Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння

Статті і корисна інформація » Соціальні умови морально-правової соціалізації дітей молодшого шкільного віку » Світоглядно-філософські концепції соціалізації як підґрунтя її соціально-педагогічного розуміння

Сторінка 1

Порівняльне дослідження соціально-педагогічних аспектів соціалізації молоді по-перше вимагає конкретного розуміння суспільного значення цього явища як логічної основи визначення соціально-педагогічного змісту та форм буття в оточенні різних культур. Це вихідний пункт розуміння проблематичного поля та характеру соціально-педагогічного вивчення цього явища.

Незважаючи на те, що поняття “соціалізація” відносно нещодавно набуло науково-термінологічного значення, воно привернуло неабияку увагу мало не всіх найбільш значущих сьогодні західних філософських шкіл.

Осмислення та вивчення проблем соціалізації відбувається у різних наукових галузях. Щодо тлумачення та використання поняття соціалізації існують певні постулати фундаментальних рис і визначень реальності судження про людину і суспільство в їх взаємовідносинах.

Множина цих поглядів у філософії відображає різноманітність соціальної реальності і місця людини в ній, а також дуже високий рівень свободи наукового пошуку. Взаємодія цих поглядів відображають культурну та смислову цілісність світу, який знаходиться у постійній динаміці змін. Це підстава, яка робить можливим, необхідним і продуктивним діалог між різноманітними філософськими школами, кожна з яких знаходить особливий елемент істини.

Така ситуація в європейській науковій думці у свою чергу підтверджує те, що реальним наслідком соціалізаційних процесів і зусиль у сучасному світі є, з одного боку, розвитку в особистості інтелектуальної і соціальної свободи, а з іншого – вдосконалення соціального діалогу, взаємодії, кооперації. Але сама стрімкість розвитку цього суспільства виявляється спричиненою в тому числі й результативністю соціалізаційного процесу, спрямованого до свободи як передумови соціальної творчості генерації і випрацювання високоефективних механізмів інтеграції людських творчих зусиль. Це є своєріднім підсумком осмислення проблеми соціалізації в західній філософії. Людський розвиток від самісіньких першоджерел є сходженням до свідомості, а потім до вищої свідомості як єдиного центра духовного тяжіння, до “пункту Омега”.

Соціалізація разом з персоналізацією є двома етапами, завдяки яким утворюється “духовний синтез” або “диференційована єдність”. І якщо персоналізація – це етап виникнення та вдосконалення особистості, то соціалізація – це сфера, в якій окремі свідомості і самостійності об’єднуються, проявляючи глибину та непередбачуваність свого “Его”.

Оцінюючи зміст думок різних вчених для соціально-педагогічного розуміння проблеми соціалізації, легко визначити, що вони безпосередньо наголошують на проблемі нерозривності інтелектуального та етичного, пізнавального та практичного, психофізичного та соціального, інтелектуального та чуттєвого аспектів людського становлення та існування. Висновки з цих аксіоматичних нібито істин сягають глибинних засад значення та організації процесу взаємодії дитини та суспільства, дитини та її оточення.

Соціальне середовище, треба розуміти не тільки як повсякденне оточення в якому формується особистість, але й як множину очікувань, можливостей та вимог, яка виконує конструктивні й диригентські функції цього процесу. Це система викликів та очікувань, яка складним чином відображається в самому фундаменті свідомості та почуттів індивіда, у наборі правил та стандартів поведінки й діяльності, в її пізнавальній структурі.

Мірою наростання значимості середовища для індивіда, тобто мірою наростання включеності в середовище (соціаліз) збільшуються витонченість та різноманітність особистісно-формуючих впливів оточення на особистість. Процес соціалізації, таким чином, набуває автентичного характеру. Додавши до цього аналіз наслідків впливу особистості на середовище, здобуваємо можливість аналізу соціалізації з точки зору самодіяльності людини.

Таким чином, формування та розвиток особистості і її ставлення як соціальної істоти виявляють себе як фактично схожі речі. Але схожі як два полюси кола взаємодії, де кожен відображає іншого, містить його в собі, тобто як два полюси, які перебувають у безперервній динаміці взаємопереходу, внутрішнього потенціалу особистості та завдань і простору її соціального самореалізування.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Актуально про педагогіку:

Вимоги до особистості вчителя
Організовуючи групову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Щоб визначити місце групової роботи на уроках, педагогу слід проаналізувати зміст навчального ...

Історія розвитку ігрової діяльності в педагогіці
Явище гри здавна привертало увагу вчених-філософів, психологів, педагогів, мистецтвознавців, методистів тощо. Можливо, така різногалузевість вивчення призвела до того, що сьогодні єдиного визначення гри ми не знаходимо, оскільки його наявність мала б свідчити про розуміння природи цього явища, а са ...

Теоретико-методологічні засади розвитку художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку
Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві зв’язки і відношення між предмета ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com