Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 10

Стосовно поняття “Глобальне Виховання”, то його, очевидно, ввів генеральний директор ЮНЕСКО Федерико Майор 1990 р. на Глобальному форумі духовних та парламентських лідерів із захисту навколишнього середовища і розвитку з метою виживання людства, оскільки вважав цей процес важливим фактором у вирішенні глобальних проблем: “Глобальне Виховання має грунтуватися на глибокій повазі до різноманітності наших культур, вірувань та історій, має прагнути до того, щоб кожний член людського роду був яскравою особистістю з відчуттям власної гідності” [285,16]. Ф.Майор виокремив три рівні розуміння Глобального Виховання: 1) нагальна потреба надати освіту всім дітям і всім дорослим у всьому світі – провідний рівень, на якому грунтуються інші; 2) усі шкільні системи мають озброювати глобальним баченням світу та відчуттям єдності з усім творінням; 3) усі засоби масової інформації та комунікації (газети, радіо, телебачення тощо) мають працювати в ім’я Глобального Виховання, щоб мати можливість здійснити глобальну освіту, класною кімнатою якої буде весь світ. Ми б назвали ці рівні завданнями глобального виховання за обсягом, змістом та засобами, оскільки його метою є створення глобальної мирної культури, найвищою цінністю якої є відповідальна творча людина. Глобальне виховання йде складним шляхом “подолання віковічної недовіри національних культур”, “спроби створення мосту між людьми та природою, часом і простором у новій громадянській культурі нашої планети”, усвідомлення “дітьми, молоддю і дорослими зв’язку між екологічною кризою і кризою обов’язку, між мільярдами доларів, які спливають щороку з Півдня на Північ, і сільськими школами, котрі ніколи не збудують”.

Для здійснення глобального виховання генеральний директор ЮНЕСКО запропонував реальні ініціативи: створення всесвітньої експертної комісії науковців і діячів просвіти з розробки глобальної просвітньої програми; внесення питань екологічної просвіти до центру всіх навчальних програм; розробка педагогічних методів та матеріалів, що грунтуються на морально-етичних аспектах життя світового співтовариства й відхиляють стереотипи воєнізованої культури; ознайомлення дітей високорозвинутих країн з умовами життя їх братів та сестер в державах, що розвиваються, з підкресленням факту, що викорінення бідності можливе за збереження природних ресурсів; створення разом з каналами масової інформації та телекомунікації програм, які знайомили би різні аудиторії з великими учителями та просвітниками всього світу, які представляють різні культури, що слугувало б збереженню нашої загальної культурної та педагогічної спадщини; створення підручників всесвітньої історії для дітей всієї Землі, історії цивілізацій, а не історії війн та імперій.

Таким чином, ЮНЕСКО є глобальним центром, який готує свідомість лідерів та духовного авангарду більшості країн світу для втілення глобального виховання, а на сучасному етапі керує процесом створення технологій щодо його впровадження в буття людства. Одним із суттєвіших кроків на цьому шляху є поступова реалізація концепції культури миру (довгострокова мультинаціональна Програма “На шляху до культури миру”) з метою всесвітнього соціального коригування задля ствердження самоцінності особистості, реформування світового співтовариства на принципах взаємодії, співробітництва, взаємопідтримки. Культура миру – це тривалий процес, пов’язаний із складностями ломки застарілих понять, морально-етичних принципів, старих стереотипів мислення, отже, з духовною трансформацією людства, якій не обійтися без виховного процесу, а саме глобального виховання. Цей різновид виховання ЮНЕСКО здійснює і на рівні окремої країни (”Форум за освіту і культуру миру”(1993) в Сальвадорі в рамках національної програми культури миру), і на рівні регіонів (науковий проект “Етнічні та регіональні конфлікти в Євразії” (1997)), і на всесвітньому рівні (Міжнародний форум з питань освіти заради ненасильства в Португалії (1996); проведення Міжнародного Року за культуру миру (2000)). У центрі уваги всіх програм Міжнародної організації ООН з питань освіти, науки і культури стоять проблеми виховання людей в дусі миру, толерантності, згоди, зміцнення взаєморозуміння. Крім того, існує система асоційованих шкіл ЮНЕСКО (понад 5 тис. у понад 150 країнах), переважно початкових, середніх шкіл та педагогічних закладів, які поширюють ідеї й цінності миру, а також кафедр ЮНЕСКО (у понад 30 країнах), котрі проводять дослідну, навчальну та інформаційну діяльність з питань миру, прав людини та демократії.

Страницы: 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Актуально про педагогіку:

Теоретичні основи логопедичної роботи з усунення вад писемного мовлення у дітей
При усуненні дизграфії слід враховувати, що це порушення не є ізольованим. Логопеди (Л.С.Волкова, М.Зеєман, А.Н.Корнєв, Р.Є.Левіна, Л.Ф.Спірова та ін.) в процесі дослідження дизграфії зазначають, що механізми, які викликають її, обумовлюють порушення як усного, так і писемного мовлення. Тому при ус ...

Реалізація компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі професійної школи
Педагог – представник однієї з найбільш соціально значимих людських професій, праця якого спрямована на розвиток і формування людини. Проблема особистості педагога як суб’єкта педагогічної діяльності, компетентного та здатного до саморозвитку знаходить віддзеркалення в сучасних працях українських т ...

Спостереження як метод засвоєння нових знань на уроках „Я і Україна" в початковій школі
Одним із завдань курсу „Я і Україна. Природознавство" в початковій школі є формування в учнів знань про навколишню природу. Розв’язання цього завдання здійснюється шляхом постійного розширення та вдосконалення чуттєвого досвіду молодших школярів, що дозволяє вчителю глибоко відпрацювати матері ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com