Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 14

Методики соціального виховання на індивідуальному рівні мають виходити з аксіоми, що кожен народжується двічі: фізично та духовно, і саме сприяння духовному народженню особи є першим етапом становлення соціальності. На цьому етапі потрібно створювати сприятливі умови для усвідомлення індивідом своєї людяності, що супроводжується набуттям посильної соціальної компетенції, і в той же час для усвідомлення конфліктності фізичного і духовного, а звідси – потреби пошуку нової гармонії між ними. За Е.Фроммом, сутність людини саме в цьому конфлікті: “вона (людина) полонянка природи, але, незважаючи на це, вільна в своєму мисленні, вона частина природи і все ж таки, так би мовити, її примха, вона не знаходиться ані там, ані тут”. На етапі духовного народження важливо допомогти людині зрозуміти не лише споконвічну конфліктність її буття, але й те, що конфлікт потребує розв’язання, котре можливе в двох варіантах: 1) регресивному – спроба повернутися до тваринного існування (звільнитися від розуму, усвідомлення себе), щоб відновити втрачену з розвитком культури гармонію з природою; 2) прогресивному – досягнення нової гармонії через повний розвиток всіх людських сил, щоб “стати повністю людяним”.

На наступному етапі розвитку духовності індивіду необхідно створити сприятливі умови для пошуку і складання власної системи цінностей (на основі аксіологічних досягнень людства), що сформує в ньому гармонію між фізичним і духовним, у його відносинах з природою та соціумом. Саме ця копітка, тривала та унікальна щодо кожного індивіда діяльність є за суттю превенцією його асоціальної, бездуховної поведінки. З цим погоджуються всі гуманісти. Наприклад, В. Франкл у книзі “Людина в пошуках смислу” писав: “Головна мета виховання – розвиток в людині здатності та потреби пошуку універсальних смислів (цінностей)”. На природне в цьому разі запитання “як цього досягти?” дає відповідь Е.Фромм: “У життєвій сфері можливо впливати на інших лише через властиві людині життєві сили, такі як любов, спонука або приклад.

На третьому етапі розвитку духовності потрібно сприяти реалізації сформованих переконань, цінностей особистості в соціумі, щоб переконатися в їх помилковості (і в такому разі продовжувати пошук) або в їх доцільності, і в цьому разі самореалізуватися через їх ствердження, яке не заперечує сходження людини протягом життя до нових, вищих цінностей.

Всі ці етапи триєдині для кожного вікового періоду, оскільки на кожному людина може усвідомлювати різні прояви своєї сутнісної конфліктності (наприклад, у дитинстві, як правило, усвідомлюють свою смертність, у підлітковому віці –суперечності між інстинктивним сексуальним потягом та духовністю любові тощо) і через те вдосконалювати, одухотворяючи, олюднюючи, різні прояви свого життя. Найскладнішим у реформуванні методики соціального виховання уявляється подолання бар’єрів звичного сприйняття побутовою свідомістю вікових кордонів духовного розвитку (як правило, обмежують десь 20-річним віком) та створення власне методик духовного піднесення дорослих, оскільки саме вони є найменш розробленими в субкультурі соціального виховання. Тут має допомогти досвід релігійного виховання дорослих, основи якого було закладено в Середньовіччі.

Слід підкреслити, що методика соціального виховання не може бути зведена до освіти, тому що духовний світ людини – це не тільки і не стільки сума знань, скільки система цінностей (зокрема і соціальних), яка рухає людиною в житті, а от реалізується цей світ через знання, вміння, навички. Як доводить все філогенетичне буття людини, знання, навички та вміння без гуманістичного, “біофільного” (Е.Фромм) її спрямування загрожують існуванню індивіда, соціуму, природи. Оскільки людина – істота діяльнісна, то коли вона не має ідеалів та волі для творення себе, соціуму, культури, вона вимушена руйнувати все перелічене та/або природу.

Методика соціального виховання соціуму (країни, регіону світу, людства) з культурологічних позицій інформаційного суспільства, на наш погляд, має складатися з організації таких взаємопов’язаних процесів:

самопізнання через усвідомлення ціннісного розмаїття своїх соціальних суб’єктів та своєї самобутності (причому як позитивної, так і негативної) стосовно інших країн;

Страницы: 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Зміст проектної технології та класифікація проектів
Технологія проектування передбачає постановку певної проблеми і наступне її розкриття, розв'язання, з обов'язковою наявністю ідеї та гіпотези розв'язування проблеми, чітким плануванням дій, розподілом (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов ті ...

Методика підготовки лекційних занять у вищій школі
Питання про те, як готуватися до лекцій, включає в себе ряд вимог, про які корисно постійно нагадувати, особливо початківцям. Ці вимоги стосуються вміння правильно “робити” лекцію, тобто певної культури в роботі. Лише на перший погляд здається – все просто: бери книги, виписуй що потрібно, складай ...

Загальні положення методики формування спритності
Фактори, що зумовлюють прояв спритності: Здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові завдання; формувати план і спосіб виконання рухів. Рухова пам’ять. Будь-який новий рух чи рухова дія завжди виконується на основі вже існуючих попередніх рухів. Набутий руховий досвід завжди виступає ко ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com