Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 4

При розробці соціально-педагогічних технологій реформування соціально-виховної системи країни маємо зважати на те, що розпочинати треба з вдосконалення освітньої системи – єдиної суспільної інституції, субкультури людства, створеної спеціально для культивування нової генерації, тим більш, що значення молоді в суспільній життєдіяльності дедалі зростатиме. Сьогодні освітні заклади мають покласти на себе обов'язок відновлення культуротворчого потенціалу людей другого та третього віку через прискорену динаміку культури протягом життя однієї людини. На наш погляд, культурологічною проблемою вітчизняної освіти є її розбюрокрачення та одухотворення антропоцентричними цінностями. Система освіти має бути зразком для всього соціуму в здійсненні соціального виховання, побудованого на принципах культуровідповідності й, природно, наступності.

Аналіз законодавчих актів, провідних документів освіти дає змогу констатувати, що в цій галузі поступово відбуваються позитивні зміни в бік демократизації, гуманізації, гармонізації індивідуальних та соціальних потреб в освіті громадян країни. Позитивним є й те, що внутрішньонаціональні освітні тенденції визначаються в останніх документах, відштовхуючись від цінностей авангарду світової спільноти, а саме: стратегії сталого людського розвитку, орієнтації у бік демократії, піднесення авторитету особистості, культури миру, толерантності і ринкових відносин. Найсучаснішою є стратегія освіти України - "прискореного, випереджального розвитку освіти і науки, фізичних, інтелектуальних, моральних та інших сутнісних сил особистості, які забезпечують її самоствердження і самореалізацію". На жаль, ціннісні орієнтації особистості, її духовність, яка визначає мету та спрямування використання фізичних, інтелектуальних, моральних здібностей, не висувається як стратегічно значуща в освіті нашої країни на перше місце (хоча саме так сприймається і обґрунтовується передовою науково-педагогічною громадськістю ), а сподіваємося, ховається під висловом "інші сутнісні сили особистості". Незважаючи на це, така стратегія свідчить про затвердження державою особистісно-орієнтованої моделі освіти, що, до речі, проголошується і першим за порядком пріоритетом державної політики в розвитку освіти, і це є неабияким досягненням країни, що лише 10 років тому звільнилася від тоталітарного режиму. Радикальною зміною статусу освіти в нашій країні, безумовно, є визнання, нарешті, державою того факту, що саме "розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, поліпшення людського життя, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені, . утвердження України на світовому ринку високих технологій". Сподіваємося, що наступні кроки держави (економічні, політичні, юридичні, соціальні тощо) сприятимуть усвідомленню цього всім суспільством і кожною особистістю. На наш погляд, реалізація такого ставлення до освіти в дійсності та подальше визнання її пріоритетною галуззю економіки стане тим кільцем, потягнувши за яке, можна буде витягнути в інформаційну епоху весь ланцюг української культури.

Однак мета освіти стосовно індивіда, на наш погляд, свідчить не про самоцінний розвиток особистості, про що йшлося в документах ЮНЕСКО, а про перевагу, пріоритет в індивідуальному розвитку саме його громадянської складової: "головна мета української системи освіти - створити умови розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України .". Те саме підкреслюється й у визначенні національного характеру освіти: "освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури особистості". Треба підкреслити, що в Доктрині віддається належне регіональним та глобальним цінностям. Наприклад, в пункті "Мета освіти ." пропонується забезпечити усвідомлення "професіоналом - патріотом України" своєї належності до сучасної європейської цивілізації, а в "Національному характері освіти" додається до вище переліченого те, що освіта "сприяє оволодінню багатствами світової культури, вихованню поваги до народів світу, . не допускає поширення шовіністичних, расистських та інших антигуманних ідей та поглядів"[358].

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Особливості розвитку пам’яті у молодших школярів
Пам’ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках – довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами, спогадами. На відміну від дошкіль ...

Країни Північної Африки
Найтиповішим представником Північної Африки є Єгипет. Офіційна назва − Арабська Республіка Єгипет (АРЄ). Єгипет − республіка. Це держава на північному сході Африки та Синайського півострова в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці ...

Передумови та закономірності формування економічного мислення школярів
Економічне мислення являє єдність змісту економічних знань, способів розумових дій і установок особистості на їх використання в пізнанні та осмисленні конкретних соціально-економічних явищ. Можна виділити такі складові економічного мислення, що є об'єктами формуючого впливу педагога: мотиваційна, о ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com