Актуалізація соціального виховання та соціальної педагогіки в умовах гуманізації культури інформаційного суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Актуалізація соціального виховання та соціальної педагогіки в умовах гуманізації культури інформаційного суспільства

Сторінка 6

Щодо групи як об’єкта соціального виховання суспільства, то на відміну від пріоритету певної соціальної верстви (дворянство, робітники, інші), для якої соціум розробляв новітні технології прискореного засвоєння культурного спадку на попередніх етапах, у інформаційному суспільстві, на перший погляд, такої групи немає, оскільки соціум зацікавлений в розвитку здібностей кожного індивіда як потенціального “виробника” знань, цінностей. Однак у перехідний період такою групою фактично стає інтелігенція, яка найактивніше забезпечує нарощення знання, інформації, вдосконалення технологій, зокрема інформаційних та соціально-виховних, духовної культури та культури загалом. Проте це відкрита група, більш того, соціум через вдосконалення технологій навчання намагається залучити до неї якомога ширші кола співгромадян. Отже, в цілому знімається суперечність у зацікавленості групи та соціуму в доступі до освіти і культури. Більш того, з постійним розширенням соціальної свободи різних суспільних груп (вікових, статевих, сексуальних тощо) йдеться вже про специфіку формування та вдосконалення їхніх субкультур, яку має враховувати соціальне виховання як засіб трансляції культур різних соціальних суб’єктів.

Не важко передбачити, що особливого значення в інформаційному суспільстві набудуть, наприклад, обдаровані, зокрема інтелектуально, люди як культуротворчий потенціал нації. Це уможливлює в подальшому соціальну стратифікацію не за зовнішніми (соціальними – верства, нація, раса, клас, стать тощо), а за внутрішніми (завдатки, здібності, знання, духовність) ознаками людини, омріяну ще за античних часів Платоном. Свідченням цього є система грантів у високорозвинутих країнах на освіту для обдарованих дітей незалежно від походження, кольору шкіри, віросповідання тощо. Об’єктивної загальносуспільної цінності набуває вікова група від 20 до 45 років як найпродуктивнішого культуротворчого періоду життя людини.

Певне суспільство, зокрема плем’я, країна, споконвіку було провідним об’єктом соціального виховання, саме заради них виникла соціально-педагогічна ідея та створювалася соціальна педагогіка як наука. Для соціокультурного розвитку певного суспільства його соціальне виховання має будуватися в такий спосіб, щоб воно надавало “в розпорядження всіх, без винятку, членів всі блага, що забезпечує система, і при цьому кожний би мав достатньо реальну і рівноправну можливість для розкриття закладених в ньому можливостей”. Соціальні антропологи теж переконані, що “основний вплив зовнішніх сил – виховання, переконання, лікування тощо” – можливий і доцільний лише на процеси пошуку і набуття людиною смислу життя. Більш того, соціальні відносини, інститути, процеси “витримують” антропологічну експертизу лише тоді, коли сприяють пошуку сенсу життя кожним індивідом соціуму . З метою стабілізації культурного розвитку певного суспільства соціальна педагогіка інформаційної добина суспільному рівні має виходити з гармонізації цінностей не лише індивіда і суспільства в цілому, різних соціальних груп, але й загальносуспільних цінностей минулого, тих, що нині домінують, та тих, перспективних, що народжуються в сучасному соціальному існуванні.

Науково обгрунтовані технології соціального виховання на загальносуспільному рівні мають сприяти формуванню у першого (діти) і другого (дорослі) покоління повагу до “мовчазного вторгнення” (М.Гартман) цінностей людей похилого, тобто третього віку, оскільки не можна відкинути духовні надбання старшого покоління без загрози деформації цінностей середньої і молодшої генерації, навіть коли в минулому були помилки, бо негативний результат є попередженням прийдешнім. Слід гармонізувати вплив духовності похилих людей через усвідомлене сприйняття кращого в їхніх цінностях, яке забезпечило просування вперед, на вищий рівень духовності людей другого і першого віку і всього суспільства в цілому. До негативного ж слід ставитися як до досвіду, якого слід уникати цілеспрямовано. Позитивне ставлення до цінностей літніх людей зумовить повагу і до них самих як носіїв цих цінностей. Це дасть змогу в суспільстві, спрямованому в майбутнє і на все нове, уникнути дискримінації цілого покоління, як це відбувалося з дітьми в архаїчній Греції (де орієнтувалися на героїчне минуле) і через цінності-цілі соціального виховання ствердити на практиці примат натхненної людини незалежно від віку, статі, стану здоров’я та будь-яких інших соціальних ознак. Цінності людей похилого віку – це пам’ять духовності соціуму.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Дидактичні основи використання підручника як засобу навчання
Аналіз педагогічного досвіду свідчить про те, то педагоги не завжди організовують роботу з підручником на належному рівні: багато вчителів, працюючи виключно за підручником, не можуть внести корективи в методику навчання, тому що вони не відділяють зміст навчання від методичної побудови підручника. ...

Вікові особливості та здібності молодших школярів
Крім вікових особливостей образотворчої діяльності молодших школярів, варто враховувати неоднорідність структури їхніх здібностей. Згідно експериментальних даних, усіх дітей по їхніх схильностях і характеру здібностей до малювання можна розділити на три групи. До першого - - відносяться діти з вира ...

Характерні ознаки декоративно-прикладного мистецтва
Народне декоративно-прикладне мистецтво — одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Це широка галузь мистецтва, яка худож-ньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, те ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com