Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Сторінка 2

Демократизація суспільного буття відбивається і на процесі виховання, наприклад, для середніх шарів виникає новий тип виховання “ділової людини”. Характерною ознакою виховання ділової людини був практицизм. Благочестя та релігійність – провідні риси ідеального купця. Невміння керувати своїми пристрастями, підкоряти їх розуму було великою вадою в очах ділової людини, тому що загрожувало накопиченню сімейного капіталу. Ділова людина мала бути “стриманою і обережною”, методичною, акуратною, передбачливою та наполегливою в справах. Оскільки мета професійної діяльності полягала в накопиченні, провідною чеснотою італійських підприємців було працелюбство. Навчання віталося, але не схоластичне, лише з практичною користю: “Намагайся читати більше книг, вивчати багато предметів, а потім повертайся до них і використовуй з розумом у справі”. Оскільки торгівля – колективна справа, то основним вмінням, якого навчалися і майбутні службовці, і спадкоємці капіталу, було спілкування. Ділову людину навчали знаходити спільну мову з компаньйонами, сусідами, партнерами; також приємних манер, люб’язності, привітності, уникнення конфліктів. Відсутність торгового законодавства, відображення етичних проблем ділових людей в цехових статутах та в церковних проповідях привело до того, що купецтво само виробило кодекс честі: “нема іншої такої речі, якої б сатана охоче навчав би нас, ніж вимагання, крадіжки та обман”. Проте існував і кодекс недовіри, підозри та егоїзму. З практицизмом ділових людей пов’язаний і заклик до відмови від такого соціального лиха, як вендета, – залишок родового стану: “Досить нам господньої помсти, через яку раніше добра і чесна сім’я залишалася без майна і персон”.

Приклад виховання ділової людини демонстрував, що практика релігійного виховання перестала задовольняти потребам життя, яке урізноманітнювалося з розвитком нових економічних відносин у суспільстві. Завдання побудови виховної системи для різних соціальних верств було їх власною справою, це сприяло значною мірою педагогізації соціумів та суспільної свідомості.

Нові ідеї щодо освіченості та вихованості простого люду висловила Реформація. Вона віддзеркалювала зміни в духовному житті європейських народів, а саме поширення вільнодумства і на релігійні стосунки для широких верст населення. Головні реформатори (Лютер в Німеччині, Жан Кальвін у Франції, Ульрих Цвінглі у Швейцарії) проповідували надію на спасіння через власну віру. Самостійне розуміння Бога через Біблію потребувало загальної писемності народу кожної країни Європи, досягнути якої можливо було лише через школу. Але розповсюдженню освіти в широкі верстви населення заважала латина, тому Реформація запропонувала новий вид школи – народну з навчанням рідною мовою. Отже, ця школа ставала засобом забезпечення формування власних соціальних (зрозуміло релігійних) рис людиною самостійно, поза авторитарним тиском священика.

Народне шкільне виховання дітей всіх верств населення, до того ж як хлопців, так і дівчат (“люди обох статей створені одночасно і мають краще розуміти закон і віру”), аргументувалося Лютером загальним благополуччям країни: “Краще і цінніше процвітання, благо і сила кожного міста і країни складається перш за все з володіння достатньою кількістю освічених, вчених, розумних, чесних і добре вихованих громадян”. Це свідчило про декларування зміни соціального ставлення не лише до дівчат, а жінок взагалі, що уможливлювало розвиток їх соціальних рис у ширших межах та на більш високому рівні.

Значного успіху в народній освіті досягли германські держави. За свідченням істориків, 1565 року державної підтримки набув так званий Саксонський проект, згідно з яким у кожному селі передбачалася початкова вітчизняна школа, де діти мали навчатися читання, письма, релігії та духовної музики. Увага до поширення освіти на все населення країн створювала основу для значного прориву німецької нації у педагогічні галузі.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Актуально про педагогіку:

Методи науки і методи навчання у вищій школі
Продуктивною, на наш погляд, є ідея співвідношення методів навчання у вищій школі і методів науки. Відомі такі загальнонаукові методи пізнання: індуктивні, формально-дедуктивні, аналогії й моделювання, ідеалізації й абстракції, формалізації наукових знань, рух від конкретною до абстрактного, рух ві ...

Становлення та розвиток соціального виховання в культурі європейського Середньовіччя
Середньовіччя (VI – XV ст. н.е. ) є останнім етапом традиційного суспільства, проте не розвитку його культури, а скоріше її відтворення в Європі на грунті християнських цінностей. У культурі середніх віків Європи виокремлюють етапи її розвитку: VI-XI ст. – раннє Середньовіччя, XI-XIII ст. – Середнь ...

Визначення первинного рівня сформованості самостійності молодших школярів у навчальній діяльності у експериментальному і контрольному класах
Самостійною на уроці вважається така робота, яку учні виконують без участі вчителя, а лише за його завданням у спеціально визначений час. При цьому вони свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля в тих чи інших розумових і фізичних діях. Самостійність учнів у навчанні є найва ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com