Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Сторінка 14

Потреба трансформації соціального виховання в нових соціокультурних умовах привела до теоретичного оновлення школи як засобу соціального виховання “всіх” задля забезпечення гарантованої доступності для “кожного” культурного спадку людства. Привертає увагу те, що школа розглядалася як специфічний соціальний заклад для молоді: “Для настанови дорослих у релігії ми маємо храми; для розгляду судових позовів, для зібрання народу і для повідомлення його про все необхідне в нас є судові й общинні сходи. Чому ж не мати для юнацтва шкіл?”. Необхідність шкіл і виховання “всіх” доводилася не лише притаманними індустріальному часу соціально-прагматичними міркуваннями (“Це є найкраще збереження праці, …саме таким способом кожний слугує з користю для багатьох .”, “Дуже ймовірно, що серед бідних нерідко ховаються і – на великий збиток для церкви і держави – внаслідок такої системи зникають блискучі таланти), потребою “індустріалізації” процесу навчання (один вчитель приблизно на сто учнів), але й первісною основою соціального виховання – природним для людини механізмом наслідування іншим: “Природно робити те, що на наших очах роблять інші, і йти туди, куди йдуть інші, йти услід за тими, хто попереду, і випереджати тих, хто йде услід за ними….Особливо дитячий вік спонукається та спрямовується до дії більш прикладами, ніж правилами”.

Необхідність культурного розвитку особи і соціуму зумовлювалася визначенням головною метою колективного за суттю шкільного виховання саме формування ціннісних орієнтацій людини (“Кожна суспільна школа має стати суспільною кузнею доброчестя … ”), її спрямованості на здійснення особистого блага через досягнення блага соціального. При цьому доводилося, що методи навчання мають грунтуватися і відповідати природній сутності людини (Я.Коменський).

На противагу схоластичній середньовічній “школі-навчання” було запропоновано модель “школи-життя”, у якій, по-перше, зверталася увага на те, що перш ніж навчати, необхідно спочатку виховати, об’єднавши зусилля соціуму, позитивне ставлення дітей до знання та навчання (“Прагнення до навчання пробуджується та підтримується в дітях батьками, вчителями, школою, самими навчальними предметами, методом навчання і владою). По-друге, головним завданням навчання вважався розвиток здатності людини до мислення, зокрема критичного: “щоб розумна істота – людина – привчалася керуватися не чужим розумом, а своїм, не лише вичитувати з книг і розуміти інші погляди на різні речі або навіть вивчати на пам’ять і відтворювати їх в цитатах, але й розвивати в собі здібність проникати у суть речей та виробляти істинне розуміння і використання їх”. Необхідність ціннісного плюралізму опосередковано підкріплювалася через заперечення авторитаризму: “А ті, хто примушують інших приймати свої особисті погляди, вимагаючи сліпої згоди та покори, ті насилують людську природу”. Загалом у школі “на першому місці має бути благочестя, пожива для душі; на другому – добрі звичаї, закон людського взаємоспілкування; на третьому – пізнання, – їжа таланту”. Саме на соціально-виховній місії школи фактично наполягав Я.Коменський: “Ми страждаємо тією спадковою хворобою, що дісталася нам від праотців, – відклавши вбік дерево життя, ми безладно прагнемо лише одного дерева пізнання”, “Все попереднє не так суттєво в порівняні з головним – моральністю і благочестям”, “Навіщо школа, коли вона не викорінює вади (душевної нечистоти)”.

Під ознакою школи “для всіх” розумілися не лише діти. Я.Коменський, наприклад, не лише не обмежував розвиток соціальності людини юним віком, але й окреслив цілі, зміст та засоби “школи зрілості” та “школи старості”. Необхідність виховання людей другого та третього віку він зумовлює тим, що не рухатися їм тепер уперед означало би відступати, але ж всі, навіть люди похилого віку, мають підкорятися законам удосконалення, тому і для них продовження життя має бути просуванням уперед. Метою соціального виховання зрілої людини є реалізація обраних цінностей, смислу, шляху життя в дійсності, у спілкуванні з людьми: “Мета цієї школи –розважливе та мистецьке керування життям і всіма нашими діями та перетерплюваннями … і турбота про те, щоб із набутих у юні роки знань, чеснот та благочестя ніщо не загубилося, …а навпаки, усе саме зараз дістало своє справжнє застосування”. Отже, школою є саме життя. Засоби – книги, спосіб – робити все на користь життю, Богу, людському суспільству і по можливості із задоволенням. Методом є рефлексія, “щоб кожна освічена людина розмірковувала сама з собою, викладаючи перед самою собою всі можливі випадки і виносила рішення”. Щодо людей похилого віку, то чеський педагог так визначав мету їхнього соціального виховання: “У школі старості треба навчати і навчатися того, яким чином старі люди повинні мати можливість, вміти і бажати (1) правильно насолоджуватися здобутками проведеного життя, (2) правильно проводити залишок життя, (3) правильно завершити все своє земне життя і радісно переходити до життя вічного.

Страницы: 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Актуально про педагогіку:

Методи і прийоми навчання ботаніки
Визначення методів навчання ботаніки обумовлене природою навчання як цілісної єдності, що характеризується навчаючою роллю вчителя й навчальною (пізнавальною) діяльністю учнів. Учитель викладає навчальний матеріал, організовує навчальну діяльність учнів і керує нею, перевіряє засвоєння ними знань, ...

Естетичне виховання підлітків, як складова частина виховного процесу
Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Методологічною зас ...

Основні компоненти навчального процесу
Навчальний процес як організаційна форма існування суспільних явищ має власну структуру і складається з певних елементів. Система навчального процесу, яка створює сучасну модель навчання, — це цілісна множина сукупності її основних складових. Слово «модель» (франц. modele, від лат. modulus — міра) ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com