Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Трансформація соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури людства інформаційної доби

Сторінка 1

Заслуговує на увагу думка видатних гуманістів А.Швейцера, А.Печчеї, Е.Фромма, що не лише культура є визначальним фактором для виховання (А.Дістервег) – у кризові для культури періоди (до яких належить і зміна культурних епох) її майбутнє залежить і від педагогіки, яка теоретично та практично регулює процес формування потрібного рівня і якості соціально-духовної вихованості людини, людства, але й від здатності самої педагогіки до оновлення. Дійсно, розвиток інформаційної культури сьогодення, необхідність вирішення глобальних проблем, гуманізація світу потребують приведення у відповідність до потреб культури самої соціальної педагогіки, сутнісні основи якої були розроблені ще в індустріальному суспільстві і задля національної країни. Майбутнє “культури людини” багато в чому залежить від оновлення механізмів регулювання, гармонізації соціального виховання на внутрішньому – субкультурному рівні, а саме переосмислення та переакцентування його уваги з адаптаційних на індивідуалізаційні процеси, підсилення активної ролі всіх соціальних суб’єктів у свідомому творенні себе і всього навколишнього світу.

Інформаційна епоха уможливлює поступове створення єдиної глобальної системи виховання людства, ідею якої висловлювали Я.Коменський, Г.Лессінг та інші, а Ф.Ніцше бідкався з приводу того, що “немає трибуналу культури, який би, незважаючи на національні інтереси, завідував би духовним добробутом всього людського роду, як міжнародне міністерство виховання.

Оскільки інформаційна культура потребує активізації культуротворчої функції людини, групи, суспільства з прийняттям на себе відповідальності за її наслідки для людства і природи, то це зумовлює в розбудові сучасної моделі соціальної педагогіки тенденцію звертання саме до культурологічних її основ, на яких грунтували соціальне виховання Я.Коменський, Г.Лессінг, І.Кант, І.Гердер, Й.Фіхте, А.Дістервег та інші. Проте інформаційна соціальна педагогіка, на відміну від індустріальної, має стати не національно-соціальною за суттю (П.Наторп), а глобально-соціальною, провідним принципом якої є гармонізація соціальних цінностей суб’єктів, рівнів соціального виховання та рівнів соціальності.

Культурологічні засади соціальної педагогіки інформаційного суспільства розуміються нами не лише як наповнення змісту виховання в освіті (перш за все в школі) досягненнями національної та світової культур, а радше як основа формування самого уявлення про цю галузь педагогіки, як основа для трансформації системи соціального виховання, що грунтується на потребах культурної динаміки людини, певної країни, людства. Культурологічний підхід до соціальної педагогіки вимагає, на нашу думку, “осучаснення” теоретичних основ цієї галузі педагогіки згідно з вимогами інформаційного суспільства, зважаючи при цьому на попередні досягнення.

Сучасні концепції соціальної педагогіки мають виходити із її сутності як соціокультурного явища, а, отже, як галузі науково-практичної діяльності, що покликана вивчати та регулювати процес соціального виховання соціальних суб’єктів певного соціуму. Водночас необхідно брати до уваги особливості культури інформаційного суспільства, тобто соціальній педагогіці слід не лише науково обгрунтовувати та теоретично розробляти технології трансформації соціального виховання, щоб уможливити “культуру майбутнього”, але й самій відповідати інформаційній добі.

Глобалізаційні процеси інформаційної культури “народжують” новий вид соціуму – людство, що спричиняє перерозподіл функцій традиційних соціумів, розширює можливості та поглиблює відповідальність усіх соціальних суб’єктів. Це не може не відбитися на теорії соціальної педагогіки як науки, зокрема на її об’єкті. На наш погляд, об’єктом дослідження соціальної педагогіки інформаційного суспільства є процес соціалізації (соціального становлення, реалізації, вдосконалення) всіх соціальних суб’єктів – творців глобальної культури, а предметом – соціальне виховання як процес цілеспрямованого створення умов непримусового оволодіння та розвитку соціальності людини, групи, суспільства, групи суспільств, людства. Переакцентування уваги з адаптаційних на індивідуалізаційні процеси соціалізації потребує цілеспрямованого підсилення активної ролі всіх соціальних суб’єктів, зокрема людини, у свідомому та відповідальному творенні себе і навколишнього світу. Інакше кажучи, сучасна модель керування соціальним вихованням має: 1) передбачати активне включення кожного соціального суб’єкта в процес культивування себе і свого світу; 2) створювати умови для усвідомлення кожною людиною себе продуктом певної культури та загальнолюдської; 3) доводити необхідність самокерованого розвитку індивідуальних здібностей творення та перетворення, зокрема соціуму, відповідно до нового рівня розвитку культури, ціннісних орієнтацій людства. Отже, необхідна активізація культуротворчої, зокрема соціально-виховної, функції людини, групи, суспільства з прийняттям на себе відповідальності за її наслідки для людства і природи. Це в розбудові сучасної моделі соціальної педагогіки зумовлює звертання саме до культурологічних її основ, актуалізує не вузько педагогічну (виховний потенціал системи освітніх закладів та виховних організацій), а культурологічну (виховний потенціал усіх факторів культури, а в умовах інформаційного суспільства і на всіх рівнях – суспільному, регіональному, глобальному) концепцію соціальної педагогіки, яка зумовлює необхідність оволодіння соціально-педагогічними знаннями, вміннями кожною людиною як двигуна культурної динаміки і суб’єкта соціально-виховних змін у соціумі.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Закономірності композиційної діяльності
Правила, прийоми і засоби композиції допомагають художнику будувати її і належать до менш постійних категорій, ніж закони, що діють тривалий час в історії розвитку образотворчого мистецтва. Правила, прийоми і засоби є лише композиційною технікою, хоча в основі своїй випливають із закономірностей пр ...

Наслідки кризи в психології та еволюція основних психологічних шкіл і напрямів
Стрімкий розвиток психології на початку XX ст. свідчить про збагачення теорії і методології науки. Народжувалися нові напрямки психологічної науки. Серед них в історії психології значне місце відводиться – необіхевіоризму. Очолили цей рух американські психологи Едвард Толмен і Кларк Халл. Едвард То ...

Використання ідей інтеграції філологічних дисциплін у практиці сучасного заняття
Відродження й розбудова національної системи освіти спонукають до перегляду форм освітньо-виховного процесу на різних ступенях його запровадження. Особливо гостро в останні десятиліття постало питання концептуальної основи педагогічної освіти. Саме тому основними шляхами реформування вищої школи є ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com