Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Сторінка 9

Загальне переконання педагогічної громадськості в нагальній потребі оновлення школи – основного суспільного закладу керованої соціалізації спричинило виникнення альтернативних (традиційній школі) навчальних закладів в різних країнах Європи на початку XX ст. У альтернативних школах апробувалися соціально-педагогічні ідеї того часу щодо створення справжніх суспільств дітей, де дорослі виконували роль позитивного суспільного прикладу і підтримки у скрутну хвилину: Вальдорфська школа (1919) Р.Штайнера (1861-1925) в Німеччині, школа в Саммерхіллі (1924) О.Нейлла (1883-1973) у Великій Британії, школа в Піульї (1935) С.Френе (1886-1966) у Франції, “Будинок Сиріт”(1911-1942)) та “Наш Дім”(1919-1935) Я.Корчака (1978-1942) у Польщі тощо. У всіх перелічених закладах відмовилися від авторитарності у стосунках з дітьми, від селекції та сортування дітей на добрих та поганих за критерієм успішності. Правила гуртожитку вироблялися колективно дітьми згідно з їхнім усвідомленням необхідності керувати суспільною життєдіяльністю, тут не “гралися” у дитяче самоврядування, а жили за цими законами всі, зокрема дорослі, які мали ті ж самі права, що й діти. Характерною ознакою цих закладів є вільна дитяча преса, справедливий дитячий суд, до якого притягнути можна було і дорослих, рівне виборче право до органів самоврядування. У деяких закладах навчання відігравало більш значну роль (школа С.Френе), в інших – меншу (вільне відвідування навчальних занять, навіть існування виду покарання як заборона їх відвідувати протягом певного часу – у школі О.Нейлла), воно було по-різному впорядковано (у вальдорфській школі один вчитель навчав з 1 по 8 клас, у школі С.Френе створили систему класів-лабораторій чи галузевих кабінетів), але повсюди навчання не переважало, воно було лише однією із складових громадського шкільного життя, яке слугувало духовно-душевному розвиткові дитини. А ось організації дозвілля приділялося багато уваги: дитячі театри (драматичні, лялькові, музичні тощо) та цирк, танці, музичні бали, свята (наприклад, “Першого снігу” в Я.Корчака), голосні читання книжок, заняття улюбленою справою, ручною працею та інше. Альтернативним школам притаманна профорієнтаційна робота, у вальдорфському закладі, наприклад, було виокремлено соціально-педагогічний потік навчання з 11 по 12 клас. Отже, у цих виховних закладах відпрацьовувалася модель внутрішньої соціально-педагогічної діяльності школи з виховання соціальної індивідуальності дитини, її духовності завдяки практичному залученню до громадського життя школи задля гармонійного життя в “дорослому” соціумі.

Соціально-педагогічні ідеї втілювалися у практику виховання і у США. Інтеграція індивідуального та соціального виховання, дітей, дорослих та людей похилого віку, родини та школи, місцевого населення та іммігрантів, навчання та дозвілля була притаманна практичній діяльності клубно-освітнього закладу – сетльменту – Джейн Адамс у Чикаго (США). Справедливою є оцінка З.О.Мальковою його виховної діяльності: “Сетльмент надавав велику допомогу іммігрантам, ознайомлюючи їх з новою країною, її мовою, законами, історією, звичаями та культурою”[316,96]. Отже, Д.Адамс використала клуб – дозвіллєвий заклад – з метою соціально-педагогічної адаптації людей всіх вікових груп різних національностей та рас до нової для них культури.

Новим позитивним (оскільки середньовічна дитяча організація під керівництвом Д.Савонароли радше калічила душі хлопців) елементом теорії та практики індустріальної соціальної педагогіки став дитячий рух. Фахівці стверджують , що ідея дитячої організації, яка б і враховувала інтереси дітей, і продовжувала виховний процес поза школою, належить американському письменнику Ернсту Сетон-Томпсону, який 1901 р. заснував дитячий природоохоронний рух “знавців лісу”, запропонувавши сільським підліткам на вихідні пожити життям “справжніх” індіанців.

Очевидно, створення дитячої організації було потребою часу, оскільки військовий в минулому Р.Баден-Пауелл (22.02.1859-1941), взявши за основу ідею американського письменника, воєнізувавши її докорінно, створив з часом всесвітню організацію скаутів (англ. букв. “розвідник”). Скаутизм не заміняв родину, школу, релігійні та інші соціальні інститути суспільства, а доповнював їх соціалізуючий вплив, заповнюючи “вільне” виховне місце. За Г.Грібановою, “батько” скаутизму так зазначав мету: “Зробити внесок у розвиток молодих людей, в розкриття повною мірою їхнього фізичного, інтелектуального, соціального і духовного потенціалу, як індивідів, відповідальних громадян і членів своїх місцевих, національних та інтернаціональних товариств. Система виховання скаутизму за суттю є самовихованням через низку взаємопов’язаних методів: присяга та закон; навчання дією; робота в малих групах; прогресивні і стимулюючі програми діяльності (відповідно до етапів поступового гармонійного розвитку, які грунтуються на інтересах дітей та наближені до природи); система відзнак (відповідно до набутих знань, вмінь, навичок). Крім того, скаутизму притаманна особлива увага до атрибутики та символіки: яскраві церемонії, гучні паради, зльоти, пишнобарвні ритуали. Завдання дорослих – лише допомогти молоді в досягненні цілей руху при повній повазі особистості кожної дитини і визнанні її самоцінності .

Страницы: 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Географічний майданчик принципи його обладнання
Якщо розглянути можливу будову географічного майданчика та він в певній мірі має укомплектовуватися за певними принципами тобто має вміщати в себе певні відділи. Відділи такого майданчика мають відповідати нормам законодавства що до навчання дітей на свіжому повітрі та санітарно гігієнічним нормам ...

Зміст та формування лексичної компетенції
Наступним завданням даного дослідження є: дати визначення поняття лексичної компетенції проаналізувати зміст лексичної компетенції. Під лексичною компетенцією розуміють лексичні знання, а також здатність використовувати мовний словниковий запас у мовленні: усному (аудіювання, говоріння) і писемному ...

Художня своєрідність малювання пейзажу як засобу відображення дійсності
Специфіка реалістичного зображення пейзажу полягає в тому, що творчість ґрунтується на реальній дійсності, а думки і почуття художників передаються через зображення реальної дійсності. Навчання зображення пейзажу пов'язане з розвитком у студентів уміння правдиво передавати кольором видимі форми за ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com