Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення вітчизняної соціально-педагогічної науки та практики

Сторінка 14

На рубежі століть спостерігалися перші спроби рефлексії вітчизняного соціального виховання, а саме, спираючись на історико-культурний досвід вітчизняного виховання, намагалися теоретично довести соціальну потребу гармонізації різних його видів (сімейного і шкільного) в загальному соціально-виховному процесі (В.Ключевський ). Крім того, було усвідомлено культуротворчі можливості соціального виховання. Прикладом цього було дорікання педагогам не лише з приводу того, що вони не аналізують культурне підгрунтя, яке породжує педагогічні теорії та сприяє їх росту та розвиткові, а й через те, “що мало зроблено для зазначення зворотного їх (педагогічних теорій) впливу на культуру”(М.Демков ).

Насправді питання соціального виховання дітей, національного суспільства стали досить актуальними для вітчизняної соціальної свідомості на початку XX ст. Фахівці, як правило, висували проблему, а громадськість активно намагалася її вирішити. Наприклад, Перший загальноросійський з’їзд із сімейного виховання ухвалив таку резолюцію: “Виховання молодого покоління має бути спільною справою сім’ї, суспільства і школи, для чого, з одного боку, мусить бути встановлено тісний зв’язок між кожною окремою школою і родиною, діти якої навчаються в ній, і, з другого боку, – вжито заходів до розповсюдження в широких колах суспільства правильних педагогічних поглядів і до згуртування батьків” . Навіть було запропоновано створення загальноросійського батьківського союзу. Проте цілісної теорії керування соціальним вихованням та досвіду здійснення її у відкритому соціальному середовищі до С.Шацького не було.

Станіслав Теофілович Шацький (1878-1934) фактично став “батьком” вітчизняної соціальної педагогіки. Перший досвід суспільно-педагогічної діяльності в “Сетльменті” (американська ідея, пересаджена в російський грунт відомим педагогом О.Зеленко) та в літній трудовій колонії “Бадьоре життя”, підвів його до висновків, що ефективність виховної роботи з дітьми залежить від тісного контакту з соціальним середовищем, зокрема з батьками. “Не можна зрозуміти, де закінчується дитина і починається середовище”. Саме тому “Сетльмент” зосередився на “суспільному дитячому вихованні”. Відштовхуючись від тези, що “існує дитина, котра віддзеркалює всілякі виховні впливи середовища, а тому в усі проявлення дитини треба вводити значні соціальні поправки”, “Сетльмент” почав роботу із “соціального вивчення району” між Бутирками та Мар’їною Рощею і “будування планів своєї роботи, виходячи з цих соціальних умов”. Крім дитячих клубів, “Сетльмент” складався з дитячого садочка, дослідної школи, трудових майстерень для підлітків. Чисельність дітей досягала 450, робота з ними будувалася на принципах ініціативи, самоврядування, самодопомоги. Але здійснювати ці принципі в дитячому середовищі було важко – спочатку діти навіть “вимагали” покарань: “Доводиться боротися не лише з середовищем, сім’єю, вулицею, а із самими дітьми і за них же самих. Показовим для виявлення гармонійності системи соціального виховання (індивідуальне разом з національним та загальнолюдським) С.Шацького є те, що у розпалі шовіністичного запалу Першої світової війни він не зрадив своїм соціальним та педагогічним ідеалам і “зберіг дітей … від збудження ненависті до німців, що було за тих часів досить поширеним в демократичних колах нашої громадськості”, незважаючи на те, що “ця позиція значною мірою ізолювала і мене (С.Шацького), і моїх товаришів від загального потоку і суспільно-педагогічної роботи”.

Розуміння ролі середовища в суспільному вихованні дітей виявилося в організації паралельної роботи з дорослими. Висновки С.Шацького були такі: заради вдосконалення виховання необхідно проводити більш широку культурно-просвітницьку роботу в районі, впливати і на дорослих – це дасть можливість пожвавити громадське життя загалом. Ця робота почалася ще у “Сетльменті”, з 1912 р. тривав процес створення проекту Дослідної станції, яка б “захоплювала велике коло суспільних явищ, тобто він включав в себе значною мірою те середовище, в якому доводилося працювати дитячим закладам”. Реалізувати ці ідеї С.Шацький зміг уже після 1917 року, продовжуючи свою виховну експериментальну діяльність на станції “Дитяча праця і відпочинок”. Розпочав – на Першій дослідній станції Наркомпросу (1919-1932), під гаслом “переходу від педагогіки індивідуальної до педагогіки соціальної”, основним завданням якої була “педагогізація середовища”. “Суспільно-педагогічна робота може бути лише тоді ясною й з успіхом проводитися в життя, коли вона тісно пов’язана з планом економічного і з характером побутового життя району”.

Страницы: 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Країни Центральної, Західної і Східної Африки
Західна Африка − найнаселеніший регіон материка, на 1/6 території якого проживає третина всіх африканців. До регіону належить 15 держав. Межує вона з Північною та Центральною Африкою, омивається водами Атлантичного океану та його найбільшої затоки біля берегів Африки – Гвінейської. На півночі ...

Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни
Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш ґрунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють п ...

Структура педагогічної діяльності
На відміну від прийнятого в психології розуміння діяльності як багаторівневої системи, компонентами якої є мета, мотиви, дії і результат, стосовно педагогічної діяльності переважає підхід виділення її компонентів як щодо самостійних функціональних видів діяльності педагога. Н.В. Кузьміна виділила в ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com