Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 13

Інформаційне суспільство є, мабуть, останньою добою, коли людство оволодіває Соціумом, щоб вийти на духовний рівень свого буття. У цей період соціум поступово набуває регіональних та глобальних властивостей, однак водночас пізнає значення індивіда, усвідомлює, що останній є найвищою його цінністю, за рахунок якої він розвивається або занепадає. На відміну від індустріального суспільства, міцність інформаційного соціуму полягає не стільки у фізичній силі (зокрема і військовій) маси його населення, скільки – у духовній кожної особистості. Отже, для культури інформаційного суспільства поступово притаманним стає антропологізм. Проте самоцінною людина відчуває себе лише в авангардних суспільствах світу, де створюють сприятливі умови для її розвитку та самореалізації незалежно від віку, статі, здоров’я, раси, соціального стану та інших ознак. Для багатьох розвинутих країн і тих, що стали на шлях інтенсивного розвитку, цінність людини визначається її інтелектуальним та духовним потенціалом, оскільки саме духовна енергія особи вважається невичерпним джерелом культурного розвитку суспільства.

Особливістю культури інформаційного суспільства на противагу всім попереднім є її спрямованість в майбутнє, на творення нового, зокрема нової одухотвореної людини, якій властива відповідальність за себе, суспільство, людство, природу. За цих умов провідного значення набуває соціальне виховання, з одного боку, як засіб ствердження в індивідуальній та суспільній свідомості нових цінностей інформаційної культури, а з іншого – як субкультура, метою якої є соціальне, зокрема духовне, творення людини протягом життя, тобто складова, котра в інформаційному суспільстві визначає спрямованість культурної динаміки в цілому. Проте, щоб виконувати таку культуротворчу місію, соціальне виховання має трансформуватися відповідно до потреб інформаційної культури, до її цінностей – до того ж не природним, стихійним шляхом поступового набуття нових якостей протягом тисячоліть (доіндустріальне суспільство), або хоча би століть (індустріальна доба), а в найкоротший термін, оскільки неконтрольовані соціокультурні перетворення загрожують природі та фізичному існуванню людства. Тому реалізувати завдання сучасної культури з цілеспрямованого реформування соціального виховання можливо і потрібно через науково обгрунтовану соціальною педагогікою відповідну практику, що актуалізує значення самої соціальної педагогіки в інформаційному суспільстві.

Соціальна педагогіка, котра виокремилася як галузь науково-практичної педагогічної діяльності наприкінці XIX ст., у інформаційному суспільстві має відповідати тенденціям розвитку його культури та сприяти їх реалізації соціально-педагогічними засобами. Саме в цьому – її соціокультурна функція. Внутрішньопедагогічна функція соціальної педагогіки полягає в з’ясуванні своїх теоретико-методологічних засад у нових соціокультурних умовах та створенні на цих основах соціально-педагогічних технологій гармонізації соціального розвитку людини (групи, суспільства) на мікросуспільному, регіональному, загальносуспільному, регіонально світовому та глобальному рівнях. Отже, об’єктом соціальної педагогіки інформаційного суспільства є процес соціалізації всіх соціальних суб’єктів, предметом – соціальне виховання як регульована частина соціалізації, що забезпечує розвиток соціальності (соціальні цінності, соціальні риси, просоціальна поведінка) всіх соціальних суб’єктів на добровільних засадах, а принципом – гармонізація соціальності людини і соціуму (мікро-, мезо-, макро- мега-).

Зважаючи на попередній досвід соціального виховання протягом філогенезу, специфіку інформаційного суспільства, маємо можливість виокремити тенденції розвитку сучасної соціальної педагогіки:

по-перше, теоретико-методологічними основами її мають бути не політичні, економічні тощо, а саме культурологічні потреби гармонізації духовності соціальних суб’єктів (людина, група, соціум, регіон світу, людство), без чого майбутнього в інформаційній культури може і не бути;

по-друге, технологічними засадами соціальної педагогіки має бути її спрямування на оволодіння випереджальної парадигми соціальним вихованням та на гармонізацію технологій соціального виховання різних соціальних суб’єктів, кількість яких збільшується – регіон світу, глобальне людство, звідси виникають відповідні види соціального виховання. Соціальна педагогіка має створити умови ствердження інформаційної культури, тому головний акцент у соціальному вихованні робиться не на адаптаційні процеси (як раніше), а на індивідуалізаційні, на розвиток та реалізацію здібностей до творення та перетворення соціальними суб’єктами, насамперед, себе, своїх соціальних ціннісних орієнтацій. Крім того, соціальне виховання має забезпечити адаптацію та інтеграцію до інформаційної культури поколінь, які культивувалися в інших умовах, та людей із різних соціокультурних середовищ, щоб зберегти єдність культури окремих суспільств та сформувати єдність глобальної культури людства, що можливо за допомогою педагогізації всіх сфер культури соціумів, і особливо ЗМІ;

Страницы: 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Актуально про педагогіку:

Принципи та завдання педагогіки толерантності
Толерантність не притаманна людині від народження, і може ніколи й не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована, сформована. Шлях до толерантності – це емоційна, інтелектуальна праця, оскільки її досягнення можливе лише на основі зміни самого себе, власних стереотипів та свідомості. Розвиток толе ...

Зміст, мета і передумови навчальної індивідуалізації
Індивідуальний підхід як найважливіший принцип навчання посів у дидактиці чільне місце з часів Я.А.Коменського. Процес навчання, з його точки зору, повинен будуватися в чіткій відповідності до виховних і індивідуальних особливостей учнів. Я.А.Коменський навіть зробив спробу дати свою типологію учні ...

Розвиток науки в епоху Відродження
У сучасній науці існує декілька точок зору на термін "Відродження". В широкому розумінні цей термін визначає етнокультурний зліт, вибух національної свідомості, активізацію розвитку національної культури. У вузькому значенні йдеться про певний період розвитку світовою, в першу чергу європ ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com