Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 16

Вважаємо, що розробляючи соціально-виховні методики в системі освіти, крім вище перелічених загальних вимог, потрібно враховувати, що освітні заклади ведуть людину від сімейної соціальності до суспільної (державної), а через останню до загальнолюдської, метою якої є звільнення людини. Отже, всі вони за своєю духовною суттю мають сприяти закріпленню позитивних цінностей попередньої соціальності, формуючи відповідальність за неї, і водночас створювати умови здолання індивідом негативних обмежень даних цінностей. Тож освітній заклад кожного нового рівня має створювати нові умови для ціннісного сходження людини, закріплюючи попередні досягнення розвитку соціальності індивіда.

Фундаментального значення в системі соціального виховання кожної країни набуває дошкільна його ланка. Оскільки саме в цьому віці на рівні підсвідомості закладаються духовні цінності, ставлення до навколишнього, цей період дитинства є сензитивним, за Е.Еріксоном, для розвитку таких якостей людини і громадянина, як довіра до людей і світу, самостійність, заповзятливість, а також для становлення творчих здібностей , без яких неможлива культура інформаційного суспільства.

Сутністю соціального виховання дітей дошкільного віку є створення умов для сприйняття дитини себе людиною, рівноправним членом соціуму через знайомство з нормами і правилами людської поведінки. Звідси завданнями дошкільного соціального виховання є поступове розширення соціального досвіду дитини, оволодіння нею сімейними стосунками і нормами, засвоєння елементів соціальної компетентності, провідних законів людського гуртожитку, закладення основ формування системи ставлення до себе, до людського та природного оточення. Це досягається створенням таких умов у культурному середовищі країни, коли дитина відчуває себе людиною, бажаним членом родини, мешканцем вулиці, міста, країни. Соціальне виховання має відкрити дитині світ, у який вона прийшла, визначити її шлях через сімейну культуру до національної і спрямувати далі до загальнолюдської.

Провідну роль у соціальному вихованні дошкільнят відіграють: 1) культурне середовище (матеріальне і духовне) населеного пункту, де мешкає дитина; 2) сімейна життєдіяльність, зокрема виховна, і система відносин родини; 3) дозвілля за місцем проживання; 4) спілкування та ігрова діяльність дітей, зокрема у різноманітних (державних, громадських, приватних) дошкільних закладах. Однак стрижнем соціального виховання є реальне, а не деклароване, ставлення суспільства до дитини і ті суспільні цінності, які реалізуються стосовно неї в повсякденні країни.

З цього погляду, дошкільні освітні заклади в цілому є проявом відповідальності зацікавленого соціуму перед кожною дитиною за зростання її соціальності. Тому їх видове розмаїття має залежати від можливості батьків створити в родині умови для духовного зростання малюка, а соціально-виховна діяльність за змістом – спрямовуватися як на дітей, так і на батьків. Головне, щоб батьки розуміли, що дошкільні заклади створюються не для тимчасового їх “звільнення” від дітей, а для співтворчості з фахівцями в розвитку сутнісних сил дитини, набуття нею соціальної компетентності.

У кожній країні через дошкільні заклади намагаються з дитинства компенсувати недоліки національної ментальності в розвитку соціальності населення. Приміром, загальновідомий індивідуалізм англійців багато в чому пом’якшується через ясельні школи, ігрові, прогулянкові групи, які діти 2-5 років (з 5 років починається шкільна освіта) відвідують 2-3 рази на тиждень на 2-3 години, оскільки провідною метою цих дошкільних закладів є засвоєння соціальної поведінки, набуття соціальної компетентності, тобто вмінь і навичок орієнтуватися та адекватно себе поводити в різних соціальних ситуаціях, особливо у спілкуванні з іншими людьми. При цьому норми просоціальної поведінки, як правило, не нав’язуються дорослими, а усвідомлюються через самостійну дитячу гру, тому що у Великий Британії в дошкільних закладах існує закон повного невтручання в дитячу гру.

У Німеччині, яка нарешті об’єдналася (Східні та Західні землі) і дедалі більше приваблює людей з менш розвинутих країн, актуальною є проблема соціальної інтеграції. Соціальній злагоді тут сприяють інтегративні дошкільні заклади, які набули поширення останнім часом. Так у Німеччині разом виховуються діти: 1) різних національностей, рас, із різних регіонів світу (при акцентуванні уваги у виховному процесі на культурі кожного етносу тощо); 2) різні за віком (3-6); 3) здорові і з особливими потребами, оскільки їм всім разом жити на одній землі. Вихователь у таких закладах має за завдання розкриття соціальних завдатків дитини. Дошкільнятам допомагають зрозуміти і виявити своє “Я” у просоціальній формі. Особлива увага звертається на формування таких рис як самодовіра, впевненість у собі, висока самооцінка. Здорові діти вчаться доброти, взаємодопомоги не на словах, а у справах, допомагаючи доглядати за недужими дітьми. Зміцненню стосунків між поколіннями сприяють систематичні бесіди з людьми похилого віку, ігрові полуденки з сім’ями, свята з дідусями та бабусями .

Страницы: 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Актуально про педагогіку:

Особливості вивчення електронних таблиць в загальноосвітньому навчальному закладі
Вивчення електронних таблиць в шкільному курсі інформатики здійснюється за наступними навчальними програмами : «Навчальна програма для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту». (Системи обробки табличної інформації – 11 клас) «Навчальна програма для 10–11 класів загально ...

Формування концепції народної педагогіки і її характерні особливості
Етнопедагогіка забезпечує єдність навчання і виховання, зв'язок із життям рідного краю, врахування вікових, індивідуальних та національних особливостей дітей, досягнення наступності між дошкільним і шкільним навчанням, полегшує перехід з сімейної обстановки в шкільну, збагачує і активізує навчально ...

Організація групової навчально-пізнавальної діяльності у ПТНЗ
Групова форма навчання — форма навчальної діяльності студента на занятті, що характеризується розбиттям студентів на групи; це така форма організації навчального процесу у ПТНЗ, коли студенти, працюючи у малих (2-7 осіб) групах, об'єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленою діяльніс ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com