Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 2

Сьогодення потребує від соціального виховання утвердження ідеї про те, що головною цінністю в Україні є благополуччя людини, звільнення її сутнісних сил, незалежно від національних, расових, релігійних, ідеологічних, політичних, статевих, соціальних, сексуальних, вікових ознак та здоров'я. Ця ідея має реалізуватися в суспільній та індивідуальній свідомості через політику, економіку, право, мистецтво, освіту, виробництво, ЗМІ, суспільну думку, родину, медицину, дозвілля, тобто через всі без винятку сфери культури. Інакше лише силовими методами можна буде відвернути людей із позиції, що стихійно набрала сили і зміцнює відцентрові спрямування в країні: "моє особисте благо (частіше матеріальне) понад усе і за будь-яку ціну". Проте, коли справа вирішується за допомогою сили, навіть з благородною метою, тоді вже не може бути мови про демократію в соціумі, зокрема і соціально-педагогічну. Адже сутність суспільного (на відміну від державного) виховання в тому і полягає, що його цілі реалізуються не кимсь зовні чи обраними всередині, а спільно самим населенням країни. У процесі реалізації цілей і цінностей формується та згуртовується суспільство, яке не прислуговується державі, а спрямовує держапарат на створення сприятливих умов для кожного і всіх громадян України разом.

З огляду на це, завданням сучасної соціальної педагогіки в соціальному розвитку вітчизняного є, насамперед, подолання очікування населенням визначення майбутнього України президентом, Верховною Радою, урядом (тими, кому "видніше"). Всенародне обговорення образу суспільства, в якому ми хочемо жити та на побудову якого не шкода зусиль, сприяло б усвідомленню соціальних цінностей, зумовило б перехід від держави "людини при владі" до суспільства "рівних можливостей". Зрозуміло, що в світі сягнули вищих духовних висот, проте ми зможемо усвідомити потребу в антропоекосферних цінностях, тільки коли засвоїмо та хоча б частково реалізуємо ієрархію антропоцентричних цінностей. Без усвідомлення індивідом своєї соціальності, своєї провідної ролі в суспільстві нам не "перестрибнути" до прекрасного культурного майбутнього, оскільки людина не зможе зрозуміти своєї нової ролі на планеті та відповідальності за неї.

Однак, щоб соціально-педагогічна система України змогла вирішити завдання трансформації духовної культури країни, вітчизняна соціальна педагогіка сама має відповідно, але із значним випередженням, реформуватися, долаючи при цьому непрості проблеми авторитарного соціального виховання попереднього періоду, серед яких "найболючими" є такі:

подолання недовіри суспільства до виховання;

формування позитивного іміджу виховання через ствердження його сприйняття як залучення людини протягом життя "до системи вироблених людством цінностей, організація умов для їх духовного зростання, формування основ ціннісного ставлення до дійсності" [27,6];

подолання верховенства державного різновиду соціального виховання;

ствердження суспільного виду соціального виховання через виховання відповідального ставлення кожного громадянина, всіх соціальних структур, інституцій, груп до соціального виховання як до засобу звільнення сутнісних сил людини та стабільного розвитку культури суспільства, через поширення соціально-педагогічних знань, умінь, навичок серед всього населення, через його залучення до регуляції соціального виховання країни;

відтворення та трансформування відповідно до потреб демократичного суспільства всіх видів соціального виховання в соціокультурній дійсності країни, об’єднання їх в єдину соціально-виховну систему України.

Домінування державного виду соціального виховання спричинило споживацтво та безвідповідальність, зокрема за соціальне виховання і соціодуховний розвиток країни. Тому перед вітчизняною наукою та практикою постають завдання створення і реалізації таких соціально-педагогічних технологій, які би спрямували соціальне виховання на відновлення цієї відповідальності в суспільній свідомості, особливо інтелігенції.

На межі 90-х років з’явилися реальні передумови відродження і подальшого розвитку демократичного досвіду соціального виховання, накопиченого до 1917 р. та у 20-30-ті роки:

політичні (відмова від тоталітарної системи);

соціальні (переструктуризація населення, нові соціальні відносини);

економічні (стало “важко” жити, з’явилася потреба у “буфері” і економічному вихованні);

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Можливі способи підвищення інтенсифікації у навчанні лексики ІМ
Мовленнєве спілкування, виступаючи об’єктом в інтенсивному навчанні, є одночасно його метою і засобом досягнення цієї мети. Новий навчальний матеріал, спочатку сприймається учнями у цілому, глобально і стає зрозумілим завдяки по фразовому перекладу на рідну мову; перші спроби вживання нових мовленн ...

Розробка нової моделі підготовки вчителя трудового навчання і креслення на ІПФ
У педагогічній науці склався досить дивний спосіб викладу рекомендацій і пропозицій: найчастіше вони подаються у формі повинності, як істини в останній інстанції ("учитель повинен .", "учителю випливає ." і т.д.); не залишаючи місця для подальших пошуків і творчості. Це породжує ...

Групова та колективна форма організації діяльності студентів. Історія виникнення
Докорінна зміна освітньої мети в кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) переорієнтовує процес навчання у вищій школі на особистість студента. Особистісно-орієнтоване навчання передбачає організацію навчального процесу з врахуванням особливостей індивідуального розвитку ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com