Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Сторінка 8

Соціальна педагогіка особливе місце в соціальному вихованні надає релігії. Поділ на “релігію взагалі” та “релігію освіти” свідчить про ставлення до неї як до вищого прояву людської духовності, про усвідомлені і означені провідні цінності. Передбачаючи створення в майбутньому єдиної культури людства, вважали за можливе і створення єдиної віри людства, оскільки виховний потенціал релігії за середньовічної доби не використаний повністю.

Дуже вчасним було попередження перших фахівців-теоретиків про неможливість політизації соціальної педагогіки, зокрема шкільної справи. “Соціальне питання школи та вчительства” вимагає: “Не принижуйся до того, щоб дивитися на цю велику справу через окуляри твоїх особистих поглядів і кола інтересів. … Не спотворюй, не викривляй її через утиснення в прокрустове ложе твоєї партійної політики. Занадто велика вона і добра для того.

Соціальні педагоги були переконаними, що “справжній соціально-педагогічний погляд” переможе, як того потребує “природний процес розвитку соціальних та педагогічних ідей, тому що це диктується соціальними умовами та запитами виховання”, оскільки “людина не має змоги належно розвивати всі свої багаті природні таланти, особливо свої вищі духовні та моральні нахили, коли вона живе ізольованим особистим життям, а не в сфері громадськості”. Більш того, вони фактично вважали, що виховання людини як окремого індивіда, що живе лише для себе, є злочином проти її справжньої натури: “Власне тому, що людина може діставати своє моральне задоволення, своє щастя, може досягти кращого розвитку всіх своїх багатих талантів та вищих здібностей тільки у громадянстві та через громадянство, вона повинна й виховуватися у громадянстві та для громадянства.

Безсумнівно, що розвиток соціально-педагогічної теорії впливав і на вдосконалення практики соціального виховання. Наприклад, досить взаємозалежне це відбувалося в творчості Г.Кершенштайнера (“у такому щільному зв’язку з пульсом сучасної культурної дійсності”). Плануючи оновлення школи (керівник шкільної справи м. Мюнхен) відповідно до культурних потреб сучасного йому суспільства, Г.Кершенштайнер не міг уникнути аналізу системи соціального виховання народу, яку він називає громадянським вихованням, маючи на увазі нагальну потребу німецької нації (яка об’єдналася остаточно лише 1871 р.) у зміцненні доцентрових сил. Наведена Г.Кершенштайнером схема соціального виховання є не досить повною, хоча і розглядає шість груп “закладів” країни, що сприяють гуманному розвиткові народу. Однак висновки були цілком справедливими: “Усім притаманний один недолік: відсутність організації, усвідомлено спрямованої на громадянське виховання”. Цей недолік призводив до розпорошеності матеріальних і духовних сил, нерівномірності розподілу виховних дій (“селянське населення нічого цього не одержало”), отже, до зниження ефективності загальних виховних зусиль. Тому Г.Кершенштайнер спробував надати соціальному вихованню народу цілеспрямованого, системного (отже, наукового) характеру через висування в системі виховання на перше місце школи, однак не народної “школи-навчання”, що існувала з кінця XVIII ст., а перетвореної на сучасну “школу-виховання”.

Уперше визначається провідною метою найнижчої ланки державного виду соціального виховання формування потреби і навички “брати участь у роботі над моральним оздоровленням широкого суспільного життя, в якому вони (діти – А.М.) живуть і працюють у сфері своєї професії”. Більш вдало сформулювати соціально-педагогічну мету трудової народної школи було б й годі намагатися. Проте, на думку Г.Кершенштайнера, вона вважалася й у цілому провідною метою соціального виховання країни через поєднання трудового та духовного розвитку: “Для цього вищого акту громадянського виховання молоді, який має слугувати основним завданням будь-якого суспільного виховання, найважливішим є раннє призвичаювання до роботи задля ідеї”.

Як соціальний педагог-практик Г.Кершенштайнер, вгледівши суперечності в підходах до соціального виховання дітей з народу (не дістають належного виховання в родині; несформовані морально занадто рано вступають в реальне життя з його соціальними небезпеками) та нащадків заможних верств населення (високий рівень духовного та матеріального сімейного життя сприяє формуванню особистості, проте вони до 18-19 років залишаються “під дисциплінуючим впливом школи”), реалізував додаткову школу з 14 до 18 років для підмайстрів, які закінчили народну школу. Однак він не зупинявся у виховному процесі лише на школі, а намагався гармонізувати й інші сторони життя своїх учнів, особливо турбували його їхні житлові умови: “Усе, чого досягла народна школа в моральному і фізичному вихованні, все, що далі здатне дати навчання у доброго майстра разом з доброю додатковою школою щодо характеру наших вихованців – усе це може бути зовсім знищено поганими житловими умовами”. Задля запобігання цьому він пропонує створити розгалужену мережу охоронних організацій, притулків, щоб “вирвати юних робітників і робітниць” “із переповнених квартир батьків та приміщень з ліжко-місцями”. Г.Кершенштайнер розуміє, що завдання соціального виховання неможливо реалізувати лише за допомогою фахівців, що це справа спільна, тому потребує залучення широкого кола громадськості. Сам він зацікавлює додатковою школою майстрів (разом обговорюють навчальні плани та правила школи), закликає до надання можливості освіченим робітникам через державні посади вирішувати проблеми виховання людей свого класу через державні посади, стимулювати особисту участь представників промисловості у справах робітників (наводить приклад Р.Оуена) тощо.

Страницы: 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Актуально про педагогіку:

Доброзичливе ставлення вчителів до учнів, стимулювання й заохочення
Враховуючи наявність у багатьох розумово відсталих стійкого негативного ставлення до процесу навчання взагалі і до математики зокрема, намагатися створити в учнів відчуття стабільних успіхів. На невдачі, помилки, труднощі увага майже не повинна звертатись. Учитель постійно наголошує на успіхах як о ...

Види пейзажного живопису
Як би не різнилися витвори образотворчого мистецтва за національними особливостями, індивідуальною манерою їх авторів, як би не залежали від географічного середовища і багатьох інших умов, вони завжди підкоряються специфіці вигляду і жанру, до яких відносяться. Витвори образотворчого мистецтва тісн ...

Авторські пропозиції
Аналіз теоретичної літератури, методичних розробок та результати власних спостережень дали нам змогу виділити фундаментальні принципи виховання загальнолюдських цінностей у школярів. Це такі принципи, як природовідповідності, культуровідповідності, етнізації, гуманізму, демократизму, єдності сім'ї ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com