Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Сторінка 7

Значного впливу в підсистемі просвіти загальної системі вітчизняного соціального виховання, зокрема одухотворення дозвілля незаможних верств населення початку XX ст., набули народні будинки. Розпочато їх діяльність було, як вже зазначалося, з Полтавського будинку ім. М.Гоголя. У Харкові народний будинок відкрили 2 лютого 1903 року. Його провідні завдання – “надання відвідувачам розумних розваг”, тому тут працювали безкоштовна бібліотека-читальня, книжкова лавка, чайна, кравецькі курси, товариство взаємодопомоги ремісників, зал для глядачів. За шість років існування народного будинку відбулося близько 400 вистав (за п’єсами О.Грибоєдова, В.Шекспіра, М.Островського, М.Горького, Л.Толстого, Т.Карпенка-Карого, влаштовано 12 концертів (Ф.Шаляпін, А.Рубінштейн та інші), 103 читання, 15 лекцій, 7 оперних спектаклів. У червні 1915 р. у Харкові навіть відбувся з’їзд з питань розумних розваг, де діяльність народного будинку дістала високу оцінку, крім того, йшлося про створення мережі народних будинків в повітах. За цих же часів як форми просвіти розвиваються бібліотечна та музейна справи, народний театр, народні хори, які теж сприяли анімації дозвіллєвої діяльності передусім незаможних верств населення, пробудженню та розвитку духовності всього народу.

Активному проникненню соціально-виховних проблем у суспільну свідомість допомагала преса, бурхливий розвиток якої в Україні завдячує визнанню “малоросійського наречія”, дозволу на видання періодичних видань. Перша щоденна українська газета так і називалася спочатку – “Громадська думка” (з вересня 1906 по 1914 р. мала назву “Рада”). 1906 року в Харкові було розпочато видання газет “Слобожанщина”, “Правда”, на сторінках яких обговорювалися проблеми освіти рідною мовою, формування ширшої системи народних шкіл, які б мали більшу практичну значущість, критикувалася авторитарна схоластична система навчання в державних закладах та пропагувався прогресивний зарубіжний та вітчизняний досвід виховання, зокрема соціального.

З другої половини XVII ст. відбуваються суттєві зміни в організації громадської опіки жертв несприятливих умов соціалізації, керування якою поступово переходить від церкви до держави, а потім до громадськості. У XVIII ст. за часів царювання Петра I розпочато формування державної політики надання допомоги тим, хто на неї потребує через відкрите піклування (харчові гроші, пенсії) та через закриті заклади, створення законодавчої бази піклування, мережі соціальних закладів (“шпиталі” для убогих військових (1712), “шпиталі” для незаконнонароджених (1715), боротьбу з лжестарцями, через облік тих, хто просить милостиню. Стосовно дітей встановлено таку систему закладів громадської опіки: 1) губернські госпіталі для незаконнонароджених дітей; 2) сирітські будинки; 3) сирітські будинки при монастирях . Це свідчить про певний рівень духовної культури соціуму, коли усвідомлюється потреба соціальної підтримки людей в скруті, але в цих закладах йшлося радше про “утримання”, ніж про створення умов для повноцінного соціального розвитку. Петро I спробував поєднати державну та благодійну турботу. Наприклад, виданий в 1715 р. Указ про створення шпиталів для незаконнонароджених дітей передбачав їхнє фінансування за рахунок пожертвувань заможних громадян.

Катерина II продовжувала ці традиції. За її указом 1763 р. створено Виховне товариство, у рамках якого для дівчат з бідних шляхетних родин було відкрито Смольний інститут благородних дівиць. Цей інститут багато зробив у справі становлення та розвитку жіночого виховання і освіти. Система дитячих притулків як державних закладів почала формуватися в 60-ті роки XVIII ст. За розробленим І.Бецьким та А.Барсовим “генеральним планом” було відкрито Виховні будинки в Москві (1764) та Петербурзі (1770) для “незаконних” немовлят і дітей, яких батьки залишили через бідність. Метою цих закладів уже було не просте “утримання дітей з милосердя”, а – “виробити спочатку засобом виховання, так би мовити, нову породу або нових батьків та матерів, які своїм дітям ті ж самі прямі і грунтовні виховання правила в серце вселити були в змозі, які одержали вони самі; і так наслідуючи із роду в рід в майбутні століття”[. Отже, намагалися реалізувати поширену в Європі ідею вдосконалення суспільства через виховання. Діяльність виховних будинків грунтувалася на двох положеннях: моральному вихованні та перевазі загальної освіти над професійною: “Одне навчання неспроможне створити істинно корисних громадян: крім освіти розуму, необхідне облагородження серця”. Виховні будинки сприяли славі держави, наприклад, на базі Московського створили балетне відділення, а його перші випускники започаткували славетну московську школу балету. “Державні діти”, які виховувалися в цьому будинку, мали привілеї: їх не можна було закріпачити, вони звільнялися від податей, а найкращі серед них продовжували освіту в імператорському Московському університеті, Академії мистецтва або у фельдшерській школі.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Актуально про педагогіку:

Розвиток уявлень про поняття «театралізація»
Найскладнішою формою творчих ігрових ситуацій, де дитина може себе виявити є театралізація, що охоплює як самостійне творення образів так і постановку музичних сцен чи цілих вистав. До цього дітей потрібно готували поступово, пропонуючи учням різні завдання, серед яких можуть бути наступні: створит ...

Методи обробки і аналізу даних
Дані — первинна інформація, одержана в результаті соціологічного дослідження; відповіді респондентів, оцінки експертів, результати нагляду і т.п. З соціологічними даними можна проводити наступні операції: 1) готувати їх для обробки; шифрувати, кодувати; 2) обробляти (вручну або за допомогою комп'ют ...

Особливості діяльності соціального педагога в контексті організації змістовного дозвілля старшокласників
Гострота проблеми організації змістовного дозвілля учнів у школі пояснюється тим, що сучасна школа втрачає вплив на цю частину життєдіяльності школяра. Зорієнтована насамперед на те, щоб дати знання, школа, за словами зарубіжного педагога Р. Вінкеля, перетворилася в “безперспективну пустелю, в якій ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com