Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Сторінка 5

Треба зазначити, що державна система освіти почала формуватися в російській імперії лише на початку XIX ст., тобто на два століття пізніше, ніж, наприклад, у Німеччині. У документах (“Попередні правила народної освіти”, “Статут університетів” та “Устав навчальних закладів, підвідомчих університетам”, 1804) було зафіксовано, що саме для ”моральної освіти громадян, відповідно до обов’язків кожного стану, створюються чотири роди училищ, а саме: 1) приходські; 2) повітові; 3) губернські або гімназії; 4) університети” . Соціальну спрямованість виховання, корисну для російського уряду, підкреслено в діяльності більшості закладів. У приходських училищах, наприклад, крім навчання учитель давав настанови щодо головних начал закону божого, благонравія, обов’язків до государя, начальства і ближнього, в повітових – щодо “посад людини та громадянина”. У гімназіях передбачалося читання та переклад творів, які слугуватимуть освіті сердець і даватимуть чисте поняття про закон божий та громадянські обов’язки. На кінець XIX ст. на терені України було чотири університети (в Харкові,1805, Києві,1834, Одесі,1865, 1818 р. відновлено Львівський університет, переведений 1805 р. до Кракова), 129 гімназій (серед яких 77 жіночі; перша – Київ,1850), а крім того, приватні гімназії у великих містах, 16798 початкових шкіл. Розпочато становлення вищої технічної освіти (1844 р. – Технічна академія у Львові, 1885 – Харківський технологічний інститут, 1898 – політехнічний інститут у Києві, 1912 – Катеринославський гірничий інститут). 1874 року відкрився перший в Україні Учительський інститут у Глухові, а 1906 р. засновано Всеукраїнську вчительську спілку. Жіноча вища освіта почала формуватися наприкінці XIX століття. 1878 року створені вищі жіночі курси у Києві, 1907 р. – у Харкові, 1910 – в Одесі. Цього ж року в Харкові засновано жіночий медичний інститут .Заклади освіти неодноразово реформувалися державою протягом століття у зв’язку з соціокультурним розвитком (особливо політичним та економічним), ставали то більш демократичними, то консервативними, але чисельність та галузева різноманітність їх неухильно зростала відповідно до рівня індустріалізації країни.

Складова підсистеми соціального виховання – просвіта – завжди свідчила про певний рівень соціального розвитку населення країни, про сформованість духовного авангарду нації, який переймається проблемами духовного розвитку нижчих верств через залучення їх до культурного надбання національного та світового. На терені України цей процес у XIX ст. ознаменувався створенням низки культурно-освітніх товариств та установ, як вже традиційно було для цього часу – спочатку в Західній Україні ( 1816 р. – у Перемишлі освітнє товариство, 1817 – у Львові культурно-освітня установа – інститут Оссолінських, 1848 р. – культурно-освітнє товариство “Галицько-Руська матиця”[243,75]). У 1901 р. за участю В.Короленка, М.Коцюбинського, П.Мирного відкрився Народний дім М.Гоголя в Полтаві. На початку XX ст. товариства працювали дедалі більш централізовано. Наприклад, засноване 1906 р. товариство “Просвіта” мало осередки в Києві, Полтаві, Одесі, Чернігові. Об’єднанню творчої інтелігенції сприяли видання 1831 р. у Харкові “Українського альманаху”, скликання 1848 р. першого з’їзду діячів науки і культури “Собор руських вчених”, відкриття 1864 р. в Одесі “Товариства аматорів музики”, виникнення в Києві 1888 р. літературного гуртка (Л.Українка, А. Кримський, інші), заснування 1896 р. літературно-артистичного товариства, а 1915 – “Товариства українських акторів”. У поширенні культури неабияку роль відіграли бібліотеки: перша публічна бібліотека відкрилася в Одесі 1830 р., а наприкінці XIX ст. їх діяло понад 140 [243,109-112)]. Культурно-освітня діяльність товариств виявилася не лише в згуртуванні творчої інтелігенції, але й у формуванні на цій основі громадянського суспільства, спрямованого на підвищення культурного рівня країни, зокрема духовного.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Актуально про педагогіку:

Методи експериментальних досліджень
Експериментальне дослідження – спосіб дослідження в основі якого лежить експеримент, який являє собою науково поставлений дослід або спостереження явища в точно заданих умовах, слідкувати за його ходом, керувати ним, відновлювати його кожний раз при повторюванні цих умов. Основна мета експерименту ...

Значення демонстраційних дослідів
Мета застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Правильно поставлене запитання, а далі й ціла система запитань, привертають увагу учнів до об'єктів і дослідів, що демонструються, змушують їх цілеспрямовано й послідовно спостерігати, порівнювати, ро ...

Особливості розвитку комунікативних умінь і навичок у молодших школярів
Людське „Я", внутрішній зміст особистості виникає і формується не само по собі, а тільки в процесі спілкування з тими, хто оточує, де складаються певні особистісні взаємовідносини. І від того, який характер відносин дитини з тими, хто оточує, багато в чому залежить, які саме особистісні якості ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com