Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 20

Наступним кроком є створення моделі соціально-педагогічної діяльності школи. Вона складається з двох частин: внутрішньошкільної та зовнішньошкільної соціально-виховної діяльності, які взаємопов’язані, багато в чому зумовлюють одна одну, перебувають у діалектичній взаємозалежності.

Основними напрямами внутрішньошкільної соціально-педагогічної діяльності є діагностування, захист та охорона прав дитини, реалізація соціального виховання, керування соціально-виховною діяльністю. На основі діагностування (соціологічного, психологічного, педагогічного, соціально-педагогічного) рівня сформованості соціального досвіду, соціальної вихованості, потреб та інтересів дітей плануються заходи соціального працівника з охорони та захисту прав дитини в школі і вдома, оскільки, у разі незадоволення матеріальних потреб дитини не може йтися про розвиток духовності. Паралельно проектується здійснення соціального виховання в трьох напрямах: організація життєдіяльності, що виховує людяність; соціально-педагогічна корекція позиції та поведінки дитини, що відхиляється від норми, та соціально-педагогічна реабілітація. Реалізація соціального виховання, всіх трьох його складових, відбувається у процесі створення та функціонування культурно-виховного простору школи, який грунтується на ініціативі, активності, потребах, творчих можливостях дітей та педагогічного колективу, але в ідеалі має віддзеркалювати культуру суспільства ( чи закладати зміни в ній). Соціокультурний виховний простір школи може складатися з таких взаємопов’язаних виховних сфер: традиції школи (історія, свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання…), виробництво (навчальний процес, догляд за приміщеннями школи, присадибними ділянками, тертій трудовий семестр), інформаційна система (бібліотечно–інформаційний центр, газета, телебачення, радіо, комп’ютерна мережа, архів), мистецтво та дозвілля (гуртки, секції, клуби, театри, музеї, художня і музична школи…), економіка (грошова одиниця, стипендії, гранти) тощо. Будуватися культурно-виховний простір школи в умовах демократизації суспільства має на принципі самостійності, тому провідну роль у оновленні соціального виховання мають відіграти такі виховні сфери: самоуправління (парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика (писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільної життєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральні закони, соціальні цінності школи), соціальна робота(самозахист та самодопомога дітей).

Важливо, щоб культурно-виховний простір створювався саме у взаємодії педагогічного колективу з дітьми. Дорослі мають залишатися на другому плані, сприяючи і підтримуючи дитячі ініціативи з формування, розвитку та вдосконалення шкільної життєдіяльності. Цей процес творення дитячого життєвого простору школи і є процесом самоактуалізації, самовизначення, самореалізації дитини, набуття нею соціального досвіду, її духовного розвитку. Таке культурне середовище дає можливість не тільки сформувати позицію особистості, систему її стосунків, визначити провідні цінності, але й випробувати їх у шкільному “суспільстві”.

Соціокультурний аспект соціально-педагогічної діяльності школи сприяє узгодженості, гармонізації впливу всіх підрозділів школи, всіх членів її педагогічного колективу, акцентує їх увагу на “культивуванні” людини, а не тільки на “накачуванні” її знаннями. Школа, таким чином, перетворюється на “країну”, де є не тільки “держава”(адміністрація), але і формується “суспільство” (діти, вчителі) зі своєю культурою, духовними цінностями. Це підвищує соціальну ефективність школи, оскільки така школа сприяє творенню соціально зрілої людини, зрілого громадянина, які конче потрібні сьогодні будь-якій країні.

Найвищої результативності внутрішньошкільне соціальне виховання може досягти лише там, де окремі виховні сфери складають єдину соціально-педагогічну систему, як це, наприклад, було в школах С.Френе, Я.Корчака, В.Сороки-Росинського, В.Сухомлинського, в класі Ш.Амонашвілі та інших. Тому останній напрям внутрішньошкільної соціально-педагогічної діяльності – керування –передбачає не тільки планування, проектування, але і рефлексію щодо наслідків соціального виховання школи, його корекцію.

Страницы: 15 16 17 18 19 20 21 22

Актуально про педагогіку:

Основні напрямки використання народної педагогіки у виховному та начальному процесах
Предметом етнопедагогіки є досвід навчання й виховання дітей, накопичений конкретним етносом за тривалий час його існування. Безумовно, використання накопиченого українським народом досвіду у вихованні є цінним джерелом для відродження й становлення національного виховання і навчання, оскільки воно ...

Первинна діагностика сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови
Педагогічна діагностика - сукупність прийомів контролю і оцінки, спрямованих на вирішення завдань оптимізації навчального процесу, диференціації учнів, а також вдосконалення освітніх програм та методів педагогічного впливу. В педагогіці напрацьовано чимало способів діагностування: - Спостереження з ...

Групова форма організації навчальної діяльності у ПТНЗ
Абрахам Маслоу стверджував, що в людини переважають дві потреби — потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами, обирає потребу бути в безпеці. Один із найважливіших способів її досягнення — це поєднатися з іншими людьми, залучитися до гр ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com