Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Становлення соціальної педагогіки як науки та суспільної практики

Сторінка 3

Провідним принципом розвитку людини і спільності П.Наторп визначає “закон концентрації свідомості водночас з поширенням її виднокругу ”, а головним завданням соціальної педагогіки – розвинення свідомості індивіда і соціуму до загального цілого – до людства. “Тільки розвинута свідомість стосовно цього веде й поодиноку людину, й окрему групу до такої діяльності, за яку можна ручитися, як за діяльність здорову і корисну”. Погоджуємося з трактуванням П.Соколовим основної умови щодо виконання цього завдання – “виховання в спільності, тобто в спілкуванні людських свідомостей чи воль”, оскільки “через спілкування свідомостей збуджується самодіяльність свідомості, і одна свідомість розширюється до повноти другої”. П.Наторп доводить, що будь-яка спільність свідомостей впливає на волю, всяка людська спільність потребує певною мірою спільності воль, хоча і зауважує, що спільність не виховує волі, особливо в моральному напрямі, коли один просто пасивно підлягає впливові іншого. Однак у нього йдеться про іншу спільність, а саме: “про спільну волю, про утворення волі через спільність, … коли одна людина стоїть проти другої, як рівна супротив рівної, коли вони за добровільною згодою вчаться одного хотіти. Адже воля в повному розумінні слова – це самосвідомість. У цьому значною мірою проглядає неокантіанство автора і його повага до особистості.

На відміну від античної ідеї соціальної педагогіки, наукова індустріальна соціальна галузь педагогіки ні в якому разі не принижує значення особистості в соціумі, тим більш не закликає до притиснення індивідуальності в процесі виховання, а пропонує вдосконалювати її через спільність, оскільки “піднесення до спільності є поширення свого “я”, “цей індивідуалізм не заперечує спільності, а неминуче веде до неї,… позбавляти індивідуальність цього ставлення до спільності – значить скорочувати її, а не давати їй простору. Отже, соціальна педагогіка просто запропонувала реалізовувати позитивний виховний потенціал суспільства як засіб його самовиховання заради створення сприятливих соціальних умов виховання індивідів, спрямованих на суспільність. Власне, цим долався соціальний авторитаризм виховної системи Платона і вказувався вихід для збереження соціуму при розвитку індивідуальності, якого свого часу не змогли знайти давні греки.

Соціальна педагогіка виходила з принципового визначення, що “виховання індивіда за суттю різними сторонами залежить від соціальних причин, …надати людському життю соціального характеру можна за допомогою певних форм виховання індивідів, які мають бути членами цього життя”[352,202]. Активна соціальна діяльність людини, окремих груп спрямована на вдосконалення існуючих соціальних форм життя, зокрема виховної системи держави – це самовиховання суспільства, у процесі якого виховуються і суб’єкти цієї дії. Звідси, соціальною педагогікою індустріальної епохи було запропоновано спочатку гармонізувати соціальне виховання як засіб поглиблення та розширення свідомості, виховання волі, збудження соціальної активності в трьох соціальних сферах: в сім’ї або “домі”, школі і суспільному “житті дорослих”. Таким чином, як об’єкти і суб’єкти практичної діяльності соціальної педагогіки розглядалися соціум, група людей, людина упродовж усього життя. Відомо, що за тих часів поширеним серед багатьох фахівців було обмеження об’єкта педагогіки лише дітьми та молоддю (навіть коли йшлося про реформування суспільства через виховання, мали на увазі – через нову генерацію). З огляду на це соціальна педагогіка свідомо розширила загальнопедагогічний об’єкт, відновила його античне розуміння. Проте поширення педагогічного процесу на все суспільство в індустріальну епоху відбувається заради індивіда, тоді як в античну – сприятливі для розвитку особи умови створювалися заради соціуму. Отже, принциповою відмінністю цих епох є цінності.

Стосовно сімейного чи домашнього виховання, то необхідно відзначити професійну мужність та наукову прозорливість засновників соціальної педагогіки. Професійна мужність полягала у відстоюванні сімейного виховання в умовах галасу деяких філософів, соціологів про “смерть” сім’ї, або, у кожному разі, про її неспроможність у соціалізації дітей за нових соціально-економічних обставин, а прозорливість – у передбаченні, що через подальше усуспільнення життя і суспільство, і особа потребують зміцнення розвитку індивідуальності, основи якої спроможна закласти лише родина. Доводиться: якщо сім’я припиняє існувати як “клітинка” економічного життя, то вона не повинна щезнути як індивідуальна частинка спільнісного буття, особливо в індустріальну епоху. “Законами соціального розвитку цей самий механізований робітник закликається до участі в самоврядуванні суспільного життя. Отже, духовне визволення і підвищення цього робітника потребують індивідуалізованішого виховання, що можливо лише в родині”[474,667], при цьому як завдання сімейного виховання в загальній системі соціального визначається досягнення “спільності почуттів”.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

Функціональне призначення кабінету біології
Перші кабінети природознавства представляли собою музей, в якому зберігалися гербарії рослин і опудала тварин в скляних шафах. Пізніше з впровадженням експериментальних методів кабінет стає класом-лабораторією. З'явилися скляний і порцеляновий посуд, мікроскопи, були виділені кімнати для живих росл ...

Принципи конструювання інтегрованих уроків з розумового розвитку учнів 1-го класу
Гуманізм, формування цілісної картини світу - провідні тенденції розвитку сучасної школи. Особливе значення ці ідеї мають для змісту початкової освіти. Ідея інтеграції змісту й форм навчання, зокрема інтегрованих уроків, є актуальною, привертає значну увагу широкої педагогічної громадськості. Дидак ...

Організація та проведення педагогічного експерименту
Педагогічний експеримент полягає у планомірній зміні умов педагогічного процесу і реєстрації відповідних наслідків. Умову, яку експериментатор спеціально і планомірно змінює, щоб оцінити її вплив на той чи інший аспект педагогічного процесу, називають незалежною змінною. Аспект педагогічного процес ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com