Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 13

Соціальна педагогіка як освітній комплекс має озброїти майбутніх фахівців соціального виховання вміннями та навичками створення й реалізації різнорівневих проектів та програм інтеграції виховних сил суспільства з метою цілеспрямованого вдосконалення національної духовної культури, підвищення культурного рівня населення, через одухотворення кожного його індивіду, а, якщо потрібно, – коригування ментальності суспільства, різноманітних його груп.

Соціальні педагоги є фактично сучасними світськими духовними наставниками. На відміну від священиків, вони мають за мету не залучення до якихось певних і лише релігійних цінностей та оволодіннями ними, протиставляючи інші цінності як менш “праведні”, а створення умов у соціумі для залучення людини до будь-яких із системи вироблених людством цінностей, організацію процесу поступового сходження її до найпрогресивніших для сьогодення і майбутнього, при формуванні критичного ставлення до своїх цінностей на кожному новому духовному рівні. Отже, соціальні педагоги – це ті фахівці, на яких в інформаційному суспільстві має бути покладено тягар відповідальності за створення в соціумі сприятливих умов для духовного розвитку всіх соціальних суб’єктів. Зважаючи на специфіку їх виховної діяльності та її значення для розвитку внутрішньої культури індивіда і суспільства, очевидно, фахову базову підготовку соціальних педагогів доцільно починати не раніше набуття людьми повної соціальної зрілості, тобто з 21–річного віку. Здавалося б, що немає сенсу говорити про жорсткий та старанний відбір абітурієнтів і, зрозуміло, підготовку їх безперечно державним коштом (оскільки це проблема більше соціальна, ніж особиста).

Для створення сприятливих умов у всіх сферах соціуму для духовного зростання особи, формування основ ціннісного ставлення до дійсності всіх соціальних груп та суспільства в цілому потрібні відповідні фахівці в усіх сферах життєдіяльності країни. Цьому могла б слугувати спеціальність “Соціальна педагогіка” як друга вища освіта, причому спеціалізована саме для певної сфери діяльності, тобто студенти мають оволодіти знаннями, вміннями, навичками перетворення діяльності цієї сфери (галузі, засобу, закладу тощо) як на таку, що позитивно впливає на соціальне становлення, духовний розвиток людей, сприяє постійному вдосконаленню позитивних впливів і запобігає деформаційним. Крім того, враховуючи сучасну потребу розширення соціально-педагогічних технологій на всі сфери соціокультурної дійсності та те, що духовні, політичні, урядові лідери, члени парламентів, громадських організацій, вся інтелігенція загалом фактично виконують в суспільстві місію соціального виховання, соціально-педагогічну освіту з професійними елементами слід поширити на всі вищі освітні заклади без винятку. Це дасть можливість фахівцям різного профілю вирішувати економічні, соціальні, технічні, політичні, мистецькі, інформаційні, освітні та інші питання, з урахуванням їх впливу на пересічну людину, на умови її життя та духовне зростання.

Щоб у інформаційному суспільстві розширилася сфера соціального виховання, щоб вся культура, у широкому сенсі, стала єдиним педагогічним середовищем, яке усвідомлено впливає безперервно на соціальне, зокрема духовне становлення людини, групи, суспільства, треба кожному соціальному суб’єктові бути водночас об’єктом і суб’єктом соціального виховання: необхідне “створення таких сприятливих умов у суспільстві, щоб забезпечити перетворення об’єкта соціалізації на якісний суб’єкт, уникаючи при цьому статусу жертви соціалізації” . Отже, “кожен” і “всі” мають розуміти, що виховують “всіх” і “кожного”, тому відповідальність за наслідки розвитку соціальності, а тим більш духовності (а значить і вдосконалення культури), “всіх” покладається на “кожного”. Це зумовлює потребу у хоча б мінімальній соціально-педагогічній освіті всіх індивідів соціуму, щоб, по-перше, вдосконалювати власний рівень соціальності і духовного розвитку, по-друге, контролювати власний негативний та підсилювати позитивний вплив у всіх сферах свого соціального буття, по-третє, цілеспрямовано уникати маніпулювання своєю свідомістю та не допускати цього стосовно суспільної. Отже, на методичному рівні через соціально-педагогічну просвіту “всіх” соціальна педагогіка має запобігти використанню соціального виховання в інтересах окремого індивіда або групи, формуванню нового виду залежності – інформаційної та уможливити реалізацію саме суспільного (спільно всіма соціальними суб’єктами) виховання в країні, регіоні, світі, яке б враховувало потреби індивіду, соціуму та людства в розвитку й самореалізації. Сподіваємося, що в майбутньому глобальному законодавстві як найнебезпечніший злочин розцінюватиметься саме несприяння, утиск та перешкодження звільненню сутнісних, зокрема духовних, сил людини (оскільки це водночас гальмує духовну динаміку соціуму), як це пропонував зробити Й.Песталоцці в соціально-педагогічному романі “Лінгард і Гертруда”.

Страницы: 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

Актуально про педагогіку:

Особливості розвитку комунікативних умінь і навичок у молодших школярів
Людське „Я", внутрішній зміст особистості виникає і формується не само по собі, а тільки в процесі спілкування з тими, хто оточує, де складаються певні особистісні взаємовідносини. І від того, який характер відносин дитини з тими, хто оточує, багато в чому залежить, які саме особистісні якості ...

Аналіз психологічної літератури про процеси пам‘яті
Підбираючи літературу для написання курсової роботи, ми помітили, що інформації про процеси людської пам‘яті в ній міститься чимало. Окрім стислих визначень там є ґрунтовні пояснення кожного процесу на прикладах вивчення шкільних предметів з урахуванням вікових особливостей учнів. Психологи у свій ...

Поняття "ввічливість". Зміст і чинники, що впливають на його розвиток
Що таке ввічливість? Поняття це філософське, етичне. "Ввічливість сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей (поводження з тими, що оточують, форми звернення і вітань, поведінка в суспільних місцях, манери, одяг). У цьому визначенні міститься вказівка на ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com