Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 3

аксіологічні (поява ціннісного плюралізму).

Ці та інші чинники сприяли відтворенню вітчизняної соціально-педагогічної теорії та практики. На терені України працювали експериментальні соціально-педагогічні майданчики в Запорізькій та Донецькій областях, діяли Постанова Держкомітету СРСР з народної освіти “Про введення інституту соціальних педагогів” (липень 1990 р.) та кваліфікаційні характеристики соціального педагога (березень 1991 р.). Проте з розпадом СРСР розвиток соціальної педагогіки в Україні уповільнився. Головними причинами, що заважали розвиткові вітчизняної соціальної педагогіки, на наш погляд, були такі:

відсутність спочатку республіканського, а потім національного науково-методичного центру та інформаційного органу з соціальної педагогіки;

відсутність загальної концепції розвитку соціальної педагогіки як науки та соціального виховання як галузі її практичної діяльності, хоча розроблялися більш детально її складові (Концепція соціальної роботи з дітьми та молоддю України, Концепція реабілітації дітей-інвалідів та дітей з обмеженими фізичними та розумовими можливостями тощо);

повільне створення законодавчої бази. В Україні не були продубльовані союзні документи у сфері соціальної педагогіки, як це зробили, наприклад, в Росії. Тому в Законі “Про освіту”(1991) йшлося про соціально-педагогічний патронаж, що здійснюється соціальними педагогами, але кваліфікаційні характеристики соціального педагога були затверджені Кабміном України лише 1994 р., а статус соціального педагога як педагогічного працівника – лише в редакції Закону “Про освіту” 1996 року;

несформованість іміджу соціальної педагогіки та соціального педагога в соціумі, що є наслідком насамперед недостатньої кількості експериментальних майданчиків ТНДК в Україні за радянських часів;

недостатня увага держави та суспільства до проблем духовного виховання людини упродовж усього життя.

Організацією, що сприяє розвиткові вітчизняної соціальної педагогіки, є Українська Асоціація соціальних педагогів та спеціалістів з соціальної роботи (1992). З 1994 року вона є повноправним членом Міжнародної Федерації Соціальних Працівників. Найбільш ефективним є їх спільний проект, створений за підтримки ЮНІСЕФ та Християнського Фонду, – “Соціальна освіта в Україні”.

Значною мірою прискорив би процес трансформування соціально-виховної системи України, на нашу думку, якщо не інститут, то хоча б міжвідомчий науково-практичний центр соціальної педагогіки, який би ініціював увагу суспільства до соціально-педагогічних проблем, обговорюючи найболючіші питання з представниками уряду, парламенту, науки та мистецтва, з населенням через ЗМІ, досліджував би шляхи їх розв’язання, аналізував впливи різних сфер суспільства на розвиток морально-духовного рівня громадян протягом життя тощо, але найважливіше – створив би єдину соціально-педагогічну концепцію України та програму її реалізації, координував би соціально-педагогічні дослідження, сприяв практичній трансформації вітчизняного соціального виховання.

За змістом його діяльність має бути спрямована на об’єднання та організацію суспільних сил, відповідних державних структур, на оновлення соціальних ціннісних орієнтацій людини, а саме на формування і розвиток почуття власної гідності, оскільки через призму ставлення до себе особа ставиться до навколишнього світу. Центр мав би спрямувати соціальне виховання на подолання недоліків нашої ментальності, насамперед відцентрових настроїв, і сприяти усвідомленню того, що вижити і квітнути ми можемо лише разом, тільки підтримуючи і допомагаючи один одному, не ображаючи почуття власної гідності навіть маргіналів і жебраків, безпритульних і інвалідів, зокрема людей з психічними вадами. Водночас соціальне виховання має бути скерованим на переборення споживацьких нахилів на всіх рівнях, на ствердження впевненості, що наше (як особисте, групове, так і суспільне) сьогодення та майбутнє залежить від нашої активності, від спроможності адаптуватися до змін, що всі наші негаразди – це випробування нашого суспільства та нашої культури на життєздатність, долаючи які разом, ми разом будемо і духовно міцніти.

Вітчизняна соціальна педагогіка як стратегія багатосторонньої, міжвідомчої діяльності, зверненої до всіх вікових і соціальних груп, щоб забезпечити свій випереджальний характер, має грунтуватися не лише на внутрішніх, національних потребах, але й на глобальних цінностях людства. Отже, вона має сприяти усвідомленню та зміцненню в серцях, розумі та вчинках людей культури миру, що починає ототожнюватися з культурою в цілому. Зокрема, для вітчизняного соціального виховання вже сьогодні є доступною, оскільки збігається з внутрішньокультурними потребами, поступова активізація: "1) трансформації цінностей, ставлення і поведінки з метою суспільної взаємодії на принципах свободи, справедливості і демократії всього комплексу прав людини ("всіх прав, всіх людей"), терпимості і солідарності; 2) навчання і засвоєння навичок вирішення проблеми за допомогою діалогу й переговорів, що передбачає відмову від насильства та намагання запобігти розвиткові конфліктів шляхом звернення до їх початкових причин, а також гарантує повне здійснення прав конфліктуючих сторін; 3) використання засобів повної участі в процесі розвитку свого суспільства". Зрозуміло, що кожна національна соціальна педагогіка при трансформації глибинних культурних коренів своєї країни зважає на свої соціокультурні особливості.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

Студент вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації як об’єкт і суб’єкт інтелектуального розвитку
У динаміці суспільного розвитку та ринкових перетворень виключно важливого значення набуває професійно-технічна освіта, яка є невід'ємною ланкою системи безперервної освіти України. Указ Президента України від 08.05.1996 р. «Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні» ок ...

Вимоги до особистості вчителя
Організовуючи групову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Щоб визначити місце групової роботи на уроках, педагогу слід проаналізувати зміст навчального ...

Корекційно-розвивальна програма з попередження й подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами
Мета програми: сприяти осмисленню викладачами сутності комунікативних бар'єрів, їх ролі у взаємодії, а також забезпечити набуття умінь та навичок попередження й подолання комунікативних бар'єрів. Цільова аудиторія: викладачі. Основні завдання програми: 1. Аналіз змісту комунікативних бар'єрів та чи ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com