Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння

Статті і корисна інформація » Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку » Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння

Сторінка 2

У безпосередньому взаємозв’язку з філософською концепцією діяльності перебуває методологічний підхід до проблем соціалізації, який полягає в їх усвідомленні через категорії “суб’єкт” та “об’єкт”, з нього випливає необхідність педагогічного осмислення взаємовідносин категорій суб’єкта та особистості. Не вдаючись у деталі суб’єкта щодо індивіда як джерела свідомо цілеспрямованої активності, як рушія вільної діяльності, самодіяльності.

Подальший прогрес зазначеного вище напрямку філософських пошуків виводить у поле питань різноманітності характеру соціальних стосунків, якості суспільства та пануючого в суспільстві ладу з точки зору його ставлення до індивіда.

У зв’язку з цим очевидним є факт, що якщо у суспільстві обмежується “суб’єктивність” особистості, то процеси становлення особистості, її соціалізації втрачають свою адекватність.

Розглядаючи проблему соціалізації, українські філософи В.Саратовський, Г. Заїченко, І.Кальний та інші розвивають її діалогічну концепцію й відокремлюють такі рівні або виміри цього процесу:

– відношення “я – я” – внутрішній діалог, умова формування самосвідомості та самооцінки;

– в “я – ти” – царина формування морального почуття, почуття любові, ненависті, дружби;

– в “я – ми” – царина виховання національної свідомості, класового почуття, почуття гуртової солідарності;

– в “я – людство” – умова усвідомлення своєї приналежності до роду людського, джерело філософсько-історичних, футурологічних рефлексій;

– в “я – друга природа” – царина оцінки світу речей;

– в “я – природа” – царина прояву найрізноманітніших інтересів;

– в “я – універсум” – царина формування світогляду релігійних і філософських вчень.

Ця концепція, є своєрідним узагальненням сучасних підсумків аналізу, і постановку системи конкретно-наукових проблем її вивчення.

Поняття “особистість” широко використовується в науках: філософії, психології, педагогіці, та соціології.

У філософії особистість розуміють як систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства, спільноти. Іншими словами, є соціальним та психологічним обличчям людини.

Таке визначення особистості відповідає спрямованості різноманітних проблем філософського дослідження особистості, з яких найважливішими є її соціальні ат біологічні детермінанти, ступені свободи особистості стосовно суспільства, природи і самої себе.

У психології, де існує велика кількість різних тверджень особистості, найвикористовуванішим є визначення особистості як деякої неповторної цілісності.

Головною проблемою дослідження особистості академік Леонтьєв вважає проблему внутрішньої структури особистості, рівні, що утворюють її, та їх співвідношення. Із цією проблемою пов’язане нове бачення соціального та біологічного співвідношення в людині.

Педагогіка, для якої виховання особистості є предметом дослідження, обмежується, як правило, психологічним визначенням особистості, не включаючи поняття “особистість” до основних категорій”.

Такий підхід навряд чи можна визнати виправданим, оскільки тим самим створюються передумови для виникнення “розриву” між педагогічною системою виховання та її центральною ланкою – особистістю.

Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на відправну точку: не на індивідуальні особливості людини, а на її соціальне оточення – соціальну систему, в яку вона входить, і соціальні ролі, які вона виконує в цій системі.

У межах загального соціологічного підходу об’єднано ряд підходів до розуміння особистості як специфічного утворення, що виходить з тих чи інших соціальних факторів, які відокремлюються як головні.

Основними соціологічними концепціями особистості згідно з класифікацією Д. В. Ольшанського є такі:

1. Теорія “дзеркального я”. У ній особистість розглядається як функція, похідна від повністю соціально зумовленого “я” людини. Самосвідомість особистості формується в результаті соціальної взаємодії дивитися на себе очима інших людей. Зі стійких уявлень про людину і інших людей. формується та об’єктивна якість, яка і є особистістю.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Експериментальне дослідження мотиваційної готовності першокласників до шкільного навчання
Експериментальне дослідження проводилося у навчально-виховному комплексі «Школа – дитячий садок» с. Маркова Монастирського району Тернопільської області. Ним було охоплено 25 учнів експериментального і 28 учнів контрольного класів. Наше дослідження особливостей мотиваційної готовності першокласникі ...

Поняття «колектив» і його вплив на формування особистості
У сучасній психолого-педагогічній літературі вживається два значення поняття колектив. Перше: під колективом розуміється будь-яка організація, група людей (на заводі, у цеху, бригаді, студентській групі й т.д.); друге: під колективом розуміється високий рівень розвитку групи. У цьому випадку мова й ...

Психологічні умови розвитку дитячої уяви
Уява – один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входять в будь – який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь – яка дитяча продуктивна ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com