Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Сторінка 20

Проте теоретик природного виховання не заперечує соціального розвитку індивіда загалом, більш того він стверджує необхідність знання суспільства, суспільних відносин, про обов’язок кожного своєю працею віддати борг суспільству, але лише після 15 років вимагає навчити вихованця любити “всіх людей і навіть тих, хто їх нехтує”. Однак людині, яка лише після 15 років життя знайомиться з відчуттям жалю до іншого, входить у моральний світ справедливості і добра, навряд чи взагалі потрібне буде людське і чи потрібний такий індивід людям. Не дивно, що Вольтер, як відомо, зробив позначку на берегах “Еміля”, підтверджуючи марність життя 15-річного юнака, який нічого не знає про своє оточення. До цього, на наш погляд, треба додати, що така людина скоріше всього не знає і не розуміє себе, оскільки самопізнання ми набуваємо через спілкування, пізнання інших людей і через порівняння себе з ними. Емілю залишилося лише весь час порівнювати себе з єдиним дозволеним для нього літературним героєм – Робінзоном.

Непереконливою вбачається думка деяких педагогів з приводу того, що Ж.-Ж.Руссо “висунув ідею вільного виховання, яке наслідує і допомагає природі, ліквідовує шкідливі впливи. У зв’язку з цим Руссо виступив проти авторитарного виховання”. На нашу думку, він просто далі розвинув ідеї Д.Локка про те, що дитина не повинна відчувати процесу виховання як зовнішнього тиску на неї. Але вона зовсім не має бути вільною, оскільки зовнішній авториторизм Руссо фактично пропонує перетворити на внутрішній, непомітний для дитини, отже, більш ефективний – дитина не може захиститися і уникнути його. “Тут нема середини: потрібно або нічого зовсім не вимагати, або з самого початку привчити її до повного підкорення. Найпоганіший спосіб виховання – примушувати її вагатися між її волею і вашою та постійно сперечатися, хто з двох, ви чи вона, будуть господарем”. І хоча Руссо пише, що сто разів бажав би, аби дитина залишалася господарем назавжди, але насправді він обирає нібито природну необхідність (добре спрямовану свободу) для утримання волі та бажань вихованця: “З допомогою однієї узди – необхідності – її можна зв’язувати, двигати вперед, затримувати, не викликаючи в неї ремства; з допомогою однієї сили речей можливо зробити її гнучкою та слухняною”, “Хай він (вихованець) вважає себе господарем, а насправді ви самі будете завжди господарем. Нема підкорення такого досконалого, як те, що зберігає ззовні вигляд свободи, – тут поневолюють саму волю”, “Певна річ, він повинен робити лише те, що бажає; але він має бажати лише того, що бажаєте ви від нього; він не мусить робити жодного непередбаченого вами кроку; не повинен відкривати рота, якщо ви не знаєте, що він скаже”. Те ж саме стосується і ціннісних орієнтацій: “Завдання моєї освіти … в тому, щоб допускати в його (вихованця – А.М.) мозок лише ідеї правильні та ясні”. Де ж тут вибір, коли ідеї вже обмежені, та й правильні вони з погляду кого? Навряд чи таким чином здатне розвинутися критичне мислення і взагалі здібності до вибору, без чого не можна відчувати себе вільним у суспільстві.

Заслугою теоретика природного виховання, на наш погляд, є звертання уваги громадськості на потребу гармонізації суто індивідуального та соціального розвитку особистості, на те, що треба виховувати людину і для неї самої, а не лише для інших та надання людині права вибору релігійних цінностей. Крім того, у час, коли живі ще були традиції середньовічного релігійного виховання з його забороною всього, що стосувалося тіла, французький педагог висунув проблему статевого виховання майже вперше в світі. Це свідчить про соціальну сміливість Ж-Ж.Руссо, хоча, як на наш погляд, він перебільшує значення усвідомлення статі для формування Людини: “Ми народжуємося … два рази: … один – як представники роду, другий – як представники статі”. До речі, Е.Роттердамський, наприклад, вважав другим саме духовне народження людини.

Страницы: 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Актуально про педагогіку:

Використання персонального комп'ютера вчителем початкових класів
Навчання українській мові в школі розв'язується трьома рівними за значенням задачами: навчання грамотної письмової мови у відповідність з правилами орфографії і пунктуації; розвиток мови (формування уміння розгорнути письмовий або усний монолог відповідно до вимог комунікативної ситуації і проінтер ...

Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність — ...

Принципи та завдання педагогіки толерантності
Толерантність не притаманна людині від народження, і може ніколи й не з’явитися, якщо не буде спеціально вихована, сформована. Шлях до толерантності – це емоційна, інтелектуальна праця, оскільки її досягнення можливе лише на основі зміни самого себе, власних стереотипів та свідомості. Розвиток толе ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com