Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 8

Треба зауважити, що в законі загалом згадується виховання. У статті 17 зафіксовано, що воно "здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з учнями (вихованцями); цілі виховного процесу визначаються із загальносуспільних, закладених у Конституції України, законах тощо". Проте в цілому цей закон щодо термінологічного визначення, загального спрямування реформування освіти, на наш погляд, не наслідує розпочатий Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні підхід до освіти як до духовного творення людини, де навчання є одним з засобів соціального виховання, а мав би наслідувати, оскільки ті ж самі діти проходитимуть через ці ланки єдиної соціально-педагогічної системи освіти. Це акцентування на інтелектуальному розвитку та навчанні в законі про загальну середню освіту можна зрозуміти намаганням його авторів сприяти інформатизаційним процесам, підвищенню ролі знань, інформації в суспільстві, але ж саме за цих умов освіта має гармонізувати інтелектуальність і духовність через пильну увагу до соціального особистісного розвитку, до формування людяності, ціннісних орієнтацій особи, зокрема виховання позитивного ставлення до знання, інформації, без якого неможливі глибинні інформаційні зміни в суспільстві. Закладення законом перебільшеного ставлення до інтелектуалізації нової генерації, на наш погляд, ще більше посилює дисгармонію між матеріальною та духовною складовими української культури.

До речі, те ж саме, на наш погляд, стосується і Закону України про вищу освіту, де її значення трактується як процес навчання: "рівень освіти, який здобувається .в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання .". Майже ототожнення понять "освіта" та "навчання" закріплюється у визначенні терміна "зміст освіти", більш того через нього стверджується, що світоглядних та громадянських якостей можна навчити: "зміст вищої освіти – зумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва". При цьому уточнюється, що зміст навчання – це є "структура, зміст і обсяг навчальної інформації”. Таким чином, вважається, що через навчальну інформацію можна досягти належної якості вищої освіти, тобто сукупності якостей, яка відображає, крім професійної компетенції, ще й ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість особи. На наш погляд, яке б велике значення не мали знання, інформація в інформаційному світі, фахівці освіти не мають права допустити інтелектуалізації індивіда, суспільства, не дбаючи про ще вищий рівень їх духовності. Озброювати бездуховну людину сучасними знаннями з допомогою інноваційних дидактичних технологій – все одне, що сприяти світовому суїциду. Тому, незважаючи на визначення сутності вищої освіти з точки зору домінації навчання, у Законі проголошуються серед головних завдань вищого навчального закладу і виховні: “здійснення… культурно-виховної… діяльності; … забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; підвищення освітньо-культурного рівня громадян”. Та й процес освіти таки є тут навчально-виховним, який має забезпечити, крім результатів навчання, ще й можливість “інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості”. Отже, якщо інтелектуальний розвиток і сам процес навчання відповідають принципу єдності та наступності в законах про середню та вищу освіту, то єдиний процес соціального виховання, соціодуховного розвитку особистості в дошкільних, шкільних вищих освітніх закладах не є таким очевидним у відповідних провідних та законодавчих документах України. На наш погляд, в умовах переходу до інформаційного суспільства одухотворення людини має стати провідною метою всіх ланок системи соціального виховання України, зокрема освітньої її підсистеми, саме в цьому гармонізаційна сутність соціальної педагогіки.

Сподівання на повернення позитивного ставлення до виховання (без чого неможливе ефективне соціальне), його доленосного для країни статусу пов’язуються з проектами закону “Про виховання дітей та молоді” й “Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Їх прийняття і реалізація є нагальною необхідністю, проте ці документи, на нашу думку, потребують доопрацювання.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності
Аудіювання − це процес сприйняття мовлення на слух. Воно є перцептивною, мисленнєвою, мнемічною діяльністю. Перцептивною − тому що здійснюється сприймання, рецепція, перцепція; мисленнєвою − тому що її виконання пов'язане з основними мисленнєвими операціями: аналізом, синтезом, ін ...

Класифікація методів психолого-педагогічної діагностики
Психолого-педагогічні методи поєднують у групи за різними ознаками. Нижче наведені найбільш розповсюджені класифікації методів. 1. Класифікація методів за Й. Шванцара. Й. Шванцара поєднує методи в групи за наступними ознаками: за використовуваним матеріалом (вербальні, невербальні, маніпуляційні, т ...

Аналіз психологічної літератури про процеси пам‘яті
Підбираючи літературу для написання курсової роботи, ми помітили, що інформації про процеси людської пам‘яті в ній міститься чимало. Окрім стислих визначень там є ґрунтовні пояснення кожного процесу на прикладах вивчення шкільних предметів з урахуванням вікових особливостей учнів. Психологи у свій ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com