Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Перспективи розвитку вітчизняної соціальної педагогіки інформаційної епохи

Сторінка 11

Загалом Програма складає враження більш “стиглого” документа, ніж закон. Позитивним моментом розцінюємо присутність в ній розділу “Виховання у територіальній громаді”, хоча і не погоджуємося з визначеним тут спрямуванням виховної роботи. Однак і в Програмі є казуси з термінологічним апаратом. Наприклад, це стосується поняття “соціалізація”, яку не можна вважати “результатом виховання”, як зазначено в Програмі, оскільки виховання – лише частина, саме керована частина соціалізації. Якщо маємо підкреслити результати соціального розвитку через виховання, то доцільніше, на наш погляд, користатися визначенням “соціальність”.

Проте, не зважаючи на всі зауваження, данні документи є визначною подією педагогічного буття України. Нині вітчизняним фахівцям потрібно сплатитися для їх досконалого доопрацювання та реалізації задля модернізації соціокультурної дійсності нашої країни.

Щодо соціальних педагогів, то, на нашу думку, ще не повністю усвідомлено їх потенціал у “підвищенні суспільного статусу виховання в освітніх закладах, …забезпеченні цілісності та різноманітності виховного простору в державі, гармонізації сімейного і суспільного виховання”Саме вони могли б відіграти провідну роль у підвищенні соціально-виховного впливу освітніх закладів. Саме ці фахівці, вважаємо, цілком спроможні здійснювати соціально-педагогічне патронування дітей, які не відвідують дошкільні заклади. Проте немає сенсу обмежувати їх діяльність лише обліком та контролем за кількістю дітей, що проживають у мікрорайоні і мають стати школярами, розкриттям, відстеженням і змінюванням соціальної бази, що породжує і утримує дітей підвальних нічліжок, метро, ринків, як це пропонує С.Болтівець. Так, проблема захисту малих громадян нашої країни є дуже важливою і складною, оскільки, не забезпечивши дитині сприятливих умов для її біологічного розвитку, не можна сподіватися на позитивні зрушення у соціальному, духовному. На жаль, соціально-економічні умови країни не допомагають вирішенню цієї проблеми. Обліком і контролем дітей, особливо із сімей соціального ризику, “кризових”, займаються соціальні працівники районних соціальних служб у справах неповнолітніх. Можливо, їх не вистачає і вони мають працювати ближче до дітей у мікрорайонах, де їхній осередок міг би бути і в дитячому садочку. Ефективність же соціального педагога була б значно вищою, якщо б він здійснював зміст Базового компонента дошкільної освіти у відкритому соціальному середовищі, реалізував завдання соціального виховання дошкільнят у таких напрямах:

педагогічний всеобуч батьків, дідусів, опікунів, тобто всіх тих, хто причетний до виховання дітей;

допомога родині у вихованні соціальних рис, духовності її дітей, онуків, правнуків тощо;

анімація дозвілля дошкільнят за місцем проживання;

здійснення посередницької ролі у взаєминах дитини, родини з освітніми, соціокультурними закладами мікрорайону.

Так, на це потрібні гроші, але суспільство, яке намагається стати гуманним, демократичним, правовим, повинне вкладати кошти в соціальний розвиток дошкільнят, допомагаючи родині в їх духовному зростанні поза межами дошкільних закладів, щоб не виконувати “Сизифову роботу” з корекції девіантної поведінки підлітків, ресоціалізації юнаків і дорослих.

Певна річ, що робота з родиною у “відкритому” соціальному середовищі значною мірою відрізняється від роботи в дитячому садку, оскільки будується на неформальних стосунках. Соціальний педагог дістане успіху лише тоді, коли зацікавить родину, донесе до її свідомості значення соціального виховання для майбутнього дитини, сприятиме усвідомленню батьками їх відповідальності за забезпечення дошкільного розвитку дитини згідно з вимогами Базового компонента, допоможе родичам виконати їхні обов’язки. Вочевидь, соціальний педагог має взяти на себе відповідальність за соціальне виховання у “своєму” мікрорайоні, організовувати, координувати, контролювати і керувати цим процесом. Звісно, що він буде працювати і зі “здоровими” сім’ями, і з сім’ями соціального ризику. Якщо у роботі з першими соціальний педагог має докласти зусилля щодо організації і спрямування дорослих на соціальне виховання, акцентоване на антропоцентричних цінностях (відповідно до культурної трансформації суспільства), то в роботі з другими – безпосередньо працювати з дітьми, сприяючи розширенню їх позитивного соціального досвіду, просоціальній життєвій компетентності, здійснюючи копітку соціально-педагогічну корекцію та реабілітацію. Враховуючи це, вважаємо, що 2000 населення і 80 дошкільнят на одного соціального педагога забагато, якщо сподіватися на позитивний соціальний наслідок, а не ефективний звіт.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Актуально про педагогіку:

Класифікація страхів
В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. Так наприклад Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів: Вікові страхи - у емоціонально чуттєвих дітей як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривож ...

Категорії автономії
Виходячи з вище приведеного визначення можна виділити основні елементи автономії учня в учбовій діяльності за наступними критеріями: базовий – володіння стратегіями учбової діяльності (когнітивні, метакогнітивні, афективні, соціальні, компенсаторні та ін.) та прийомами учбової діяльності ( загальни ...

Вплив екпериментальної методики на результативність формування читацьких інтересів
На контрольному етапі ми перевіряємо в цих двох класах рівень сформованості основ читацької самостійності на кінець 1 року навчання. Дані наших спостережень подаємо у вигляді діаграми. Як бачимо, в експериментальному класі показники значно вищі, ніж в контрольному. 95% дітей виражають бажання читат ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com