Актуалізація соціального виховання та соціальної педагогіки в умовах гуманізації культури інформаційного суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Актуалізація соціального виховання та соціальної педагогіки в умовах гуманізації культури інформаційного суспільства

Сторінка 4

Гармонізація стосунків людини і природи можлива тоді, коли соціальне виховання розширить людську свідомості до космічного рівня. Лише в такому разі людина буде здатна “оволодіти колосальними запасами своєї внутрішньої енергії та енергії космосу, використовуючи які, вона влаштує світ за космічним законом красоти і гармонії” .

Інформаційна культура, на відміну від доіндустріальної та індустріальної, потребує вдосконалення соціального виховання традиційного свого об’єкта – людини протягом життя, що зумовлено не лише тривалістю духовного розвитку, але й зростанням культурного спадку в геометричній прогресії. У зв’язку з цим ускладнюється процес культивування нової генерації, що, у свою чергу, потребує вдосконалення соціально-педагогічних технологій культивування молоді. Проте природою закладені такі унікальні адаптаційні можливості дитини, що їй все одне, чи пристосовуватися до існуючих ще нині залишків племінної культури австралійських аборигенів, чи до культури інформаційних США та Японії, лише б дорослі створили сприятливі умови залучення до цих культур. Інша річ, розширення часових рамок культивування дорослих. Тут спочатку необхідне усвідомлення громадськістю, зокрема педагогічною, нагальної потреби адаптації дорослих до культурних новоутворень, а потім – створення в національних системах виховання окремих структур безперервної освіти дорослих, у тому числі для людей похилого віку. Наступним кроком має бути розробка унікальних (оскільки дотепер у філогенезі не було потреби культивувати представників другого та третього покоління) соціально-педагогічних технологій освіти дорослих. При цьому враховувати слід складність адаптації їх до інновацій, оскільки природні механізми пристосування в них фактично зменшені, а інші спричиняють психічне напруження, критичний стан якого, за свідченнями психологів, загрожує свідомості. За відсутності превентивних заходів щодо "відставання" дорослих від розвитку культури в третьому тисячолітті можлива маргіналізація цих поколінь і формування ставлення суспільства до них, аналогічного ставленню до молоді віком із 7 до 30 років у античній Спарті. Отже, актуальність соціальної педагогіки підвищується у зв’язку з потребою наукового вдосконалення сучасних соціально-виховних систем, які мають включати такі структурні підрозділи, як освіта, зокрема соціальна, дітей, дорослих, людей похилого віку.

Має рацію Р.Уілсон стверджуючи, що культура безумовно має і обмежувальну функцію стосовно індивіда: “немовля генетично підготовлено до вивчення будь-якої мови, оволодіння будь-якими навичками, виконання будь-якої сексуальної ролі; …однак він (або вона) починають механічно, роботично сприймати обмеження свого соціального і культурного середовища, наслідувати та відтворювати їх”. Однак важко погодитися з його скарженням на те, що “виживання та підтримка статусу досягаються ціною втрати нескінченних можливостей незумовленої свідомості. Вважаємо, що загальнокультурний, зокрема духовний, розвиток людства не досяг ще рівня, щоб дозволити незумовлену свідомість індивіда, який на біологічному рівні все ще володіє “бідством”. Це теж саме, що дати шимпанзе клавіатуру, на якій серед інших є і ядерна кнопка. Людина – істота соціальна, і культура має захищати не лише існуючі покоління, але і майбутні, а отже, й керувати випадковими елементами, щоб забезпечити майбутнє людству, тим більш бажане майбутнє. І зовсім сумнівні ефектні, але, на наш погляд, не правильні слова Р.Уілсона: “Процес залучення до культури є процесом контролю над свідомістю. Всі ми – гіганти, виховані пігмеями, які навчалися жити, сгорбачившись подумки” . По-перше, ми виходимо з позиції Й.Гердера, трохи змінивши його фразу, що якби людина все видобувала з самої себе і розвивала все це без зв’язку з зовнішніми речами, то, була б можлива культура (за Гердером – історія) людини, а не людей, всього роду людського. Тому вважаємо процес залучення до культури не засобом “промивання мозку” (це можливо при маніпулюванні вже існуючої свідомості), а процесом саме формування людської свідомості. Свідомість індивіда є лише частиною свідомості суспільної, яка безперечно впливає на розвиток людини, випередивши її у засвоєнні цінностей, але ж без соціуму, його культури індивідуальна людська свідомість неможлива взагалі. По-друге, гігантом є людство, а кожний його індивід, як частина цілого, має лише цей потенціал, проте стати гігантом індивід може тільки у випадку, коли, осягнувши духовно все людство, його минуле і майбутнє, зможе хоч у чомусь з “багатства” просунути його вперед. По-третє, саме глобальне соціальне виховання здатне підняти кожну особу на найвищий рівень духовності, допомагаючи долати ціннісний рівень певного соціуму, цієї “родини” людини на світовому рівні. Тому вираз про “вихователів – пігмеїв” схожий на бравування підлітка (а ми всі у перехідному віці від індустріальної культури до інформаційної), якому пощастило пізнати щось більше ніж його батькам, але який забув, що саме їм він має завдячувати можливістю осягнути це пізнане. Та й навряд чи Я.Коменського, Д.Локка, К.Гельвеція, І.Канта, інших просвітників та духовних наставників людства можна хоча б образно назвати пігмеями. Навіть якщо погодитися з припущенням Р.Уілсона, що свідомість індивіда є люстерком всесвіту, останньому цього люстерка безумовно недостатньо через вузькочасове та вузькопросторове існування однієї людини. Мабуть скоріше всесвіту, що намагається самоусвідомитися, потрібно дзеркало-людство, яке поступово перестає викривляти. Саме тому ті, хто духовно зазирнули далі, піднялися на новий рівень буття, засвоїли наступний рівень соціальності, мають не картати своїх попередників, а, продовжуючи самовдосконалення, створювати соціально-педагогічні умови для трансформації соціального виховання відповідно до потреб інформаційного суспільства, щоб через оновлене соціальне виховання “підтягнути” все людство до свого рівня і вказати йому дорогу далі.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Актуально про педагогіку:

Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі
Розуміння того, що в центрі навчального процесу перебуває учень, потребує пошуку та використання сучасних засобів розвитку його особистості. У зв’язку з цим першочерговими завданнями шкільної освіти є: методологічна переорієнтація на особистість учня, оновлення змісту, впровадження сучасних техноло ...

Психолого-педагогічні аспекти розвитку логічного мислення учнів початкової школи
Шкільна навчальна практика показує, що багато вчителів початкових класів не завжди приділяють достатньо уваги розвитку логічного мислення і вважають, що всі необхідні розумові навички розвинуться з віком самостійно. Дана обставина призводить до того, що в початкових класах сповільнюється зростання ...

Рекомендації щодо розвитку уяви дошкільнят
дошкільний уява дитячий гра Уява - один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com