Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Статті і корисна інформація » Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті » Рефлексія соціального виховання в культурі індустріального суспільства

Сторінка 11

Водночас за індустріальної доби авангардом людства було усвідомлено, що культура одного народу може й негативно впливати на розвиток духовності людини (Д.Локк, І.Кант, А.Дістервег), на культурну динаміку іншого народу (наприклад, Європа “не культуру несла … цим (африканським тощо – А.М.) народам, а знищення зачатків їх власної культури, де й як це було можливо!”), тому соціальне виховання має підготувати соціальних суб’єктів до захисту від деструктивної дії на них соціуму, отже, воно повинно регулювати соціальний розвиток людини і людства, підсилюючи позитивні впливи всіх сфер культури та нівелюючи негативні.

За індустріальної доби, крім того, було уточнено розумові, вікові, статеві (Я.Коменський, Д.Локк, Ж.-Ж.Руссо) тощо рамки стосовно традиційних об’єктів – людини та стану (К.Гельвецій, Й.Песталоцці, Й.Гердер, ). Віра багатьох філософів та педагогів у силу соціального виховання давала їм наснаги до зарахування кожної людини, навіть “сліпих, глухих, тупоумних”, до його об’єктів: “Людська культура не виключає нікого, якщо він людина; наскільки такі люди причетні до людської природи, настільки їх потрібно залучати й до культури, – і навіть з особливою старанністю з огляду на їхні більші потреби в допомозі ззовні, тому що їхня природа через внутрішні недоліки менш здатна допомогти собі”. Лише психічно хворим на початку індустріальної доби відмовляли поки ще в освіті: “не станемо виключати нікого, крім того, у кого Бог відняв глузд або розум”. Європейські філософи за часів Просвітництва наполягали на безперервності соціального виховання людини протягом всього життя, навіть пропонували систему шкіл для молоді, дорослих та людей похилого віку (Я.Коменський)

Стосовно співвідношення участі багатих та незаможних станів населення в процесі культивування, то спочатку була спроба довести неможливість однакового соціального виховання для тих, хто існує в “культурі болю”, і тих, хто живе в “культурі втіх” (К.Гельвецій), потім – запропонувати інноваційну соціально-педагогічну систему культивування “людськості” найбідніших верств (Й.Песталоцці), нарешті – понадстанове (Й.Фіхте) виховання “соціального інстинкту, на якому грунтується держава”, оскільки йшлося “не про особливе народне виховання, а про виховання загальнонаціональне”.

Через гуманізацію соціального виховання, передусім відповідної діяльності урядових органів, філософи передбачали створення сприятливих умов для вивільнення соціальної активності народу, для спрямування національної сили на те, щоб “зробитися шановним для сусідів, щоб забезпечити громадянам їхнє добро, життя та свободу, щоб збільшити їхнє щастя, для відчуття індивідів (зокрема тих, хто існує “в культурі болю”) себе щасливими, навіть коли вони при цьому залишаються нерівними в багатстві та гідності: “Якщо уряд надає своїм підданцям владності над їхнім добром, життям та свободою, якщо він перешкоджає надто нерівному розподілові національних багатств і тримає, нарешті, всіх громадян у певному стані заможності, то цим самим він усім постачив засоби бути приблизно такими щасливими, якими вони можуть бути”.

Однак педагоги розуміли, що відразу гармонізувати соціальний розвиток “багатих” і “бідних” неможливо, занадто на різних рівнях культури (завдяки і соціальному вихованню) вони існують, тому запропонували “підтягнути” зубожілі в процесі індустріалізації верстви населення до сучасного їм рівня культури, щоб таким чином гармонізувати розвиток останньої “знизу” через “олюднення” ар’єргарду населення країни та людства. Й.Песталоцці зауважував: “Повсюди внутрішній стан низів людства слід було наближати до тих взірців, якими я намагаюся їх збудити до самодопомоги. Я бажав відкрито висловитися як перед народом, так і перед його господарями, і сприяти їх зближенню через більш правильне розуміння правди їх взаємовідносин”. Проте вихід бідноти з “культури болю” передбачався передусім через соціальне виховання в нижніх верствах – “людськості”, оскільки “якщо їй (людині – А.М.) надати можливість вирости дикуном, вона – ледача, темна, необережна, непередбачлива, легковажна, боягузлива і безмежно жадібна …, хитра, підступна, недовірлива, схильна до насильства, зухвала, мстива і жорстока”. Тобто “людські” якості, набуті людством і зафіксовані в культурі, не є уродженими, їх треба виховати у селян. “Людськість” в цьому розумінні – це “нове особисте втілення духовного життя людства”, при цьому самодіяльне, тобто “особистою духовною активністю зумовлене виявлення”. Виховання має збудити цей потяг до “людськості” в незаможних, їх вищі людські сили і почуття, які стануть підвалинами звільнення від бідності, від принизливої благодійності заможних верств населення. Саме соціальне виховання має пристосувати селян до індустріального суспільства, згуртувати їх та спрямувати на надання собі “допомоги шляхом самодопомоги”. Отже, педагоги намагалися через розвиток вихованням вищих сил людини запобігти формуванню соціального споживацтва ар’єргарду населення, вдосконалити його адаптаційні здібності, які неможливі без надії лише на себе в умовах індустріальної зміни традиційних економічних і соціальних відносин.

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Актуально про педагогіку:

Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження
На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік сучасної педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне формування графічних умінь ...

Зміст, роль та місце дисципліни„ Механізація тваринництва” у підготовці майбутніх інженерів-механіків
Дисципліна “Механізація тваринництва” є однією з профілюючих, які забезпечують формування комплексу необхідних знань та вмінь при підготовці бакалавра за напрямком 6.090 “Інженерна механіка“ Мета дисципліни – дати знання про будову, принципи роботи, основи теорії і методи розрахунку машин та обладн ...

Історія родинного виховання в Україні
Історія виховання у східних слов'ян сягає в глибоку давнину, у часи відокремлення слов'янської мовної сім'ї від загального індоєвропейського масиву. У V—VI ст. нашої ери завершилося розселення слов'ян і поділ їх на три групи — східну, західну і південну. Процесові виховання на кожному етапі розвитк ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.startpedahohika.com