Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Сторінка 3

Реформація, переклад Біблії на національні європейські мови сприяли запровадженню демократичнішої системи освіти для заможних верств населення. Середня школа (початок розвитку гімназій) мала підготувати фахівців: проповідників, юристів, приходських священиків, писарів, лікарів, шкільних вчителів, тому вона була розрахована на представників буржуазії, що народжувалася. Крім того, за словами К.Шмідта, “протестантський дух створив реальні школи … – це підготовчі школи для тих, чиї духовні нахили спрямовані на вивчення законів природи і застосування їх на достойне перетворення людського життя з його природного боку, тоді як гуманістична гімназія слугує підготовчою школою для тих, хто обертається в галузі мислення та ідей”[590,16]. Цікавим є досвід середньої школи Валентина Фердинанда Троцендорфа (1490-1556), у якій було не лише відновлено давньогрецьке самоврядування учнів (консул очолює сенат з 12 дітей, до якого входять “економи” – загальний порядок у школі, “ефори” – чистота в їдальні, “квестори” – контроль за поведінкою учнів, “цензори” – спостереження за поведінкою дітей поза школою; всі посади виборні, “посадовці” звітують за свою роботу), а й введено самонавчання. В.Ф.Троцендорф інструктував старших учнів, а ті вже вводили нові поняття і пізнавальний матеріал на творчому рівні молодшим дітям. Таким чином, ця школа не тільки давала дітям знанням, створювала умови для творчого розвитку їх індивідуальності, але й для формування соціальних, демократичних рис особистості, громадянських її якостей.

Реформація привела до здійснення академічної свободи університетів, яка полягала “у волі студентів (повага до прав індивідуальності), у повазі до науки, до всього внутрішнього наукового життя, в успішному вивченні Святого Писання в оригіналі, у вивченні класичної філології та математики, природничих наук, що сприяло звільненню наукового дослідження від схоластичних філософії і теології. Демократизація університетів сприяла у подальшому формуванню студентства як соціально найактивнішого прошарку населення майже всіх країн Європи.

Просвітництво (XVIII ст.) проголосило людину (як соціальний суб’єкт) цінною саму по собі, що означало й індивідуалізацію відповідальності її за свої вчинки. Це зумовило можливість реалізації свободи, достоїнства, інших прав для ширшого кола людей, ніж для “тих, хто молиться”, та “тих, хто воює”, як це було за попередньої доби. “Втручання” народних мас у політичне та економічне життя Європи сприяло поступовому звільненню їх від рабської свідомості, набуттю соціальних прав, підвищенню соціального статусу. Людство поступово просувалося по новому витку духовного розвитку від релігійних (які впорядковують соціальні стосунки) до реалізації суто соціальних цінностей (нація, держава, суспільство) і далі – до засвоєння антропоцентричних (особа, особистість).

За умов поступового розпаду європейської християнської імперії, яка гальмувала розвиток не лише нових економічних, але й соціальних – національних (ближчих до індивіду і окремих груп, а значить, і сприятливіших для їх розвитку) – відносин, замість релігії необхідна була нова форма суспільної свідомості, яка би спромоглася визначати соціокультурний розвиток європейських країн. Філософія, як і в Античності, посіла це почесне місце, а вся повнота реальної влади переходила від церкви (Ватикану) до держави, яка зосереджувалася на реалізації насамперед національних цінностей. Значну роль у динаміці духовної культури, розвитку соціальної та індивідуальної свідомості значно широких кіл населення розпочинає відігравати мистецтво, особливо література, музика та театр. Саме вони сприяли зародженню, розвитку та поширенню світської духовності. Природно, що європейська філософія, формуючи образ ідеального національного суспільства, не обходила проблеми його будування через виховні можливості соціуму. Усе перелічене та руйнація традиційної схеми соціалізації патріархального християнського суспільства, у свою чергу, потребували створення нової системи соціального виховання для цілеспрямування соціокультурних процесів та пом’якшення їх недоліків.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Актуально про педагогіку:

Виховання читацьких інтересів молодших школярів у процесі оволодіння рідною мовою і читанням
Як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, найбільш продуктивним для залучення дітей до книг і читання являється дошкільне дитинство і молодший шкільний вік: 3-5 років при індивідуальних заняттях в сім’ї, 6-7р. в системі всеобучу. Це період так званого дитячого читання. Він завершуєт ...

Диференційоване навчання в школі
Класно-урочна система потребує вдосконалення навчального процесу диференціацією завдань і методики навчання залежно від можливостей учнів. Навчально-виховний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов — диференційованим н ...

Урок – основна форма організації навчання з основ економіки
Сучасні завдання навчання і виховання грунтуються на загальнолюдських цінностях, а визначальним принципом їх організації став принцип гуманізму, який передбачає соціальну та індивідуальну активність учнів у досягненні поставлених цілей. Такі досягнення можливі лише за умов демократичного та вільног ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com