Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 19

формою. Виховання – неформальний процес. Для вихованця – це самоактуалізація, самореалізація, задоволенням особистих потреб, інтересів. Тобто учень не має відчувати себе об’єктом виховання. Соціальний педагог усвідомлено керує процесом становлення та розвитку духовності особистості, але це не означає, що він щось нав’язує дитині. Вихователь створює в культурно-виховному просторі школи такі умови, які б ініціювали духовні зусилля вихованця. Тим самим соціальний педагог сприяє особистому вихованню образу “я”, сенсу життя, системи цінностей, стосунків дитини. Навчання відбувається в умовах формальних стосунків, ухвалених відповідними інструкціями, наказами, розпорядженнями. При цьому кожен усвідомлює свою роль через стосунки “учитель - учень”;

змістом. У сфері виховання людина засвоює духовний досвід, накопичений культурою людства, і він однаковий для кожного індивіда. У навчанні учень не обов’язково засвоює всі надбані людством знання, більш того, заведено, що навчання має відповідати нахилам і потребам учня;

наслідками. Результатом виховання є система різноманітного ставлення до себе, інших людей, суспільства, природи, зокрема і навчання. Без позитивного ставлення до навчання важко очікувати високого рівня освіченості людини. Наслідком навчання є знання, вміння, навички, зокрема і в галузі різноманітних стосунків;

часом реалізації наслідків. Соціальні ідеї, духовні цінності, ставлення, що інтерналізуються у процесі соціального виховання, підлягають негайному втіленню в особисту поведінку дитини у школі, за місцем проживання тощо. Відсутність тотожності між тим, що людина “знає”, і тим, як “діє”, є суттєвою ознакою неефективності соціального виховання. Навчання багато в чому спрямоване в майбутнє; знання, вміння, навички необов’язково мають бути негайно використаними.

Наступним кроком відродження соціально-виховної функції школи є вибір напряму розробки концепції шкільної соціально-педагогічної діяльності. Переконливим є погляд, згідно з яким сутністю соціально-педагогічної діяльності школи є створення такого соціокультурного виховного внутрішньошкільного і позашкільного простору через організацію суспільної життєдіяльності всіх дітей, який би сприяв розвиткові і реалізації духовності школярів. Проте, на думку інших дослідників, шкільна соціальна педагогіка є соціальною роботою в школі, тому вона має концентруватися на наданні допомоги “проблемним дітям”, жертвам несприятливих умов соціалізації. Такий підхід теж може мати місце, але він ніби схвалює “Сизифову працю”: усунення наслідків, не зачіпаючи їх причин. Визначення напряму концепції зумовлює з’ясування об’єкта, змісту, методів і форм соціально-виховної діяльності в школі, а також на контингент фахівців, потрібних для розробки концепції.

Формуючи колектив науково-пошукової групи для розроблення індивідуальної соціально-педагогічної концепції школи, треба зважати міждисциплінарну специфіку соціального виховання і об’єднати відповідних фахівців, які мають обґрунтувати концепцію з позиції культурології, соціології, психології, соціальної педагогіки і соціальної роботи тощо. Концепція має задовольняти вимогам не тільки педагогічного колективу, але і батьків, громадськості, враховувати місцеві культурні (соціально-економічні. етнічні, релігійні та інші) умови життя мікросередовища.

У процесі створення концепції науково-пошукова група має перетворитися на колектив однодумців, на соціально-педагогічну команду, яка прогнозує, планує, реалізує і координує всі основні завдання соціально-виховної діяльності школи. Крім членів адміністрації школи, до цієї команди можуть входити найактивніші вчителі та співробітники школи, батьки, представники громадськості, наукові консультанти і, звісно, соціальні педагоги. Останні мають ініціювати та відповідати за процес соціального виховання відповідно до рівня посади (заступник директора з виховної роботи, соціальний педагог, педагог-організатор, класний керівник без навчального навантаження, керівник секції, гуртка тощо). Вчитель є важливою особою у здійсненні соціально-педагогічного процесу школи, особливо в підвищенні виховного аспекту навчання, але він не може в умовах диференціації педагогічної діяльності, з огляду на специфіку виховної роботи, замінити повністю соціального педагога без збитків для соціальної вихованості школярів та й їхньої освіченості.

Страницы: 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Актуально про педагогіку:

Історія розвитку ігрової діяльності в педагогіці
Явище гри здавна привертало увагу вчених-філософів, психологів, педагогів, мистецтвознавців, методистів тощо. Можливо, така різногалузевість вивчення призвела до того, що сьогодні єдиного визначення гри ми не знаходимо, оскільки його наявність мала б свідчити про розуміння природи цього явища, а са ...

Характеристика основних понять проблеми
Дослідження патріотизму подається в українські педагогічній літературі з позиції соціальної діяльності, формування українських традицій, патріотичних почуттів (Р.А. Артицишевський, Т.Б. Бакка, І.Д. Бех, І.М. Гейко, О.М. Петерич, О.В. Сухомлинський, К. Чорна та інші). Нині в Україні завершується впр ...

Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь
Упродовж останнього десятиліття у нашій державі виникла принципово нова ситуація в дитячому та молодіжному русі. Дитячі громадські організації набувають ознак суб’єктивності та починають виступати активними учасниками виховного процесу. Життя ставить перед шкільною молоддю нову мету – глибше розумі ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com