціях:
педагогічна вимога;
довіра;
переконання;
осуд.
ІІІ. Організація життя і діяльності дитячого колективу:
створення ситуації особистісної та групової експективи;
колективні ігри;
колективні змагання;
колективне самообслуговування.
ІV. Стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної діяльності:
створення ситуацій емоційного перевантаження;
ігротерапія;
створення ситуацій з опорою на життєвий досвід;
створення ситуацій успіху в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності.
Педагогічна діагностика – це системний контроль і оцінка результатів навчання, а також вчасне виявлення недоліків у засвоєнні навчального матеріалу, що спрямовано на підвищення ефективності цілісного процесу.
Виділяємо 3 основні методичні критерії комплексної діагностики педагогічної занедбаності у дитячому віці:
виявлення домінуючих тенденцій, а також рівня розвитку;
діагностика цілісної індивідуальності;
єдність (взаємозв’язок) діагностичних і прогностичних функцій.
Педагогічна терапія призначена для складання заходів, які б забезпечували усунення відставань у навчанні (у вигляді додаткових індивідуальних занять).
Виховна дія. Основна причина неуспішності пов’язана із недоліками у вихованні, тому із занедбаними учнями слід проводити індивідуальну виховну роботу, яка включає і роботу з батьками.
Актуально про педагогіку:
Лекція: поняття, функції, види, принципи
За своєю дидактичною сутністю лекція виступає і як організаційна форма навчання - «специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання», і як метод навчання - «монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідо ...
Психологічна сутність уяви та основні аспекти її виявлення в психології
Фантазія, або уява, належить до найважливіших психологічних проявів людської особи. Творчий, дієвий характер фантазії, її сила і істотний для багатства показник розвитку особистості. А.М. Горький вказував, що саме вигадка і задум піднімають людину над твариною. Уява виконує важливу функцію в загаль ...
Виразно-образотворчі засоби в малюнках молодших школярів
З дитинства, навчившись розуміти природу, цінувати її, школяр, будучи дорослим, зможе випробувати на собі її благотворний вплив. Мистецтво і образотворча діяльність самих дітей, допоможе їм закріпити і поглибити поки елементарні, але потрібні знання про рідну природу, про місце і роль людини, що жи ...