Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 12

Спрямованість соціального педагога на безпосередню діяльність з реалізації Базового компонента дошкільної освіти за місцем проживання дитини, очевидно, потребує не просто фахової освіти дошкільного вихователя, а підготовки його до роботи у “відкритому соціальному середовищі”. Професійна освіта має враховувати специфіку дошкільного соціального педагога, який не чекає, а сам йде до дитини, родини, в соціум, щоб стати їм потрібним, оскільки “вимушено” ніхто з соціальним педагогом співпрацювати не буде.

У такий само спосіб має працювати шкільний соціальний педагог, який, крім організації та підтримання соціокультурного виховного середовища в школі, міг би викладати курси типу “Соціальне “Я”, “Людина та суспільство”, “Алгоритм просоціальної самореалізації” тощо в неформальних умовах і грунтуючись на інтересі дитини, підлітка, юнака.

Той же соціальний педагог у вищому навчальному закладі міг би продовжити розпочате в школі: підвищити соціальну культуру закладу, сприяти адаптації першокурсників, підтримати студенців у самоорганізації та здійсненні самоврядування, взаємодопомоги; викладати спецкурси “Соціальне значення моєї професії”, “Людина і людство” тощо.

Зрозуміло, не можна очікувати швидкого оновлення вітчизняної соціально-педагогічної системи, оскільки ще А.Щвейцер стверджував, що відродження культури можливе не завдяки, а всупереч умовам, які склалися у світі. Проте консолідація українських громадян, котрі розуміють, що порятунок України, її добробут і перспективи на майбутнє багато в чому залежать від виховання активної, гуманної, творчої, відповідальної Особистості, на наш погляд, уможливить прискорення цього процесу. Тому всіх не байдужих до розвитку країни слід залучати до контролювання діяльності згаданого вище міжвідомчого соціально-педагогічного центру, до створення та здійснення таких соціально-педагогічних програм: “Сімейний соціальний педагог”, “Соціальний педагог вулиці”, “Школа життя” (для інтернатів) та поступово об’єднувати ці локальні програми в координаційні “Мікрорайон, що виховує”, “Місто, що виховує”, аж до з’єднання регіональних програм в єдину соціально-педагогічну систему країни. Поступово, з поширенням соціально-педагогічної знань, сподіваємося, з’являться в Україні і соціально-педагогічні журналісти, економісти, політики, урядовці, законодавці. У кожному разі, коли через систему соціального виховання, націлену на поширення соціально-педагогічних знань, на духовне пробудження народу, вдасться виховати міцне суспільство, це має стати реальністю.

Отже, перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки загалом залежать від того, зворотним чи ні є процес демократизації в Україні, оскільки тоталітарне суспільство заперечує соціальну педагогіку як таку. Проте соціальна педагогіка сама є одним із засобів ствердження демократії в суспільстві і цей її потенціал реалізовується недостатньо активно. Сьогодення свідчить, що в нашій країні поки ще відсутня соціально-педагогічна система. Активніше розвиваються соціально-педагогічні наука та освіта, значно відстають соціально-педагогічна практика та керування. Майже відсутні зв’язки між всіма чотирма елементами. Сподіваємося, що лабораторія соціальної педагогіки (2002), створена в АПН України, стане об’єднуючим центром, перша вчена рада із захисту докторських дисертацій (Луганськ, 2004) сприятиме формуванню соціально-педагогічних фахівців вищого гатунку, а перше фахове видання “Соціальна педагогіка: теорія та практика”(2004) закладе підвалини багатосторонніх зв’язків між всіма елементами соціально-педагогічної системи України. Сучасна вітчизняна соціальна педагогіка, яка ґрунтується на культурологічних основах, на загальносуспільному рівні має гармонізувати соціальний розвиток індивіда, різних груп та країни в цілому як на мікросоціальному так і регіональному рівнях, сприяючи ствердженню при цьому антропоцентричних цінностей. На даному етапі поки лише усвідомлюється потреба розробляти науково обгрунтовані програми щодо формування територіального, регіонального, загальносуспільного виховного середовища, проте лише для дітей та молоді, хоча визнається, що людина розвивається, а отже виховується, протягом всього життя. Отже, перспективними є закон, програма, технології виховання людини від народження до смерті, а також соціально-педагогічні технології гармонізації соціального розвитку людини на індивідуальному, регіональному, суспільному, загальнолюдському рівні, гармонізації ставлення держави та суспільства до людини (без чого неможливе ціннісне ставлення людини до себе), гармонізації соціального виховання людей з особливими потребами, технології педагогізації різних соціокультурних сфер нашої країни, зокрема політики, економіки тощо. Для запобігання використанню в інформаційну добу соціально-педагогічних механізмів з метою маніпулювання індивідуальною та суспільною свідомістю необхідно, щоб кожний громадянин набув соціально-педагогічних знань, умінь і мав можливість свідомо брати активну участь у гармонізації соціального виховання, відчуваючи відповідальність за соціодуховний розвиток як власний, так і своєї країни. Особливу роль у педагогізації вітчизняного суспільства має взяти на себе освітянська підсистема соціального виховання, яка, у свою чергу, потребує соціокультурного оновлення, зарадити цьому спроможні соціальні педагоги. Моніторинг за виховними впливами різних сфер вітчизняного соціуму зміг би здійснювати міжвідомчий соціально-педагогічний центр. Проте контроль за регулюванням, гармонізацією цих впливів має реалізовуватися громадськістю (і не лише педагогічною) України.

Страницы: 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Актуально про педагогіку:

Стресостійкість як вид психологічної стійкості особистості
Стрес у нашому житті відіграє досить помітне місце. Навіть у стані повного розслаблення людина переживає деякий стрес, який пов'язаний із приємними та неприємними переживаннями. Тому важливим етапом у житті людини є вміння формувати власну стійкість до стресорів. Стрес (англ. stress – напруження) – ...

Модель гармонізації соціального середовища школи
Професійна діяльність соціального педагога передбачає забезпечення гармонізації соціального середовища освітньої установи, соціальний захист. Гармонізація соціального середовища освітньої установи пов'язана з створенням виховного середовища даної установи та поля самореалізації вихованців, спрямова ...

Експериментальні дослідження та їх ефективність
На констатувальному етапі дослідження було здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення, аналізу та узагальнення основ досліджуваної проблеми, результати яких наведені у І розділі дипломної роботи, дозволили сформувати робочу гіпотезу: ігротерапія в умовах будинку-інтернат ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com