Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Сторінка 20

Розвиток соціального виховання як частини соціокультурної дійсності за індустріальної доби набув такого рівня, подальше вдосконалення якого не могло здійснюватися традиційними засобами, а потребувало наукового осмислення та обгрунтування на нових ціннісних засадах.

Крім того, індустріалізація європейської культури призвела до руйнації доіндустріального соціального регулювання, зокрема існуючої традиційної системи соціального виховання. Ця система мала трансформуватися відповідно до неіснуючої доти соціокультурної ситуації, забезпечуючи тим самим її динаміку. Секуляризація суспільного буття потребувала пошуку нових соціальних цінностей, ними були визнані соціоцентричні – національні – у більшості європейських країн. Послаблення ролі сім’ї, стану, релігії у соціальному розвитку людини компенсувалося приматом держави у формуванні національної системи соціального виховання, а, отже, домінуванням школи, освітніх закладів загалом в цій системі. Цілеспрямовано залучаючи до соціального виховання ширші кола населення, європейці усвідомлено сприяли демократизації культури, а отже, й розвитку культуротворчого потенціалу більшої кількості людей, формуванню суспільства як соціально активної більшості громади, що, в свою чергу, прискорювало культурну динаміку і зумовлювало потребу подальшого вдосконалення соціального виховання, аж до усвідомлення необхідності гармонізувати його за допомогою наукової теорії – соціальної педагогіки. Соціально-педагогічні теорія та практика стають жаданими лише тоді, коли соціум намагається досягти соціальності своїх суб’єктів не знищуючи їхню індивідуальність, тобто на добровільних засадах. Отже, соціальна педагогіка є продуктом і засобом демократизації культури соціуму.

Соціоцентричні цінності, реалізовані в індустріальній культурі через соціальне виховання, розвинули суспільну, зокрема національну свідомість європейської людини, надали їй впевненості у своїх силах, а звідси й оманливого відчуття незалежності від соціуму. Певна увага до розвитку індивідуальності, без якої неможлива культурна, особливо індустріальна, динаміка, задля рівноваги потребує зміцнення соціальності населення. Таким чином, соціальна педагогіка є результатом не лише демократизації, але й індивідуалізації культури соціуму, засобом гармонізації його складових.

Підвалинами соціальної педагогіки є високий рівень розвитку теорії соціального виховання представниками різних галузей суспільних наук, а також інноваційний досвід практики, здійснений найкращими громадськими діячами. За часів індустріальної епохи вперше у філогенезі людство було усвідомлене як об’єкт соціального виховання, запропоновано ідею гармонізації соціокультурного розвитку людини, нації, світового співтовариства, висунуто пропозицію відмовитися від будь-якої дискримінації в соціальному вихованні, зокрема прискорити культурну динаміку країни “знизу” через культивування людяності в нижчих верствах населення, розроблено соціально-виховні моделі та методики розвитку добровільної соціальності індивіда, мікросоціуму, країни. Отже, соціальна педагогіка виникає у висококультурному суспільстві, занепокоєному своїм духовним саморозвитком. Саме такі умови, аналогічні до еллінських, склалися наприкінці індустріальної епохи в Європі, але на вищому культурному (зокрема духовному) витку, тому тут оформилася соціальна педагогіка в самостійну педагогічну галузь, а за античної доби лише виникла її ідея.

Виокремленню соціальної галузі педагогіки сприяли: 1) розроблення теоретичних основ: обґрунтування специфічного предмета дослідження (“соціальні умови виховання і виховні умови соціального життя”, П.Наторп), мети, принципів, завдань, об’єктів практичної діяльності, визначення рівнів соціальної педагогіки – загальносуспільний та загальнолюдський (Г.Кершенштайнер), створення соціально-педагогічної моделі національного соціуму (П.Наторп); 2) поширення соціальної галузі педагогіки в Європі та США; 3) збільшення кількості науковців, які присвятили свої праці соціальній педагогіці, та соціально-педагогічних публікацій і видань; 4) аналіз теоретичного багажу соціальної педагогіки, дискусії стосовно предмета наукового вивчення та об’єкта практичної діяльності, дослідження її історії, систематизація соціально-педагогічних матеріалів та аналіз доробку провідних фахівців у становленні та розвитку соціальної педагогіки (Г.Будде, П.Бергеманн, В.Тіммен, П.Барт).

Страницы: 15 16 17 18 19 20 21

Актуально про педагогіку:

Парність і непарність тригонометричних функцій. Періодичність тригонометричних функцій
Розглянемо парність і непарність тригонометричних функцій. При повороті одиничного вектра ( початкового радіуса ) на кути і - абсциси векторів і рівні, а ординати рівні за модулем, але протилежні за знаком ( рис. _ ). Це значить, що , , тобто функція є парною, а непарною. Розглянемо інші тригономет ...

Зміст та організація експериментального дослідження та перевірка його ефективності
Дослідження мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи. На першому етапі (2006/2007 навчальний рік) була визначена проблема дослідження, вивчалась педагогічна і методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів у сфері навчання дітей усному пер ...

Зв’язок методики навчання іноземних мов із суміжними науками
Методика навчання іноземних мов, будучи самостійною педагогічною наукою, пов’язана в той же час з цілим рядом інших наук і використовує як встановлені ними факти, так і розроблені закономірності. Методика вивчає питання навчання учнів іноземної мови та їх виховання засобами цього предмета, тому зв’ ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com